СПІЛЬНА МОЛИТВА - ШЛЯХ ДО ПОРОЗУМІННЯ11 липня Голова УІНП взяв участь у заходах щодо вшанування жертв трагічних подій українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни в місті Олика, Волинської області. До заходів долучилися представники української та польської влади: заступник Міністра культури України Іван Вербицький.Польську сторону представляли Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасєвич, а також інші представники польської влади. Учасники долучилися до поминального богослужіння на католицькому цвинтарі, організованого Луцькою дієцезією Католицької церкви.Після богослужіння відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятного хреста на знак пошани до жертв трагічних подій.“Я прибув сюди, щоб спільно віддати шану, вшанувати і засвідчити пам'ять про тих, хто віддав свою кров мученицькою смертю. Але ми тут сьогодні, щоб пам'ятати і щоб дати застереження, аби ніколи більше подібний досвід між польським та українським народами не повторився”, – зазначив у своїй промові Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.Він також додав, що в цей пам’ятний день варто говорити не лише про минуле, але й про майбутнє, яке не можливе без правди, вшанування пам’яті та прощення. Завершую свій виступ, Міністр оборони Польщі заявив: “Це вшанування пам'яті нам просто необхідне для того, щоб наступило повне прощення. Я приходжу сьогодні на Волинь зі знаком миру, з простягнутою рукою миру”.Своєю чергою Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасєвич зазначив, що історія двох народів, які живуть на одній землі, – це здебільшого історія суперечок та взаємно завданих страждань. Але це також урок для майбутнього, для кращого сусідства двох окремих, суверенних народів і держав.“Ми виправляємо цю історію, спокутуємо колишні злочини, створюючи сучасні союзи, дружбу та акти допомоги один одному. Польща запропонувала такий союз Україні у 1991 році, коли визнала її незалежність, а особливо у 2022 році, коли надала свою допомогу народу, який захищався від несправедливої, жорстокої агресії. Україна, своєю чергою, пропонує такий союз Польщі у вигляді союзу, дружніх актів, зокрема й тим, що тримає варварську Росію подалі від Центральної Європи”, – зазначив Пйотр Лукасєвич.Він також наголосив, що схиляючи голову перед польськими жертвами українського насильства, не можна забувати про українських жертв насильства польської держави на території колишньої Другої Речі Посполитої перед війною та під час неї.Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров виступив із промовою, наголосивши на важливості гідного вшанування пам’яті всіх невинних жертв, збереження історичної правди та розвитку українсько-польського діалогу на основі взаємної поваги, відповідальності й християнських цінностей.“Це були драматичні й трагічні дні, коли брат пішов проти брата. Але нас має єднати єдине, щоб ми зрозуміли помилки, які тоді робили, зрозуміли, що нам слід жити заради майбутнього. Говорячи про трагічні події на Волині в 1943 році, ми говоримо про те, що ці події вони відбулися і їх треба пам'ятати, але і вони стануть для нас символом того, що ми переможемо над власним минулим і перейдемо в майбутнє”, – зазначив очільник УІНП.Також 12 липня за спільної ініціативи Інституту та Православної церкви України в усіх парафіях Волинської єпархії відбудеться заупокійна панахида приурочена поминанню невинно убієнних поляків і українців.Запрошуємо всіх охочих долучитися до спільної молитви, щоб вшанувати пам’ять невинних жертв, засвідчити повагу до людської гідності та підтримати прагнення до взаєморозуміння, примирення і миру.Вшанування пам’яті невинно загиблих має відбуватися в дусі християнського милосердя, взаємної поваги та відповідальності за збереження діалогу між нашими народами. Україна, яка сьогодні сама переживає війну, втрати і страждання цивільного населення, особливо добре розуміє цінність молитви за всіх невинно убієнних.
СТУС ПЕРЕМІГ ЧЕРЕЗ 40 РОКІВ ПІСЛЯ СМЕРТІНезламність тепер має номінал 10 липня Національний банк України презентував нову українську банкноту номіналом 2000 гривень до якої долучився Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров. Банкнота надійде в обіг 4 вересня 2026 року.Український інститут національної пам’яті надавав рекомендації із переліком зображень для нової банкноти, одним із яких був Василь Стус – Герой України, поет, правозахисник, дисидент, один з найяскравіших представників руху шістдесятників. Зокрема Інститут дав свою пропозицію про зображення на реверсі банкноти Донецького університету імені В.Стуса.Голова НБУ Андрій Пишний наголосив: «Новий номінал – не про більше готівки чи інфляцію, а про зручність». За його словами, постать Василя Стуса завершує візуальну розповідь гривні про тяглість української культури – від Русі до сучасності.Вибір Василя Стуса не випадковий. За критику радянського режиму він був двічі засуджений, а його життя обірвалося в таборі особливого режиму. Сьогодні ім’я Стуса є символом незламності, боротьби за свободу та людську гідність.Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зазначив: «Я дивлюсь на цю купюру і розумію – ось він Український національний пантеон».Заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська зауважила, що поява нової купюри – це дуже сильний символічний жест. «Для мене дуже важливо і символічно, що обличчям цієї купюри став Василь Стус. Це обличчя усіх українців, які боролись з Радянським Союзом», – заявила Олена Ковальська.Голова УІНП зазначив, що поява постаті українського дисидента на банкноті створює символічний місток між минулим і сьогоденням. Василь Стус уособлює покоління українських інтелектуалів, які в умовах радянського тоталітарного режиму відстоювали право на свободу, гідність та власну національну ідентичність. «Сьогодні Стус сприймається не лише як історична постать сучасної історії, чи як видатний поет, а як один із моральних орієнтирів сучасної України – символ незламності, внутрішньої свободи та опору імперіалізму. Саме тому його образ на банкноті має значення, що виходить далеко за межі звичайного вшанування пам’яті. Те що радянський режим прагнув заборонити і знищити, у незалежній Україні стає частиною офіційної символіки. У цьому сенсі історичне коло ніби замикається: голос який намагалися заглушити, не лише був почутий, але й перетворився на один із голосів самої держави. Водночас на новій банкноті велика кількість додаткових зображень-сенсів, що відкривають перед нами простір не лише Стуса, а цілого дисидентства, цілої епохи боротьби. А зображення тризубу ЗСУ, а точніше військового тризубу Петлюри єднає не лише минуле сторіччя боротьби, а й сьогодення. Мені, як офіцеру запасу ця банкнота стає глибшою і в розумінні і в акценті на день сьогоднішній», – розповів Олександр Алфьоров. Більше про нову банкноту читайте на сайті УІНП за посиланням.
Пам’яті майора поліції Романа ЗаліськогоЩе у 2008 році передбачав напад росіян і разом із сином поклав життя за Україну Роман народився 31 січня 1972 року у Мирнограді на Донеччині. Після школи навчався в Слов'янському залізничному технікумі. Строкову службу проходив на Камчатці в морських частинах прикордонних військ. Після демобілізації у 1992 році повернувся до рідного міста та пішов служити в міліцію. Пройшов шлях від патрульного до слідчого карного розшуку.У 2007-2008 роках брав участь у українській миротворчій місії в Косово. У 2012 році вийшов на пенсію за вислугою років. У 2014 взяв активну участь в Революції Гідності. За словами чоловіка, ще після російського вторгнення в Грузію у серпні 2008 року, він розумів, що російсько-українська війна не минуча. Після Майдану вступив у добровольчий батальйон Миротворець. Брав участь у боях за Слов'янськ та Попасну. Під час оборони Іловайська був поранений та потрапив у полон. Згодом чоловіка вдалось визволити. Після звільнення він одразу повернувся у стрій і роками боронив Луганщину.Повномасштабне вторгнення РФ Роман зустрів у Кремінній на Луганщині. Особисто очолював оборону, знищував ворожу бронетехніку в Тернах, розбивав понтонні переправи окупантів та, ризикуючи собою, рятував поранених побратимів із засідок. У червні 2022 року втратив єдиного сина - офіцера Нацгвардії. За рік повернувся на службу в складі бригади Національної поліції "Лють". Був заступником командира роти, наставником для молодших бійців. 25 червня 2023 року Роман Заліський у стрілецькому бою на Краматорському напрямку. Поховали воїна у селі Калинівка Макарівської громади, що на Київщині. Вічна пам’ять Герою! Фото: Макарівська селищна рада, Департамент карного розшуку НацполіціїЗа матеріалами Макарівської селищної ради, регіонального інформаційного агентства «MKV», Департаменту карного розшуку НацполіціїПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
В УКРАЇНІ З'ЯВИТЬСЯ ДУХОВНИЙ ГІМНЩе один символ, який офіційно стане поруч із «Ще не вмерла Україна» – «Боже великий, єдиний», відомий як «Молитва за Україну». У парламенті зареєстровано проєкт Постанови №15383, який пропонує виконувати Духовний гімн одразу після Державного – на найурочистіших подіях країни. Документ ініціювали Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко та заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк. Редакцію твору у версії Олександра Кошиця, рекомендовану до затвердження, запропонував Український інститут національної пам'яті.Проєкт передбачає виконання Духовного гімну після Державного гімну під час Національного дня молитви, державних меморіальних і жалобних заходів, офіційних урочистостей, міжконфесійних заходів, а також інших державних і громадських подій. «Боже великий, єдиний», був створений у 1885 році. Слова написав письменник і громадський діяч Олександр Кониський, а музику – класик української музики Микола Лисенко. Через заборону українського друку в Російській імперії твір уперше був виданий у Львові, а вже того ж року прозвучав у Тернополі, швидко ставши символом духовної єдності українців по обидва боки тодішнього кордону.В добу українського національного відродження, диригент Олександр Кошиць створив нову редакцію для великого мішаного хору, що надала твору урочистого й монументального звучання. Саме ця версія згодом стала найвідомішою. У різні історичні періоди «Молитва за Україну» звучала в храмах, навчальних закладах, під час визвольних змагань, у середовищі української еміграції та в роки боротьби за незалежність. Понад століття вона об'єднувала українців у найскладніші моменти історії, утверджуючи віру в Україну та її майбутнє.Дякуємо парламентарям за законодавчу ініціативу, яка є продовженням системної державної роботи у сфері національної пам'яті, спрямованої на збереження та утвердження української історичної і культурної спадщини.
ЗВІЛЬНЕННЯ МІСТ ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ: ПОВЕРНУТИ СВОЄ5-6 липня 2014-го – важливі дати в історії Донеччини. У ці дні Збройні Сили України звільнили від російських мілітарних проксі-формувань міста північної частини Донеччини: Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку та Бахмут.Це стало наступним етапом повернення українських територій під український прапор. На той час Збройні Сили України та добровольчі підрозділи вже мали досвід успішних операцій на Луганщині та Донеччині: 4 червня були звільнені Щастя та Лиман, 13 червня – Маріуполь.Вигнання окупантів і повернення української влади стали початком стрімкого розвитку звільнених територій. Впровадження реформи децентралізації суттєво збільшило бюджети місцевих громад та стало міцним фундаментом для їх розбудови. Та головне, модернізувалася не лише інфраструктура. Стрімко розвивалися й громадські інститути, міцнішало громадянське суспільство.Переживши кілька місяців окупації, кожне місто й селище на власному досвіді переконалося: де ступає чобіт російського окупанта – там постають сваволя, беззаконня і руйнація. Спільні зусилля влади, громадськості, міжнародних організацій дали результати: вільні від окупантів території до початку 2022-го року із занедбаних постсовєцьких регіонів перетворилися на простори широких можливостей та стрімкого розвитку. Патріотичні заходи у кожному зі звільнених міст збирали десятки тисяч учасників. Міста розквітли новими парками, школами, дитячими садками, стадіонами, лікарнями, хизувалися відремонтованими дорогами.Відмінність звільнених територій від окупованих росіянами була настільки разючою, що здавалося, точка неповернення до совєцького концтабору вже пройдена. Це стало однією з причин широкомасштабного вторгнення росіян в Україну: знищити ці здобутки, розширити свій новий триколорний концтабір. У 2022-му окупанти стерли із земної поверхні Маріуполь, у 2023-му Бахмут, поховавши під руїнами десятки тисяч людей. Лиман, Дружківка, Костянтинівка, Словʼянськ і Краматорськ нині зазнають нищівних ударів від російських дронів і ракет, але чинять затятий опір окупантам.Право жити під синьо-жовтим прапором свободи виборюється важкою ціною – ціною життя українських воїнів. Але пам’ять про події червня-липня 2014-го дарує надію – Україна неодмінно поверне своє.
ПАНТЕОН У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІКабінет Міністрів України прийняв постанову, згідно з якою Український національний пантеон буде розміщений на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».Постанова розроблена Українським інститутом національної памʼяті та є логічним продовженням реалізації проєкту щодо створення Українського національного пантеону.Документ передбачає розробку концепції та структури Пантеону Українським інститутом національної пам’яті; забезпечення науково-методичного супроводу процесу утворення Пантеону та визначення форм меморіалізації; проведення експертних та публічних обговорень із питань, пов’язаних з утворенням та діяльністю Пантеону.Також УІНП спільно з Міністерством закордонних справ України мають забезпечити проведення верифікації борців за незалежність України та інших осіб, які відіграли значну роль у формуванні національної свідомості та ідентичності українців, і членів їхніх сімей, похованих за межами України, щодо яких доцільне здійснення перепоховання на території Пантеону.На Міністерство культури України, до сфери якого належить Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», покладено відповідальність за розташування Пантеону з урахуванням обмежень у використанні земельних ділянок, вимог стосовно охорони культурної спадщини та міжнародних зобов’язань України, а також забезпечення організації та проведення архітектурного конкурсу на найкращий архітектурний проект Пантеону за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, громадськості, міжнародних організацій, релігійних об’єднань та провідних архітекторів, істориків, мистецтвознавців.Створення, облаштування, утримання та забезпечення функціонування Пантеону в складі Національного заповідника «Києво-Печерської лаври» здійснюватиметься за рахунок державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.Нагадаємо, що Закон «Про Український національний пантеон» ухвалено за основу і в цілому 1 липня 2026 року. Це підсумок тривалого шляху – від ідеї, висловленої понад 30 років тому, до чіткого законодавчого регулювання.Знайомитися з постановою можна за посиланням.
Пам’яті Героя України Івана Банка (позивний «Банкір»)Став на захист України навесні 2014 року та віддав життя під час визволення Херсонщини у вересні 2022 року Іван народився 21 червня 1986 року в селі Вільний Степ на Полтавщині. Після школи пішов на строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, щоб продовжити службу. Більша частина його служби пов'язана з 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Був в складі миротворчої місії на Балканах. Паралельно з військовою службою отримав вищу освіту.З 2014 року брав участь в АТО. Учасник оборони Донецького аеропорту, також виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку. У 2018 році звільнився з служби. Був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Працював в аграрному секторі в Полтаві та Рівному. З початком повномашстабного вторгнення повернувся в 95-у ОДШБ. Учасник оборони Києва. З квітня 2022 року продовжив службу в розвідці у 46-ї окремої аеромобільної бригади. Виконував бойові завдання на Херсонщині. Загинув 12 вересня 2022 внаслідок поранення отриманого днем раніше, під час виконання бойових завдань в районі Білогорівки Херсонської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІ ступеня та присвоєно звання Героя України. Антон ПечерськийПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
ЗАКОН ПРО УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАНТЕОН – ПРОГОЛОСОВАНОСьогодні, 1 липня, Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому законопроєкт №15360 «Про Український національний пантеон», який був внесений до Парламенту Президентом України Володимиром Зеленським на День Конституції України.Законопроект підтримало 287 Народних депутатів України! Очікуємо на підписання Президентом України.Це підсумок тривалого шляху – від ідеї, висловленої понад 30 років тому, до чіткого законодавчого регулювання. Український інститут національної пам'яті був безпосередньо долучений до розробки цього законопроєкту: фахівці Інституту напрацьовували його ключові сенси, загальні наради з депутатським корпусом Голова Інституту Олександр Алфьоров проводив у приміщенні УІНПу, та спільно з Микитою Потураєвим та Володимиром В'ятровичем презентував в Офісі Президента. Провідну роль у просуванні законопроєкту відіграла команда Президента – зокрема керівник Офісу Президента Кирило Буданов та заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, які забезпечили підтримку ініціативи на найвищому рівні. Напередодні на засіданні Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики законопроєкт підтримали одноголосно, а доповідали на пленарному засіданні Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, представниця Президента України у Верховній Раді, народна депутатка Галина Михайлюк, Голова Комітету Микита Потураєв, народні депутати України: Володимир В'ятрович, Іван Крулько, Юрій Павленко, Євгенія Кравчук, Ярослав Юрчишин, Павло Бакунець, Олександр Юрченко та Ігор Гузь. Інститутом вже внесено на розгляд Уряду постанову “Про утворення Українського національного пантеону”, яка зокрема передбачає розробку концепції функціонування та структури Пантеону; забезпеченння науково-методичного супроводу процесу утворення Пантеону та визначення форм меморіалізації та забезпечення проведення експертних та публічних обговорень з питань, пов’язаних з утворенням та діяльністю Пантеону. Закон визначає, що Пантеон стане загальнонаціональним місцем пам'яті у Києві, де будуть вшановані найвидатніші постаті української історії – від часів Русі до сьогодення. Документ встановлює прозору й виважену процедуру визначення тих, хто буде там перепохований.Щиро дякуємо всім, хто на різних етапах долучався до цього процесу: Офісу Президента України, Верховній Раді України, зокрема Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики та всьому депутатському корпусу, всім науковцям, які здійснювали експертизу законопроєкту та всім хто підтримував.Попереду – конкурс на створення Пантеону та подальша робота над утіленням задуму в життя. УІНП продовжує бути в центрі цього процесу.Щиро вітаємо ВСІХ УКРАЇНЦІВ з цим історичним рішенням!СЛАВА УКРАЇНІ!
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ ПРОГОЛОСИЛИ У ЛЬВОВІ АКТ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИПочаток Другої світової війни, на думку учасників українського визвольного руху, давав шанс реалізувати головне стратегічне завдання – здобути власну державу, відновити незалежність України. Яким чином цього досягти? У поглядах на це у вересні 1940 року Організація українських націоналістів розкололася. Прихильники Андрія Мельника розраховували на допомогу в цьому питанні Німеччини. Молоді ж радикали під проводом Степана Бандери планували збройне повстання власними силами на здобуття самостійної України, чий статус Третій Рейх мав просто визнати як факт.29 червня 1941-го, щойно почалася німецько-радянська війна, частини Червоної армії та внутрішніх військ НКВС залишили Львів. А вже о 4.30 ранку наступного дня до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» – північна група «Дружини українських націоналістів», створена після перемовин ОУН з Абвером, що налічувала 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем. Ще за кілька годин у Львів увійшла похідна група ОУН бандерівців на чолі з Ярославом Стецьком. Йому Український національний комітет надав повноваження проголосити незалежність України. О 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України. Від митрополита Андрія Шептицького був делегований Йосип Сліпий.Збори проголосили відновлення Української держави: «Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». Також оголосили про створення тимчасового уряду – Українського державного правління, яке очолив той-таки Ярослав Стецько. Бандерівці захопили ключові об’єкти міста та розпочали розбудову Української національно-революційної армії (УНРА). До кінця липня ОУН встановила українську владу у 187 із 200 районів Західної України, у 26 районах Правобережної України, відкрила обласні управління в Тернополі, Львові, Рівному, Дрогобичі, Станіславі (Івано-Франківську), Луцьку. Для німецьких окупантів це виявилося несподіванкою. У плани гітлерівців існування незалежної України не входило. Вони затримали Степана Бандеру та Ярослава Стецька. Два місяці гітлерівці тиснули на українських лідерів, аби ті відкликали Акт 30 червня. Коли ж ті відмовилися, розгорнули масові арешти – за ґратами опинилися півтори тисячі оунівців.На початку жовтня 1941 року Провід ОУН(б) постановив перейти в підпілля й взятися за відновлення організаційної мережі. Заарештованого Бандеру заступив Микола Лебедь. Націоналісти почали готуватися до майбутнього силового протистояння з Третім Рейхом.
НА ЧЕСТЬ ІВАНА ПАВЛА ІІ В КИЄВІ ВИСАДИЛИ ДЕРЕВА25 червня на подвір’ї Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в Києві висадили Алею іменних платанів, яка має стати новим символічним простором пам’яті, вдячності та духовної спадщини.До висадки дерев долучилися Голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров, Консул Республіки Польща в Києві Павел Овад та Віцеконсул Республіки Польща в Києві Анна Бабяк-Овад, владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії, представники духовенства та громадськості.На Алеї були висаджені платани на честь Папи Венедикта XVI, Папи Франциска, Папи Лева XIV, Блаженнішого Патріарха Святослава Шевчука, Блаженнішого Любомира Гузара, Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського, Патріарха Йосифа Сліпого, митрополита Андрея Шептицького, блаженного священномученика Омеляна Ковча, отця Тита Войнаровського та інших визначних постатей, які своїм життям і служінням творили духовну історію України.Особливим моментом стало висадження платана на честь святого Папи Івана Павла ІІ – з нагоди 25-річчя його Апостольського візиту в Україну.Дерево стало знаком вдячної пам’яті про великого Паломника миру, який підтримував Україну, відстоював людську гідність та закликав до єдності народів. Його формула примирення “Пробачаємо і просимо пробачення” досі є актуальною і важливою в стосунках наших двох народів – польського і українського. І нам ще належить втілити у життя його духовний заповіт.
TGLIST.COM.UA
