***Дитячі мріїпосипані блискіткамиі завжди осяйні. Морозний край Антарктидипроменíв у моїй уявіміріадами кристалівз малесенькими веселкамина пломбірно білому снігу. Наскільки бажана,настільки недосяжна. Моя Антарктида. Земля, де найяскравіше сонцеі найпалкіша мрія про terra incognitaпрогрівають до самих кістокнавіть серед уявного морозу.***У твоїх розповідяхми гуляли по Луганську,час від часу торкаючись плечима,наче перевіряючи зв'язок,коли треба було когось обійтиі ніколи (ніколи!) не розходилисяу різні боки. Ти жартував,що це у нашому життівсе складно і умовно,а от Луганськ за поліаморію. Тому він може не обирати,а у його серціодразу три граційні жінки,які сплітають руки над водоюна знак взаємної прихильності. І ніякі трикутники «Дружби» їх не лякають. Удосвіта у полі за містом ти «показав»,що тільки тут світанкові променіпрогрівають до самого серця.***Ми вже не торкаємося плечимаі стоїмо по різні боки життя. Але інколи, згадуючи тебе,відчуваю на своїх плечахприязні промені нашої дружбиі безумовного прийняття. А Луганськ припав для менемрійливими блискітками. Наскільки бажаний,настільки недосяжний. Твій Луганськ. Тепер твій Луганськ — моя Антарктида.@lysychkazlisu#іляна_лисиця