Хотинська фортеця Серпантин до Дністра. Та насправді — в дитинство несеться.І навряд перестану триматись за віхи потужні.На шляху у той край виглядаю Хотинську фортецю.Як ранкову заграву, що дню піднімає лаштунки.Чимчикують часи, а все ті ж капелюхи на вежах.Перестелений схил навесні не зберіг наші тіні.Та хто щастя вкусив, споглядаючи простір безмежний,Докладає зусиль повторити цей досвід безцінний.Бастіон не один захищати від зла довелося,Та у колах води розчиняти насипаний смуток.Сивина у твердинь, як і в нас, від гарматоголосся.Бо як Всесвіт чудить, у майбутнього вид каламутний.Буковинська земля не заклякла у вирі історій.Піднялася зім'ята трава та росинки гойдає.Під крислатим гіллям спокій в душу дорогу проторить.А з ним легше петляти стежками дорослості далі.Відбивають луну кам'яниці у розпал тривоги.Задивлюсь на минуле, що в попелі труднощів сповна.Попрошу мовчазну непохитність для дома нового.Та іще повернусь і вхоплюся за кинутий погляд.@literospletinnia#винонадихає#приходченко#лігапоетів