Вином червоним по небесній скатертиніРозлився вечір і дивується: "Де гості?"В осінні сквери кличе йти. МедитативноШепоче листя під ногами, клени гострятНа зиму профілі свої. До грудня встигнуть. Вино червоне на дубах. Чи лиш здається? Он жвавий жолудь пострибав у коло друзів. Щоб не бентежила журба душі фортецю,Я залюбки вбираю свіжозбите смузіЗ яскравих барв, допоки жовтень грає скерцо. Вином червоним просочились хризантеми,Джмелі в пилочку майже сплять. І темінь швидкоСтирає плями навкруги. Вночі натхненноГоріхи знов перешиватимуть накидки. Що стало краще, вранці сонце їх запевнить. Вином червоним майоріє горобина. Так серед чорних днів вкрапляються моменти,Що витягають з негатива й не набриднеВ свою палітру фарбувати дні, бо стертиВсе завжди легше, ніж бої вести постійно. А поки місяць у картатих кронах тоне,Доносить вітер від зими колючі звістки. Жене додому ніч крізь листяні затори,Десь поруч гілкою сосни зненацька трісне. Проведемо ж у вічність час вином червоним. P. S. Вірш на минулорічний марафон Олі Ритик "Вино надихає". @literospletinnia#винонадихає#приходченко