Балада про падіння Антіохії О люде прийдешнього, слави минулого алчущий,Простак та учений, усяк, хто воліє побачитиНагі одкровення нестямного свідка історії,Що пишеться ревно коштом безсило впокорених,Згадай же, о люде на власні пороки безпам'ятний,Падіння величного граду від рук його зрадника.***Згадай же, як многії місяці мур АнтіохіїНе міг приступити жоден із гостів непроханих,Як мудрістю владних, як мужністю сильних боролисяЗ людським лицемір'ям герої з-за стін обложених.О струни мої, жалобою сповнені посестри,О голосе мій, що плачкою рветься від розпачу,Воскресе нехай волею вашою спомин проУ шати шарлатні вбране Фіррузом побоїще.Ні хрест на щиті, ні хрест во серцях загарбниківЛишились над долею мужніх героїв невладними,Та замість покори, так палко у гаслах хранимої,Зростили нового Іуду руками святителів.О струни мої, жалобою сповнені посестри,О голосе мій, що плачкою рветься від розпачу,Воскресе нехай волею вашою спомин проУ шати шарлатні вбране Фіррузом побоїще.Се воля Господня! Та вирвані очі у ангелів.За браком миру явилися кровопомазані.О люде прийдешнього, слави минулого алчущий,Прийми і гріхи, що в спадок передані пращуром.О струни мої, жалобою сповнені посестри,О голосе мій, що плачкою рветься від розпачу,Воскресе нехай волею вашою спомин проУ шати шарлатні вбране Фіррузом побоїще!Згадай же, як це пам'ятають у смерті осквернені,Вина чия в тому, що ввірили браму перевертню.Впечатай в кістки Фіррузову прокляту спадщину:Є речі, які неможливо ніколи пробачити.