UAfantasy - Ліга АСЛР.

«Підземелля драконів: Честь злодіїв» – чудовий фільм у жанрі гумористичного та пригодницького фентезі, який буде до смаку не тільки фанатам D&D, але й широкому колу глядачів. Можна виділити багато сильних сторін цього фільму: чудовий відеоряд та спецефекти, не гірші за ті, що ви бачили в «Володарі Перснів» чи «Гобіті»; цікавий сюжет, побудований за усіма законами сторітелінгу; прекрасний підбір акторів, серед яких є такі зірки, як Х'ю Грант; харизматичні герої та «хімія» між ними.Але я хотів би відзначити найскладніший, на мій погляд, компонент, а саме – гумор. Мало кому вдається вдало реалізувати його. Гумор – як спеції в непростій страві твору. Насиплеш забагато – мало хто буде таке «їсти», недодаси – його не відчують й страва вийде прісною та нецікавою. За гумор в «Підземеллі драконів: Честь злодіїв» я б дав п’ять зірок гумористичного Мішлена, якби такий був.Як письменнику мені цікаво не тільки насолодитися «стравою» історії, але й розібрати її інгредієнти. На чому ж будується гумор в «Підземеллі драконів: Честь злодіїв»?Попереджаю: тут буде трохи спойлерів!По-перше, що б я виділив, це певний абсурд чи, по-іншому, можна назвати контраст між високим фентезі та буденністю. Наприклад, коли страшна та могутня відьма охолоджує пальцем напій свого спільника чи коли чоловіком здоровенної та грубої варварки, яка пішла через нього зі свого племені, виявляється інтелігентний ліліпут, з м’яким характером.Тут важливо не перевести в абсурд всю історію, бо або вийде геть погано, або, якщо й не погано, то від фентезі нічого не залишиться і це вже буде зовсім інший жанр - театр абсурду, на кшталт Кафки чи Семюеля Бекета.По-друге: це комічні ситуації, гегі. Як, наприклад, допит мерців, коли герою не вдається задати правильні п’ять питань, а в іншому випадку, він задає лише чотири і тепер мерцю доведеться невідомо скільки залишатися ожилим. Тут теж дуже важливо зберегти гармонію і баланс, бо, якщо додати занадто багато таких комічних ситуацій, то вийде, в кращому випадку, Містер Бін або Монті Пайтон. Нічого не маю проти них – це чудові комедії, але це окремий жанр, де інші жанри, як-то шпигунський детектив, історична драма чи фентезі виглядають як номінальний фон, не більше.По-третє, це відвертий стьоб над кліше. Його тут чимало. Наприклад, один з героїв, коли глядач з ним знайомиться, буквально рятує кошеня. Люди, знайомі з мистецтвом сторітелінгу, одразу зрозуміють в чому прикол. Насмішку над кліше, де головний злодій довго самодовільно говорить з героями, які через нього потрапили в безвихідну ситуацію, і цим користуються герої, щоб врятуватися, автори фільму використали аж двічі: спершу з Форджем, який взяв в заручники доньку головного героя, а потім у фіналі й з відьмою Софіною. Тут, знову ж таки, важливо не переборщити зі стьобом, бо вийде пародія – на кшталт «Голого пістолета». Це по-своєму гарний фільм, але, погодьтеся, ніхто не назве його гумористичним детективом.Ну і нарешті, вчетверте: це дотепні жарти самих героїв «Підземелля драконів: Честь злодіїв», які вдало розбавляють небезпечні та серйозні ситуації, в які весь час потрапляють ці авантюристи.На останок, хочу сказати, що навіть з тим, що в фільмі багато гумору, це щира історія про безумовну любов, справжню дружбу та безкорисну самопожертву. Тому цей фільм точно не залишає глядача байдужим.Автор огляду:https://arkush.net/user/762#uafantasy #кіно #фентезі #огляд

Ліга АСЛР росте і розвивається, тому пропонуємо сьогодні довгочит:Імпровізоване інтерв’ю з одним з засновників і активних адмінів Ліги. Частина перша.1. Як все починалось і хто започаткував Лігу? Чому? Яка була початкова мета? Почалося все з того, що я, гортаючи Букнет у пошуках чогось цікавого, помітив конфлікт групи авторів з авторами СЛР, розкручені твори яких вважалися витворами мистецтва. Конфлікт був добу тому, але я написав під одним із коментарів, після чого Іван Немеш запросив мене у групу в телеграм - Ліга АСЛР. Я був п'ятим автором, котрий разом з ними спочатку просто ділився своїми емоціями стосовно не тільки самвидав, а й взагалі ринку літературного в Україні. Саме Андрій, Юрій, Іван та Богдан створили групу. Початкова мета у них була - зібрати авторів різних жанрів, однодумців як силу, щоб щось протиставити напливу романтизації в усій літературі.2. Це на добровільних засадах - Ліга. Чи не хотілось вам в якийсь момент все кинути і піти з адмінів? Для мене все на добровільних засадах. Я за ідею. Хлопці показали, що готові створювати рух, і я до нього приєднався. Стосовно виходу з Ліги, то були лише дні перегорання, коли я не вів ніякої діяльності, але покидати проєкт не збирався. Для мене це ніби родина.3. Що ви мрієте досягти у спілці? Особисто ви? І що ви б хотіли, щоб вся спілка досягла як колектив авторів?Особисто я хочу створити спілку, від якої залежатиме становище фантастики на Україні. Хочу нашими діями досягти Золотої епохи. Для колективу авторів, принаймні активних та тих, хто цього бажає, хотілося б визнання, бо багато хто з них пише дуже цікаві й якісні тексти, але через неможливість засвітитися маркетингово, їх просто не бачать. То того ж негативно працює спрямованість видавництв працювати тільки з комерційно успішними книгами.4. Що вас надихає у творчості по життю і що демотивує? У творчості для мене немає натхнення, фактично. Я почав писати колись, щоб підтримувати морально-психологічний стан. Продовжую робити це і зараз. Колись це були просто чернетки, але навички виросли та покращилися для чого більшого.5. Ваша улюблена настільна книга у жанрі фантастика, фентезі, містика? Улюблені книги: фантастика - "Чи мріють андроїди про електроовець" від Ф.К. Діка - класика жанру, основа сьогоденних творів про штучний інтелект, людей та людяність; фентезі - "Хроніки Амбера" - Желязни написав неймовірну роботу, від якої і досі у захваті як і той хлопчисько, який вперше прочитав десять книг багато років тому. Містику не читаю. В основному фантастику та фентезі.https://arkush.net/user/422#ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy

По слідам зірок та стріл.Ви ніколи не задумувалися, а як появився знаменитий символ хаосу. Які символи в нього закладали і який посил несуть вони. Зірка хаосу вперше зʼявилася в книгах культового письменника Малкла Муркока, який багато що приніс у фентезі і масову культуру. Але сьогодні ми говоримо про два його символи.Саме Муркок повноцінно увів у фентезі поняття хаосу та порядку. Хаос позначався вісьмома стрілами, що летять у вісім сторін. Порядок ж позначався однією стрілкою, що летить в гору. Стріли позначали долю. Хаос, як той, хто бачить всі варіанти, але не здатен бачити істину. Порядку ж прямував невпинно по одній істині, не бачачи усієї картини.Завдяки стилізації та додаванню штрихів,від художників ГВ,вісім стріл стали вже відомою нам зіркою Хаосу. Але стріли нікуди не ділися. Кожен символ вітрів магії так чи інакше містять у собі стрілу, або самі вказують в якийсь напрямок. Що в свою чергу відкриває великий простір для інтерпретацій. Самі ж стріли на зірці Хаосу теж позначають собою вітри.Ну а сороковник в цьому питанні абсолютно нічого нового не приніс, а лише спростив та затер усе. Впринципі, як завжди.#арт #Гісторія  #fantasy #фентезі #творчість #Warhammer_fantasy #Age_of_Sigmar #Warhammer @widluda

Антиутопія – світ протилежний утопії (неіснуючого ідеального місця). Отже антиутопія існує і навіть дуже. Дивлячись на наш світ, можна прогнозувати або вже бачити її наступні види:1. Політичні.Фокусуються на тоталітарних державах, культах особистості, повному контролі над населенням. Головний конфлікт: між людиною та неосяжною владою. "1984", Оруелл;2. Технократичні та кібернетичні Показують світ, де технології (умовно) вийшли з-під контролю чи являються інструментом підкорення мас людських: абсолютне стеження, штучний інтелект, маніпуляції свідомістю, кібернетичні технокорпорації. "Чорне дзеркало", "Матриця", "Синдикат";3. Соціально-економічні Суспільство, де немає рівності, кастові системи або корпоративна влада доведені до межі. Уряд може належати корпораціям, а люди поділені на формації із визначеними функціями. "О дивний новий світ", Гакслі, "Голодні ігри";4. Екологічні Кліматичний колапс, дефіцит ресурсів, екологічні проблеми, мікробіологічні загрози. "Дорога", Маккарті;5. Біотехнологічні та генетичні Втручання у геном, клонування, штучна еволюція. Біокорпорації визначають порядки у світі. "Ґаттака";6. Релігійні і теократичні У державі влада належить релігійному суспільному устрою, який придушує індивіда. Часто побудовані на екстремальних інтерпретаціях віри."Еквілібріум";Звісно, перелік можна довго доповнювати, а тому залишаю вам.#uafantasy

Доброго вечора!Після довгих редагувань та численних змін я хочу запросити вас до прочитання оновленого світу книги "Напівкровка". На вас чекають нові захопливі діалоги, конфлікти та віра, прихована у рядках. Ті самі персонажі, історія, що можливо, колись давно торкнулась вашої душі, але з новими деталями, персонажами та історичними фактами, що показують нам світ зовсім з іншої сторони. "Перед величезними воротами до головного залу стояло багато людей. Король скликав усіх мечників та магів королівства до головного палацу, щоб оголосити важливу інформацію.Всі вони про щось говорили, шепотілися та намагалися дізнатися, що робиться у самому палаці. Зазвичай гвардійці з'являлись тільки на великих святах, а побачити їх у звичайнісінький день було майже неможливо.Саме це здивувало людей. По всьому периметру палацу зібрався великий загін з найкращих гвардійців.Вони до останнього намагалися вірити в те, що королю просто стало нудно і заради веселощів він скликав усіх мечників для показових боїв. А магів задля чарівного шоу. Але все було інакше...Зазвичай маги займалися підтримкою бар'єрів, вигнанням нечисті з міст, де було надто багато потвор, а ще допомогою лікарям. Їхня магія рятувала смертельно хворих. Бойових магів майже не було, але саме через це вони дуже цінувалися за своюунікальність та навички. Знайти мага-найманця було дуже важко, тому що король бачить все. А найбільше він боїться повстань.Все повинно бути, як він сказав, і ніяк інакше.Мечники та лучники трохи відрізнялися від магів, але так само були під пильним рахунком..Різкий звук змусив всіх змовкнути. Люди перекидалися поглядами, спостерігаючи за воротами, що з пронизливим ляскотом відчинились."Читайте, коментуйте та діліться своїми враженнями! Букнет: https://booknet.ua/mart-otem-u11258290Аркуш: https://arkush.net/book/32348/1#книги_українською #затишне_фентезі #фентезі #ЛігаАнтисопливихЛюбовнихРоманів #гумор

Чи то Скі сидів на Троні, чи то сам Трон возз’єднався з істотою, наділивши її могутністю — силою, що дарувала життя. Єства, мов квіти на світанку, розквітали, виходячи за межі тіла фенікса й заповнюючи собою весь простір зали. Він став велетнем, який бачив тих феніксів, що спершу здавалися статуями. Тепер вони схилялися в поклоні, з’єднуючись із Королем пульсуючими спалахами."Ці спалахи — ядра, серцевини єства феніксів", — здогадався Скі.Саме тому від одних феніксів сходило по два спалахи, мов вказуючи на наявність двох єств, а від інших — лише один, що тягнувся не до гнізда, а до двоталанного фенікса."Вони були породженням двоталанних феніксів", — подумав Скі.Звісно, двоталанні фенікси походили безпосередньо від Короля істот, а фенікси з одним єством — їхні нащадки, наступне покоління, яке ще несло в собі частку сили свого пращура.Скі ступив із гнізда-Трону, щоб не сп'яніти від наданої сили, він  прийняв людську подобу. Подобу тих, хто колись створив Короля істот, хто наділив його силою творити — деміургів.#фентезі #міфи #інтриги #істоти #божевілля #відродження #uafantasy #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів https://arkush.net/book/32199/34https://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4863944&p=1

https://arkush.net/book/34511/34— Не росіянин – українець! — у голосі Кирила раптом зазвучав метал. Втім, тон досить швидко потеплішав. — Якщо казати по правді, я теж, найменше сподівався побачити тут індіанця.Кирило усміхнувся і звернув увагу на підвіску:— Гарна робота. Ваш талісман?— Так, — відповів Джош. — У нас його називають "ловець снів" тримає сновидіння подалі від темряви. Вони почали говорити, спершу обережно, потім теми ставали дедалі щиріше — спліталися, немов нитка, розірвана століттями, знову з’єдналася.Виявилося, що предки обох зустрілися в цьому самому монастирі понад двісті років тому. — Моє прізвище колись звучало по іншому – Сегоньяк. французи прозвали мене гасконцем.— Кирило щиро усміхнувся.Джош кивнув у відповідь і теж посміхнувся, хоча і тільки очима.— Старі кажуть, назва нашого роду пішла від двох французьких слів. Прізвище. Башта і колодязь.— Хм... Ла Тур і Дюпуї? Щось шляхетне.— Цього ловця сплели дві жінки, прародительки роду, вони дуже хотіли, щоб його доставили саме сюди. Як їхню пам'ять. Це вдалося зробити лише тепер.— Дві жінки? — перепитав Кирило здивовано.Джош усміхнувся, торкнувшись ловця снів:— Так. Не питай... Прийми.Вони стояли мовчки, слухаючи, як каплиці заспівали дзвони вечірні. Монастир ніби впізнав їх — як нащадків тих, чия легенда почалася в його стінах.P.S. (від автора) Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною. Плекаю надію, що подорож була достатньо емоційною і захопливою. Чекайте продовження історій Клер і Маргарити, а також Шарля і Фйорелли у нових книгах, написання яких планується незабаром!À bientôt! (*фр "До скорої зустрічі!")#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy

Гуртожиток. Було вже далеко за північ, коли Артем повертався до кімнати. Коридор тягнувся, неначе тунель, а єдина лампа миготіла, ніби хтось повільно стискав її світло.Артем зупинився біля дверей своєї кімнати - і серце пронизав крижаний холод. Двері були прочинені. Точно пам’ятав: зачиняв їх. Цікавість повела його вперед. Він легенько торкнувся дверей - ті скрипнули й відчинилися ширше.Кімната зустріла його тишею. Але щось одразу було не так. Зламане вікно видихало в ніч холодне повітря. Скло валялося на підлозі, змішане з уламками лампи зі стелі. Видно було темні плями на їхніх гострих краях - кров. Свіжа кров.Артем різко відступив назад... проте погляд упав на підлогу. Від уламків тягнулися сліди. Вузькі, розтягнуті, ніби хтось повз... або когось тягнули. Червона смуга губилася в темряві коридору.Раптом лампа за дверима клацнула і згасла. Темрява поглинула все. У тиші почувся липкий, повільний шурхіт. Він наближався.Артем спробував зробити крок назад - підлога виявилася слизькою. Він впав і відчув, як щось холодне торкається його ноги... і тягне.І тоді з темряви пролунало низьке, майже нелюдське дихання прямо біля його обличчя.- Ти... теж мене бачиш? - прошепотіло воно.Артем відкрив рота, щоб закричати, але замість крику вирвався лише короткий, рваний подих.#ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #геловін #uafantasy

https://arkush.net/book/34511/31День видався чудовий. Осінь у долині Рони зазвичай приходить із туманами та дощами, але цей день став рідкісним винятком. Туман, що вкривав луки на світанку, розтанув швидше, ніж звично, — мов срібний дим, розвіявся над виноградниками, залишивши на траві дрібні краплі роси. Повітря було дивовижно м’яким, теплим, без вітру. Сонце піднялося низько, але світило яскраво.Біля дороги, що вела до Ліону, на узліссі ховалася у тіні дерев стара стайня — з темними, потрісканими дошками, але ще міцна. Поряд з нею розташувався фургон мандрівних акторів: облуплений, з побитими колесами, але розцяцькований зблідлими малюнками — золотими масками, арфами, написами французькою, італійською і латиною. Над ним висів тонкий дим від табірного вогнища. Повітря пахло сіном, кіньми, курячим бульйоном та колісним дьогтем.Ховатись в такий день під дахом, навіть парусиновим, не хотілося нікому. Маленька майбутня трупа розташувалася навколо вогню, займаючись кожен своїми справами.Клер і Маргарита сиділи просто на траві й намагалися зшити з різнокольорових клаптів театральну завісу. Кожен стібок здавався їм кроком у нове життя — легше й світліше за все, що залишилось в минулому. Роботи ще лишалося чимало, але дівчата були поряд і їм цього цілком вистачало для щастя.Біля фургону порався з колесом похмурий Райко. Майже уся, вільна від чорної бороди, шкіра обличчя була вимазана дьогтем, так що він би міг грати диявола додатково не гримуючись. Маттео крутився поряд і робив вигляд що допомагає, чим тільки ще більше дратував старшого брата.Все ще вагітна Мірель напівлежала біля вогнища й спокійно помішувала у казанку дерев'яною ложкою.Поряд з нею відпочивав, простягнувши лапи, Урса — семимісячне цуценя італійського мастифа, який вже зараз виглядав здоровенним собакою, лишалося тільки гадати, що з нього буде далі. Його придбав Маттео, на усю свою долю за контрабандний рейс у Савойю й назад.В цілому, справа вийшла прибутковою. Райко до того ж вигідно продав затрофеєну зброю розбійників. Тому, навіть за вирахуванням компенсації, яку заплатили родині загиблого провідника, грошей вистачило на придбання старого фургона й двох витривалих конячок. Останніх Маттео пропонував просто вкрасти, але отримав стусана спочатку від брата, а потім і від Мірель, показав усім язика й пішов дресерувати Урсу.Без свого стусана від Мірель не залишився й Райко, коли вона побачила його розпанахану руку. Але він був одразу компенсований палким поцілунком і теплими обіймами.#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy

До Гелловіну залишався тиждень.Місто Вель славилось своєю історію і традиційним святкуванням вечора усіх святих, так, щоб запам’ятати на довго. Воно розташувалось у горах Ірландії, настільки віддалено, що майже відрізано від сучасного світу. Але дуже часто на святкування Гелловіну до їхнього містечка навідувалися туристи, щоб відчути атмосферу свята. Та цей рік був відмінним від інших. Невелике кафе було прикрашено гірляндами, що переливались відтінками помаранчевого та червоного. На білій підлозі фарбою були вимальовані криваві сліди, а близько столиків зі стелі звисало павутиння. Музика з відомих атмосферних фільмів приємно линула, а незвичні страви зацікавлювали все більше. Але для Джека - це свято вже давно стало звичним. Коли живеш в цьому місці все життя, свята вже не здаються такими чарівними та містичними як раніше, а старі легенди, що розповідали дорослі, вже давно мали логічне пояснення. Незацікавлено відпиваючи з келиха він роздивлявся деталі злочину, що стався минулої ночі. Його колега Алекс вийшов з дільниці прямуючи до дому, але туди так і не потрапив. На середині шляху на нього напав невідомий, на його голові був ліхтар з гарбуза, а слідчі розповідають все більше і більше не пов’язаних деталей. В результаті нападу Алекс помер, так і не дочекавшись лікарів.Аркуш: https://arkush.net/book/37973Букнет: https://booknet.ua/book/gellovn-naikrashchii-chas-dlya-smert-b444098#Жахи #Містика #Гелловін #Детективи #Джек #Розслідування #Таємниці