Дізнаймося більше про походження та життєвий шлях Інеффи в четвертій Історії персонажки!Жриця квіткових свічок і вітряних пір'їн колись намагалася закрити свої володіння та перетворити їх на святилище, створивши власне бездоганне королівство. Вона назвала цей план Шибальба, на честь підземного світу з мітів людства тієї епохи.Із невідомих причин, попри завершення будівництва, Шибальба не використовувалася аж допоки через кілька десятиліть після страти Жриці її названа дочка-людина не перетворила цю місцину на тисячолітню в'язницю для іншої Верховної володарки. Коли Дзеркало ясного ранку розкололася, володарка успадкувала більшу частину її сили. Навіть запечатана, вона становила загрозу, яку не можна було недооцінювати. Агонія Верховної володарки через повне її знищення неодмінно спричинила б руйнування на великій території, а печать могла би повністю розтрозити її силу лише через віки — і хто знає, чи Інеффа, яка тоді ще була відома як "несправність", залишилася би під її впливом.Влада володарів мала забагато невідомих. Найпростішим і найбезпечнішим методом, мабуть, було відправити Інеффу на далекий берег, сподіваючись, що безкрайній океан між ними розірве дві волі, що виникли з одного джерела.Це могло стати навіть сприятливою нагодою. У ті часи Натлан вже давно був залитий кров'ю людей і драконів. У такому разі переправа Інеффи через океан могла би полегшити пошук нового дому. Із цією надією в серці Інеффа попрощалася з Натланом, так само як принцеса колись покинула драконяче гніздо.Серед хвиль і плину часу вона сама вирушила в подорож на пошуки нового дому. Вона бачила зотлілі наслідки Війни Архонтів, дивилася на те, як мешканці снігових рівнин вирушали в незнайомі землі в пошуках тепла, спостерігала, як вони розорювали поля та засновували нові громади. Вона споглядала славу епохи першопрохідців, коли великі міста-держави поставали під звуки механічного галасу, а дзвін золота мелодійно змішувався зі сміхом відважних мандрівників. Вона позирала за пусткою, спустошеною лихом, де Дике Полювання — чи пак Безодня — спричинило катастрофу та відчай, що пронизували кожен сантиметр землі та пожирали кожну душу. А потім вона зіткнулася з безмежною темрявою та занурилася в сон, глибший за смерть. Кожна мить губилася у вирі часу, наче сльози, які не розрізнити серед дощу. Її спогади проклали нескінченний шлях, початок якого був затьмарений, а кінець — невідомий.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Як додати стравам "душі"? Дізнаймося в третій Історії персонажки Інеффи!Навіть така висококласна майстриня, як Інеффа, не може уникнути негативних відгуків. "Звісно, торт смачний, гарний на вигляд, і достатньо солодкий… Та в ньому немає душі! Розумієш? Душі!" — завітавши одного дня й побачивши, що Айно немає, Ягода не лише взяла кілька шматочків торта, а й скористалася нагодою висловити Інеффі кілька слівців.Інеффа забрала тацю, її обличчя було байдужим: "Їжа не має мати душі". "Це метафора, залізна твоя голова! Метафора!" Звідтоді Ягода завела довгу та заплутану тираду про душі, приправлену дивними фрагментами, такими як "десерт без душі — не справжній десерт" і "кухар без душі — не справжній кухар"… Інеффа вирішила не звертати уваги на більшу частину цього шуму, втім одна репліка таки прослизнула крізь її фільтр: "…просто слідуючи рецепту, ти ніколи не зробиш нічого смачнішого!" "Заперечую. Айно встановила сенсори смаку, коли створювала мене. Я здатна розпізнавати відповідний рівень ароматизації та відповідно коригувати процедуру приготування". Ця відповідь, здавалося, лише розпалила Ягоду ще більше: "Правильний не дорівнюєсмачний! Здатність точно виміряти, наскільки щось солодке чи солоне, не гарантує, що Айно це сподобається!" Інеффа не знала, що відповісти. Її смакові датчики були встановлені не для того, щоб робити такі суб'єктивні висновки на кшталт "смачно" чи "несмачно". Після хвилини роздумів Інеффа відповіла: "Я використовую інформацію, зібрану з відгуків Айно, для моделювання людських смакових уподобань". Ягода посміхнулася, ніби зібралася розкрити переможну комбінацію в найдрібнішій з карткових ігор: "Але ти ж не дозволяєш Айно їсти забагато солодкого, правда? А тих кількох відгуків на день — недостатньо..." Побачивши, що Інеффа замислилася, Ягода скористалася своєю перевагою: "Хочеш зробити Айно приємний сюрприз? М... Ну, я могла б — з неохотою, звісно — деякий час побути зовнішнім датчиком..."•••Пізніше Ягода розписала це у своєму щоденнику як велику перемогу, мовляв вона використала свої чудові навички вести перемовини, щоб виграти епічну суперечку з огидною залізною головою та заробити собі квиток на стільки тістечок, скільки тільки могла з'їсти. Айно теж помітила, що кулінарна креативність Інеффи зросла та те, що вона завжди збирала залишки інгредієнтів після кожного прийому їжі та забирала їх для невідомих цілей.Ця таємнича й гармонійна співпраця тривала безперебійно протягом довгого часу, поки Інеффа не відчула, що покращення її кулінарних процедур досягло плато. Тоді вона почала шукати наступний прорив. "В останньому прототипі я зосередилася на тому, щоб надати йому трохи тієї «душі», про яку ти згадувала". Дивлячись на нову страву Інеффи, Ягода не вагалася й відразу почала їсти. "Бачиш, я ж казала... їжа має... мати душу... Це означає... що ти прозріла?" "Ця залізна голова досі пам'ятає, що я сказала!" — подумала собі Ягода, набиваючи рота їжею. — гм... Я вже з'їла стільки її страв, що, мабуть, пора зупинитися, поки я в плюсі... Скажу кілька слів похвали та повідомлю, що вона навчилася..." "Я подумала над тим, що насправді означає «душа», — раптом повела Інеффа, — це слово часто використовують для опису життєвої сили живих істот. Тому я додала до свого торта інгредієнти, що містять життєву силу". "Мгм... душа... життєва сила... Стоп, що!?" Думки Ягоди нарешті збіглися з тим, що говорила Інеффа. Вона відчула раптове занепокоєння, але було вже запізно — між задніми зубами вже було відчутно, як щосб повзає. Дівчина опустила голову, щоб оглянути торт перед собою. Усе, що вона бачила — це хвіст ящірки, що звивався між солодкими шарами. А найгірше те, що половина його вже була відсутня. "Як відомо, хвіст ящірки зберігає свою життєву силу навіть після відокремлення від тіла, принаймні деякий час. Щоб забезпечити максимально свіжий смак, я... Гм? Ягода?.. Схоже, людина знепритомніла…"🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Вітаємо міцну Іянсан із днем народження!День послаблення...Від: Іянсан08.08.2025Щороку на мій день народження учні стають навіть більш схвильованими, ніж я. Вони люблять використовувати день народження своєї тренерки як виправдання приготуванню безлічі висококалорійної їжі... Тому я теж вирішила зробити сьогоднішній день щорічним "днем послаблення" наших дієт.Я знаю, що завжди наголошую на важливості збалансованої дієти та надходження калорій, але фітнес — це радше маратон, аніж спринт. Допоки маєш довгострокову ціль у голові, періодична зміна з курки пашот на воді на смажені стегенця не стане кінцем світу.До того ж, усі завжди кажуть, що вони "відчувають себе енергійнішими на повний шлунок". Тому я організую відповідні додаткові тренування. Але сьогодні відсвяткуймо та їжмо все, що забажаємо!Ой-ой, Вареса вже дістала серветку й готова почати. Я зроблю все можливе, щоб урятувати вам щось смачненьке. Швидше! Раз-два-раз!🌷Перекладачка — ріко🌷Редактор — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Що визначає Інеффу? Дізнаймося в Деталях персонажки!Один учений якось запропонував такий мисленнєвий експеримент щодо механічних форм життя та їхньої "самосвідомости": уявімо, що деталі машини щодня замінюються. Згодом усі вони будуть замінені, жодної з початкових складових не залишиться. Чи буде ця машина на той час усе ще "собою"?Інеффа ніколи не вважала це завеликою проблемою: скільки б разів не замінювали її зовнішню оболонку чи компоненти, її "ядро" завжди залишалося незмінним. Отже, що є оболонкою "ядра", те і є Інеффою. Але що сталося б, якби її ядро було якимось чином демонтовано? Яка частина тоді уособлювала б її? Хоча твірчиня Інеффи ще не володіла технологічними навичками, вона завжди прагнула розібрати ядро Інеффи та проаналізувати його. Проте досі, побоюючись завдати шкоди Інеффі, вона не робила таких спроб. Якщо саме логіка та пам'ять, що містилися в її ядрі, визначали її самосвідомість, то коли її спогади зникатимуть і виникатимуть знову, як гіпотетичні деталі, що замінювалися в мисленнєвому експерименті, чи не почала б її самосвідомість змінюватися та ставати нечіткою?Можливо, Інеффа могла б звернутися до якогось зовнішнього судді, щоб визначити своє почуття власної ідентичности... наприклад, до друзів, що незмінно стоять поруч із нею, незалежно від того, що ще змінюється. Наприклад, героїчний лицар, який сказав би їй: "Ти — найсумлінніша покоївка, яку я коли-небудь бачив... Ну, принаймні друга!" Чи мисливиця за головами, яка час від часу заглядала б до неї й казала: "Ти, мабуть, найкраща кондитерка в усьому Нод-Краї... принаймні, серед роботів!" А чи геніальна конструкторка, що її створила: "Ти — частина родини! Повернися обов'язково!" Зрештою, скільки б разів вона не забувала чи розгублювалася, Інеффа завжди впевнена в одному: "Я — Інеффа, багатофункціональний робот для домашнього використання — і я твоя подруга".🌷Перекладач — трешик🌷Редакторка — рікоАвтор(-ка) арту — gn4othi61 📱#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Як панна Ґуджі запобігла занепаде клану Камісато? Дізнаймося в п'ятій Історії персонажки Яе Міко!Інадзумські мечі завжди були відомі в усьому світі, а найкращі вироби П'яти шкіл Райден цінуються як національні скарби.Утім, за останні роки значна частина ремісничих родів була знищена. У цю змову було втягнуто багато впливових осіб, і всі винні були притягнуті до відповідальности та вигнані. Навіть клан Камісато з Комісії Яшіро потрапив у цю справу через нездатність контролювати своїх підлеглих...Та перш ніж Шьоґун встигла винести остаточний вирок, леді Ґуджі, яка зазвичай не втручалася в державні справи, раптом зробила це та врятувала клан Камісато в годину небезпеки. Таким чином, попри серйозний удар вони врятувалися від вигнання.Наступні кілька років ширилося багато припущень щодо дій Верховної жриці. Хтось вказував на тісні стосунки між Комісією Яшіро й Великим храмом Нарукамі та припускав, що вона мала намір виховати лояльних до себе представників влади. Проте храм завжди був самостійною організацією, а панна Ґуджі зазвичай не втручалася в управління, тож ця вкладення здавалися більшими за можливі вигоди —це навряд можна назвати мудрим рішенням.Інші ж казали, що Ґуджі підозрювала, що щось там не так і коли список причетних став завеликим, будь-які серйозні зміни в Комісії Яшіро могли дестабілізувати всю Інадзуму. Ця думка теж здавалася небезпідставною на перший погляд, але не витримувала критичного аналізу. Зрештою, чи не було піднесення та падіння великих родів звичним явищем для смертних? І навіть якщо Камісато втратить свою владу, з'являться нові керівники Комісії Яшіро.Ще казали, що Міко провела таємні перемовини з головою клану Камісато відразу після того, як ущухли перші хвилі шоку. Однак поранений клан на ту мить був схожий на свічку на вітрі. Чи мали вони сили для зміни ситуації?До сьогодні всі ці спекуляції не привели ні до чого, як і не знайшлося жодних відповідей щодо дій та мотивів Міко. Чого ніхто не знає, то це слова Міко того дня, які стали для клану Камісато такими ж незабутніми, як і герб їхнього дому. "Виживання клану Камісато після цих подій — заслуга милосердя Шьоґуна. Не забувайте про це надалі". Ці слова стали насінням долі, яке передвіщало майбутнє становище Комісії Яшіро. Якщо Інадзуму колись струсить буря, навіть якщо для цього доведеться вступити в конфлікт із двома іншими комісіями, клан Камісато з Комісії Яшіро згадає про проявлену до них милість і дотримуватиметься шляху шьоґуна до Вічности. Це був бездоганний хід Яе Міко.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
На які часи припала юність Яе Міко? Дізнаймося в четвертій Історії персонажки!Колись давно люди не мали потреби казати "колись давно" на початку оповідок про йокаїв. Тенґу панували в небі, оні носилися полями битв, танукі з'являлися на невеликих стежках, а кіцуне ходили серед людей. Під прапором Нарукамі йокаї використовували свої неймовірні сили для допомоги людям в епоху конфліктів і бідности. Шукаючи притулку в горах, вони побудували місто біля моря, і так з'явилася Інадзума.Серед йокаїв найшанованішим був рід кіцуне Хакушін, саме він і залишив після себе безліч оповідей серед людей.Щоразу, коли йокаї збиралися разом на бенкет, вони неодмінно хвалилися тим, як їхні останні звершення стали новими легендами. Звісно, з огляду на кількість випитого, більшість розказаного там дещо відхилялася від правди. Проте ніхто не звертав на це уваги, вимагаючи лише цікавої історії. Згодом це назвали хякумоноґатарі дайкай, тобто велике зібрання ста оповідей.Нерідко можна було побачити, як Уракусай піднімав келих і говорив, зачаровуючи всіх своєю історією, викликаючи усмішку навіть у Кіцуне Сайґу, організаторки заходу. Натомість Міко, яка тоді мала вигляд молодої лисички, сідала на плече Кіцуне Сайгу та безжально висміювала будь-які розбіжності в оповіді Уракусая. Холоднокровний зразковий джентльмен пояснював, крутячи бороду, на що Міко завжди знаходила щось нове, до чого можна було причепитися, і так вони продовжували, поки панна Сайґу не всміхалася та не зупиняла обох, адже авдиторія хотіла почути наступну частину.Після ще трьох келихів і кількох розповідей когорта вже заледве могла вимовити речення, не кажучи вже про розповідь. Тож зібрані йокаї відмовлялися від словесних суперечок і використовували свої сили, аби піднятися в небо та подивитися, хто з них найкраще зможе закрити небо та місяць своїми силами. Звідти й пішло "сто йокаїв крокуватимуть у безмісячну ніч".Через п'ятсот років та маленька лисичка вже стала могутньою кіцуне, що знає все на світі. Натомість йокаї, які пили з нею в ті часи, зникли серед воєн та історії, а їхні нащадки з кожним днем стають усе менш чисельними. І так їхня велика хода, Хяккіяко, стала чимось, що було "колись давно".🌷Перекладач — трешик🌷Редакторка — ЮляАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Які твори схвалює головна редакторка видавничого дому Яе? Дізнаймося в першій Історії персонажки Яе Міко!Редактори видавничого дому Як якось подали рукопис головній редакторці. Робота була добре написана, чітко продумана, а її тематика — романтика з домішкою комедії — ідеально відповідала духу часу. Така перлина, безсумнівно, потребувала лише невеликого доопрацювання та кількох гарненьких ілюстрацій, аби добре продаватися!Несподівано, Яе Міко це не задовільнило, вона глибоко зітхнула та скликала всіх головних редакторів. Один із них несміливо повів: "Панно Яе, я… Е-е, це справді я порадив написати на цю тему, але хіба це не найпопулярніший жанр сьогодні?" Зіткнувшись із сумнівним поглядом редактора, Міко відверто висловила свою думку: книга, що мала бути цікавою, але була обмежена темою, була, простими словами, "недостатньо вільною".Такі речі, як бестселери та жанрова література, були лише тенденціями, що змінювалися чи не щороку. Іти в ногу з часом — це, звісно, швидко, але якщо твір має якість, що може подолати цю хвилю, то навіщо йти за течією? "Передайте це нашому новому автору: не слід перейматися жанром. Варто просто написати свою історію і написати її добре". Почувши це, автор на деякий час припинив писати, ніби раптом отримав осяяння. Кілька місяців по тому Міко та її редакторам надіслали новий рукопис.Вони були вражені, навіть сама Яе Міко, що мало переймалася табу, злегка нахмурила брови, що було справді рідкісним видовищем. — М-м… і що ж нам із цим робити? Це недобре…— Саме так! Ну, є "не перейматися жанром", а є Всемогутня Шьоґун: переродження в богиню грому… Це вже занадто!— Гм, жанр? Та ні, це не біда, мене турбує його псевдонім. Він аж надто звичайний для такої книги— А-а, то Ви про це... Ні, ну… Якщо Вам подобається, то гаразд.Незабаром автор цієї книги вийде на літературну сцену під (надзвичайно довгим) псевдонімом Каденокоджі Кендзабуро, схваленим Яе Міко. А як головна редакторка придумала провести конкурс на кращий твір під назвою "Переродження в Ґуджі Яе" — це вже інша історія.🌷Перекладач — трешик🌷Редакторка — ЮляАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Як звичайний юнак став дияконом церкви? Як його пророцтва допомагають мондштадтцям? Дізнаймося в четвертій Історії персонажа!Не встигли сестри засумувати через відмову Далії, як він повернувся до церкви Західного вітру. Цього разу він стверджував, що несе слова самого Барбатоса та просив про допомогу церкви в передачі їх людям.Присутні, зрозуміло, були непевні. Бувало чимало випадків, коли шахраї зловживали ім'ям Архонта, щоб обдурити простолюд, але самих священнослужителів — це вже рідкість. Хоча Далія мав славу людини, що радіє від допомоги іншим, сестри розділилися в думках. Деякі підтримували ідею допомогти йому, а інші залишалися непереконаними. Ті, хто був проти, вважали, що раптом цей "провидець" виявиться брехуном, це зашкодить репутації церкви. Ті ж, хто був за, стверджували, що пророцтва — це лише підказки, тож якщо вони не збудуться, це не матиме великого значення для простих людей. Утім, якщо не зважати на справжні передбачення, це може завдати великої шкоди.Після ретельного зважування переваг і ризиків перевагу отримали підтримувачі допомоги "провидцю" в поширенні його слів. Тому Вікторія записала просвітницьке послання Далії та проголосила його вірянам під час ранкової молитви. За кілька днів усі його передбачення справдилися. Після того, як люди послухалися заклику сіяти, кілька днів поспіль йшли своєчасні дощі, у день, коли закликали не виходити в море, розігралася люта буря, а в день, коли мисливцям наказали полювати, їхня здобич збільшилися вдвічі…На той час чутки про "благословенного богами юнака" поширилися як пожежа всім містом. Зрештою, церква офіційно запропонувала Далії посаду диякона, яку він, звісно, охоче обійняв. У перший день читання Далією ранкової молитви, собор був переповнений людьми, які чули про його здібності. Вони із запалом розповідали йому про свої проблеми в сподіваннях отримати божественне наставництво. Навіть найстарші сестри ніколи не бачили такого. Раніше єдиним способом мати стільки людей було дозволити Барбарі провести там концерт."Будь ласка, зберігайте спокій і чекайте своєї черги"; "Наш час обмежений. Я постараюся зосередитися на найважливіших питаннях". Далія впорядковано відповів на запитання людей, а потім публічно оголосив дату своєї наступної ранкової молитви. Завдяки благословенням Барбатоса ранкові молитви більше не були такими урочистими та задушливими, як раніше, а люди отримали ще одну причину відвідувати церкву.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Вітаємо винахідливого Каве з днем народження!!!!Від: Каве09.07.2025Ти не повіриш мені, якщо розкажу, але слухай: комусь було настільки лінь дати справжні поради торговцю на вулиці Скарбів, що замість цього йому порекомендували *мене*. Ну що за нахабність!?Словом, продавець відчайдушно шукав способи привернути увагу нових покупців, тому я запропонував випробування на побудову десертної башти — покупці мають складати солодощі одні на одні, як цеглинки, і чим вища башта, тим більша нагорода. Звісно, ця гра — не без перешкод. Особисто я б використав приготовані на вуглях торти з фінікових горіхів як основу, медові фінікові горіхи як підтримку для фундаменту й начинку для пахлави як наповнювач за потреби. Я перевірив структуру і, звісно ж, вона дуже стійка. За перше місце на випробуванні — безкоштовні десерти. Якщо хочеш спробувати, раджу це зробити. Звісно, якщо ні, то нічого страшного. У подяку за мою допомогу продавець дав мені безліч солодощів. Я відклав трохи для вас із Паймон і раджу насолодитися ними в супроводі чашки кави.🌷Перекладачка — ріко🌷Редактор — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Дізнаймося Деталі персонажа диякона церкви Західного вітру Далії!У цьому місті, благословенному свободою, люди обирають різні шляхи: комусь до вподоби спокій і відпочинок, а хтось жадає гострих відчуттів і пригод. Щодо Далії, то він — саме та людина, чиї ранкові молитви сповнені благаннями про неприємності.Диякон церкви Західного вітру та керівник церковного хору — людина, благословенна богами, і, як кажуть, чує їхню волю. Коли люди стикаються з труднощами та шукають настанови, саме Далія веде їхні ранкові молитви, благаючи Барбатоса про відповіді від їхнього імені. Дуже часто його благання не залишаються без відповіді.Багато допитливих розмірковували над тим, чому Далія був благословенний божою милістю. Дехто каже, що це завдяки його благородній вдачі та готовності допомагати нужденним. Інші стверджують, що це завдяки його співу — солодкому та п'янкому, наче кульбабкове вино. Треті ж припускають, що він майстерно володіє якоюсь езотеричною формою ворожіння, яка дозволяє йому передбачати майбутнє… Якби хтось наважився запитати про це самого Далію, він підморгнув та посміхнувся б. "Можливо, боги дозволяють мені допомагати людям, бо я люблю втручатися в чужі справи".🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
TGLIST.COM.UA
