Тимчик

952 Model/Actriz - Pirouette #AOTY@tymchykNine Inch DildosНе порівнювати з їхнім дебютним повноформатником не вийде, бо він є, як одночасно продовженням Dogsbody, так і еволюцією в одну з його гілок. Все таке ж хтиве й танцювальне, і навіть трошки більше, гітари вже зовсім не звучать, як гітари, а швидше повноцінні синтезатори. Та й пісні стали більш схожими на клубні бенгери, знов таки, виявилось, що це було можливим. І звук різкіший, зухваліший, в деяких випадках некомфортний, але все так і треба. Ця впевненість у своєму баченні дуже відчувається на альбомі, вже не негранований алмаз, а справжній діамант. А щирість, болюча щирість, якою пронизано Pirouette, вона дуже підкупає, це такий потужний камінг-аут (якщо в когось ще були сумніви), про який і треба кричати з найвищої будівлі. Це робиться далеко не завжди гарно, але коли вони хочуть грати за правилами, то в них виходять справжні хуки, які вони ніби все одно намагаються відштовхнути від себе, це звучить так дивно, але при тому магнетично. Єдине, цим релізом Model/Actriz довели, що вони поні одного трюку, але якого!💯-трек: Vespers / Cinderella / PoppyFFO: DITZ, Xiu Xiu, black midihttps://modelactriz.ffm.to/pirouetteAOTYs of 2025: https://open.spotify.com/playlist/3Ky01GkQ4siTiZB0LPFU41474 Model/Actriz - Dogsbody: https://t.me/tymchyk/1423#OG333@tymchyk

Я все послухавЮля Юріна - КраляЮля набуває більш комфортної для мене музичної форми, надіюсь, що й для неї теж. Знов поєднання фольклору й електроніки, як і в тому попередньому проєкті, який не можна називати. Деякі тембри синтезаторів, басів мені здалися доволі неактуальними, при тому ніби з різних часів, але ближче до кінця альбом набуває більшої впевненості у своєму звучанні. Спів прекрасний.https://orcd.co/kraliaThe COW - Real'na Virtual'nist'Найсамобутніший гурт України випустив дуже (сюрпрайз-сюрпрайз!) самобутній EP. Все химерне й незрозуміле, поки не ввійдеш повністю в смак, і цей калейдоскоп немов наведе різкість. Багато різних фарб та відсилань до геймінгу, є щось в цьому щире дитяче, що аж захотілось зараз скачати всі ігри.http://orcd.co/realvirtualDeath Pill - CraterfaceДівчата анонсували другу платівку за кмітливим імʼям Sologamy. А цей трек лютий, особливо маю відзначити звук, бо одразу чутно скільки часу пройшло після їхнього дебютника, не на одну сходинку вище.https://lnk.to/DeathPill_Craterface

‼️ Далі буде багато спойлерів SeveranceНе буду довго тягнути: ми отримали ідеальний фінал неідеального сезону. Остання серія сама по собі може стати окремим фільмом, так вона вдала побудована структурно та драматургійно, й той мінливий катарсис, який відчувають головні герої в кінцевому стоп-кадрі (привіт французькому кінематографу) — він передається й глядачеві. Навіть якби серіал не продовжили на третій сезон, цього знання, що Марк С. і Хеллі Р. отримали ще 10 хвилин разом, достатньо. Відповіді на інші питання вже не так важливі, кори розумієш, що саме це було центральною темою другого сезону: емансипація внутрішняків, coming of age. Проте не те щоб було мало відповідей, серіал навпаки цього сезону намагався не плодити більше загадок, а зайнявся серйозним таким ворлдбілдінгом.Однак деяким речам приділили забагато уваги, як, наприклад, реінтеграції, яка буквально ні до чого не призвела, чи сайд-плот Ділана, який хоч і був милим, але просто підкреслював вже сказане, чи арка містера Мілчика, яка мала ніби привести його до зміни сторін. Можливо все це попереду, бо вочевидь наступний сезон буде присвячений страйку на розподіленому поверсі й боротьбі з Люмон назовні. А головна проблема саме цих десяти епізодів у том, що далеко не кожен з них є повноцінним твором, а швидше має функцію підвести до того самого гранд фіналу, відтягнути його, такий підхід працює при binge перегляді, але мені, який просинався кожної пʼятниці раніше, щоб подивитись нову серію перед роботою, не завжди було достатньо оповідання та руху історії вперед.Попри ці дрібниці це був один з найкращих досвідів щотижневому перегляду будь-якого серіалу, десь на рівні з фінальним сезоном Better Call Saul. Всі ці меми, теорії, аналізи, фанками — це такий єднальний фактор, завдяки якому Severance став більшим за життя. Мої фаворити: ORTBO, bittersweet кінець історії Ірвінґ та Берта, довгоочікуваний діалог Марка й Марка С., трагічна бексторі Джемми, і, звісно ж, неперевершений Трамелл Тілман. Тож побачимось за три роки!

903 Steven Wilson - The Overview ¯\_(ツ)_/¯ / ⭐️⭐️⭐️⭐️No Monkey SpermЯ не був великим фанатом пізнього більш електронного періоду Стівена, тому його анонсоване повернення до класичного, хоч і дещо космічного, прог року сприйняв позитивно. Концепт і загальний вайб теж були цікавими — альбом про ефект зміни сприйняття себе й всесвіту астронавтами, коли вони вперше бачать з космосу Землю. Щоб ще більше підкреслити прогресивність цього релізу, на ньому тільки два 20-хвилинних треки. (Однак на стримінгах є ще другий диск, на якому обидва опуси розділені на окремі пісні, що є однаково дивним та зручним рішенням.) А сам матеріал вийшов доволі передбачуваним, особливо якщо бути більш-менш знайомим із мультивсесвітом Вілсона. Тому скільки разів би я не переслухував (вже десять!) The Overview, поки що не можу почути в ньому чогось такого грандіозного, що обіцяла ця глибока концепція. Це не найкраща й далеко не гірша робота Стівена Вілсона, швидше вона просто болюче звичайна, зі всіма її нетривіальними гармоніями, непарними розмірами, зоряними пасажами, холодними повсякденними текстами та жіночим войсовером. Це, звісно, не щось погане, просто здається, що можна було уявити, як саме буде звучати ця платівка, навіть не слухавши, і вгадати майже до маленьких дрібниць.ℹ️ обіцяна ще друга година музики під назвою The Alterview, яка вийде пізніше цього року;💯-трек: Objects Outlive Us: Objects: MeanwhileFFO: Pink Floyd, Porcupine Tree, Tangerine Dreamhttps://stevenwilson.lnk.to/theoverview548 Steven Wilson - The Harmony Codex: https://t.me/tymchyk/2083#OG333@tymchyk

888 Biffy Clyro - Only Revolutions / Lonely Revolutions #GOAT@tymchykSomebody help me sing, woahЄ не так багато повноформатників, які можу назвати ідеальними, без жодного скіпу, а щоб це ще був подвійний альбом, то, мабуть, саме Biffy Clyro єдині, хто в цьому досягли успіху. Їхня традиція до кожного релізу потім випускати також додатковий другий диск (а у випадку з Opposites ще й третій) дійсно вражає, такої працьовитості можна тільки заздрити. Іноді результатом цього є відчутна пересатурація, пісень просто настільки багато, що очі розбігаються, а запамʼятати щось конкретне складно. Але це не кейс дилогії Революцій, бо обидві платівки мають найсильніший матеріал Біффі за всю карʼєру, до того ж він вийшов у найкращий її момент, коли вони ще не повністю кинули свою дурість ранніх робіт, і не пірнули з головою в стадіонний рок. Тож бездоганний баланс, один з найчутливіших та проникливих текстів Саймона Ніла, неперевершене звучання та обкладинка від легендарного Сторма Торґерсона. Досконалість. Легенда. Ідеал. Кращого не існує.💯-трек: The Golden RuleFFO: Hundred Reasons, Arcane Roots, CardiacsSpotify | Apple Music | YouTube Music | DeezerGOATs: https://open.spotify.com/playlist/5NEXLJpVX2B4q6GxOAQ5a6#OG333@tymchyk

American PrimevalТрейлер мене абсолютно не зацікавив, все було якесь надто сіре, бліде. І тільки після першого епізоду стало зрозуміло, чому воно так, і що це ідеальне відображення тих часів в американській історії. Повстання мормонів у штаті Юта дійсно сталось в середині дев'ятнадцятого сторіччя, і навіть деякі ключові події в серіалі показані доволі правдиво, проте здебільшого все ж це художнє оповідання. І це повна лють, я давно не бачив чогось настільки жорстокого та наповненого жахами, які чинять саме люди, воістину щось первісне.Історія в найкращих традиціях вестернів, де шляхи декількох головних персонажів декілька разів доленосно перетинаються, мабуть, найслабші з них — це бідолашне мормонське подружжя, де з одного боку все передбачувано, а з іншого на подив наївно. А Тейлор Кітч хороший, хай він і грає дуже стереотипного героя, але впевнено й з харизмою, незрозуміло, чому його стало так мало в кіно, проте зірочка тут прекрасна Бетті Ґілпін, хоч і від неї більшість проблем, через як її хочеться стукнути. Я був приємно здивований, що Нетфлікс все ще в змозі видавити щось таке серйозне й дотиснуте до самого кінця. Надіюсь, другого сезону не планується.Питання залишається відкритим, хто гірші: мормони чи французи?

808 martha.kovalchuk - Присвята #АРShesmovedonКоли я вперше повністю прослухав цей альбом, то на наступний день мені здалося, що він мені наснився, настільки лихоманковий контент на ньому, просто якась суцільна деконструкція. Це ніби персональний апокаліпсис, болючий, неминучий, коли час і простір переплутуються, і все тоне у переважаючому тебе сумніві. Спочатку ти намагаєшся чіплятися за пісні, ті самі, звичайні, але з часом розумієш, що вся суть в цих дивакуватих інтерлюдіях, які й задають тон, ніби по пазлах розкривають повну картину Присвяти. До того моменту, як воно знов все не перемішається, і так з кожним прослуховуванням, це альбом-лабіринт, інакше ніяк. І якось зовсім не хочеться обговорювати його музичну складову, там все просто неперевершено, вміло, зі смаком і з таким люто деталізованим продакшеном, що тут ще можна сказати? Цікаво, як раз, намагатись розібратися в цих сотнях шарів концептуалізації, зрозуміти про що ця платівка: про абʼюзивні відносини, чи це рефлексія на тему повномасштабної війни, а може сублімація всього набутого досвіду? Відповідь на все — так. І ні, бо перш за все, наскільки я можу це осягнути, альбом саме про Марту зараз і завжди, присвята самій собі. Цей плутаний внутрішній діалог нагадує мені гру Disco Elysium, тільки якби її озвучував один найпрекрасніших голосів не тільки в нашій музиці. Як і не тільки в українській музиці це є одним з найкращих релізів цього року, тільки не проспіть його!💯-трек: Ні / Грати на басу / Вісь світуFFO: Nine Inch Nails, Portishead, iamyouhttps://ampl.ink/qbzx5AOTYs of 2024: https://open.spotify.com/playlist/0O7VGXtR2EQ7lzxgqvrfPj#OG333

800 Sick Solution - Hardcore Yakuza 👹👹👹👹👺CounterpashaВсім відомо про моє слабке місце — повноформатні альбоми, я тримаюсь за цей майже атавізм, досі очікуючи від артистів широких повних форм, а не компромісів на угоду стрімінговим платформам, тому будь-який LP, а особливо від українських гуртів, викликає в мене повагу за замовчуванням. У випадку Sick Solution такий крок був зовсім не прогнозованим, вони, такі досвідчені, точно мали розуміти, наскільки це ризиковано вкладатися в таку велику роботу. Але ось ми тут, Хардкор Якудза, логічне продовження Самурая, їхнього другого EP, однак стилістично, музично воно не може далі від нього, бо на заміну експериментам різної якості та дуркуванню прийшли впевненість і нарваність. А ще на відміну від свого попередника цей альбом має більш кристалізований концепт, якусь тематичну канву та щось, що можна назвати оповіданням. Воно, звісно ж, не таке серйозне, і вистачає й жартів, і мемів, проте якась драма все одно присутня, в якій головний герой один за одним боріть чудовиськ, не приймаючи хворість людства, а в кінці все одно програє. Я б міг пуститись в розлогу критику про те, що мідюшні барабани могли б бути потужнішими, чи що вокал якийсь надо сухий, чи що відсутність більш продуманих переходів перетворює деякі пісні на салат з рифів. Це все не так важливо на фоні того: як безкомпромісно звучить цей матеріал, наскільки весело це слухати, і що це дійсно альбом.✅ пора робити помирач;🅱️ чіназес;💯-трек: Рамен Метал / ШакалFFO: True Tough, Jesus Piece, Knocked Loosehttps://album.link/hardcoreyakuza#OG333

735 Louis Cole, Metropole Orkest, Jules Buckley - nothing ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Straight for the non-existБезумовно Луїс Коул один з найталановитіших музикантів, продюсерів та сонграйтерів сучасності. Його бачення музики вже трансгресувало за межі жанрів і класичних форм, мабуть, це можна назвати геніальністю. Логічним кроком для нього було б записати альбом з симфонічним оркестром, тож він це й зробив. Це непросто перероблені оркестрові версії його пісень (окрім двох), а повноцінна платівка нового матеріалу, і якого матеріалу. Деякі треки мене натурально пробивають на сльози, як це красиво. Здебільшого це джаз, але все одно у фірмовому стилі Коула, де немає сенсу навіть пробувати розібратися в тих акордах. Проте саме рівень драматизму, чуттєвості робить nothing особливим. Я, звісно, хотів би більше чути Женев'єву, але тих моментів, де вона присутня, достатньо.🅱️ а ще хочеться почути в такому аранжуванні Crash the Car;💯-трек: Things Will Fall Apart / Life / Cruisin’ for P / Who Cares 2FFO: KNOWER, Genevieve Artadihttps://louiscole.lnk.to/nothing557 KNOWER - KNOWER FOREVER: https://t.me/tymchyk/2152#OG333

732 King Gizzard & the Lizard Wizard - Flight b741 ⭐️Rick and Morty fans’ favorite bandІ я впевнений, що їхній фендом буде у повному захваті від цього рок-н-рол експерименту, я б теж може був, але я щось став помічати, що зі зменшенням кількості релізів на рік ці їхні жанрові детури починають бути схожими чи на флекс, чи на жарт, але ніяк не на щось дійсно серйозне. Я розумію, що це такий трибʼют американській кантрі-рок сцені сімдесятих, зі всім її тяжінням до бугі та блюзу, але розбиратись в цих референсах у текстах щось не дуже цікаво, бо звучить воно, скоріше, як зухвала демонстрація еклектики, як атракцион таланту, ніж як справжній твір. Тож зловив себе на думці, що вперше хочу вже якийсь звичайний психоделічний альбом KGATLW.✅ радий за них, що їм було весело записувати цей альбом;🅱️ але весь ефект “Вау, вони ще й таку музику вміють робити!” перетворюється на відчуття, що ти слухаєш пісню довжиною в 40 хвилин; 💯-трек: Rats in the SkyFFO: Eagleshttps://kinggizzard.bandcamp.com/album/flight-b741Spotify | Apple Music | YouTube Music | Deezer561 King Gizzard & the Lizard Wizard - The Silver Cord: https://t.me/tymchyk/2211515 King Gizzard & the Lizard Wizard - PetroDragonic Apocalypse; or, Dawn of Eternal Night: An Annihilation of Planet Earth and the Beginning of Merciless Damnation: https://t.me/tymchyk/1754#OG333