🎹🥁"Етностудія"🎸🎻

## 🌸 Свято найрідніших у Линовиці 🌸Сьогодні наше містечко розквітло від посмішок та щирих пісень — ми відсвяткували День матері великим святковим концертом! Це був вечір, сповнений ніжності, гордості та неймовірної творчої енергії.Виступи були на висоті! Всі учасники — справжні таланти:* 🌟 Найменші артистки з колективу «Зіроньки» полонили серця своєю безпосередністю.* 🌟 Справжні улюбленці публіки, дует «Мрія», подарували справжню насолоду.* 🌟 Дякуємо гостям з Богданівського БК — колективам «Без меж» та «Дитинство».* 🌟 Наша рідна «Линівчанка» (Линовицький БК) як завжди вразила майстерністю.* 🌟 Чудові сольні номери від Марка Майструка та Аліни Гречин.* 🌟 І особливі вітання нашій маленькій дебютантці Крістіночці — це був чудовий старт!Мама — це те слово, яке ми вчимо першим, і та любов, яку несемо крізь усе життя.Сьогодні кожен виступ був присвячений саме вам, дорогі наші матусі. Нехай ваші очі завжди сяють лише від щастя, а діти дарують лише приводи для гордості. Дякуємо вам за безсонні ночі, за невичерпне терпіння і за те, що вчите нас любити рідну землю.Нехай у кожній оселі панує мир, а кожна мама обов'язково дочекається свою дитину з перемогою! Дякуємо нашим захисникам за можливість проводити такі теплі зустрічі. 💙💛

Як завжди неперевершений Анатолій Логвиненко . (Хроніка Подищ Село і Люди )https://www.facebook.com/share/g/1GMqxwc8qD/Вже через шибку Сонце в хату - ступило тремко на долівку,Ось повставали батько й мати,із люльки брат підняв голівку,В «кохтині» біленькій бабуся, одно мотається в чулан!Я із за комина дивлюся… -Ану8ч, вставай, дивись ти, пан!-Давай скоренько умиваться, й сорочку чистеньку одінь,А то пора вже ж розговляться, а ти як кіт, товчеш черінь…А на столі! Ковтаю слину - чого ж бо тільки тут нема!Карасі жарені, свинина, зиркнув на бутель крадькома…А холодець, хоч стань ногою, не можна з миски удовбать!Кручу, як півень головою, не знаю, з чого й починать…Перехрестились, і дай Боже… (Це дід мене отак навчив!)Воно в цей день наче й негоже, я враз й по лобі получив…Дід тріснув ложкою – з за уха! Не дуже я вже ж і крутивсь…Щитай, злякавсь, як віл обуха… Не скільки я й не зажуривсь!Ага, про стіл! Ось хрін у банці, я бачив, тато вчора тер,Я як нюхнув – задрало й в с@аці! Ну, чесне слово, чуть не вмер…Плічко із печі, ковбасина, і яйця в мисці трьох цвєтов,І полотняна скатертина - у квіточку, грубезний шов…Ох і напхався, як торбина! А очі по столу прядуть,Бабуся собіра лушпиння, кістки Шаркові оддадуть…Щас укладуся на череньку , дід вже ж на сон «благословив»,Там ловко так мені, тепленько! Як хочете – залазьте й ви…А.Логвиненко

Дорогі мої Україночки! Вітаю вас з Днем Української Жінки! Всі, хто мене знають, розуміють мою специфіку творчої роботи. Так, в основі своїй, це робота з жіночою аудиторією. Більшості з яких, я в сини годжуся по віку. Проте це не заважає мені бути інколи суворим , інколи дещо противнючим, але завжди люблячим і комунікабельним. По роботі я так чи інакше своє витребую від вас, ви ж знаєте. Але разом з тим, я завжди ставлюся з великою повагою до особистості. Вітаю вас, мої любі! Всіх всіх всіх. Знаю, ви теж мене любите! Це в нас взаємне. Хочеться відмітити всіх, з ким я коли небуть співпрацював, але боюсь , що не витримає фейсбук, тому спробую згадати всіх зараз . Хто ж перший ? Хммм. Та шо ж там "хм" це моя мама. Саме від неї я почув вперше українську пісню , яка донині звучить в моєму серці .Вона як ядерний реактор, дає енергію творити , співати та організовувати. Хочу привітати мою дружину , яка терпить всі мої вибрики, злети і падіння.Це найближча людина в моєму житті . Саме вона чує , коли мені важко , коли мені нестерпно важко . Коли в мене виростають крила і я можу злетіти з орбіти на повороті. Це моя основна любов і підтримка.Вітаю свою дорогеньку сестричку ! Це моя сімейна експансія. Моя друга рука чи нога, без якої я неповноцінних організм.Моя експресія і норовливої вдача - Вітаю тебе . Люблю. Ну і мої дівчатка любенькі .Калина Журавка, Линівчанка, Зоряниця, Ряшківські нащадки, Антонівчанка, Полісяночка, Це мої творчі експансії! Це паростки моєї творчості. Ансамбль "Калина" Мій квиток до пісенного мистецтва. Саме ці Українські жінки навчили мене чути пісню в моменті Колектив "Журавка" Це мій творчий десант , де я розкрив себе як композитор, автор своїх пісень в народному стилі .Колектив "Линівчанка" Українські жінки(дівчата) яких зібрав особисто я. Тут велика частинка мене.Любляча сімейна атмосфера і взаєморозуміння завжди і всюди.Вітаю Вас. Колектив 'Зоряния" теж зібраний мною Колектив. На землі моїх предків (Івківці&Голубівка) Тут моє коріння і спогади , як бабуся мені говорила -я не доживу , але колись ти тут будеш грати на баяні , а дівчата співатимуть пісні . Так і сталося .Дівчата , вітаю вас !Колектив "Ряшківські нащадки" Знаю вас давно, ви завжди дружні, веселі і співочі. Грав у на сопілці у вас давно, але в складі оркестру вашого покійного художнього керівника Сергія Івановича. Тепер ми з вами знову разом. Люблю вас! Вітаю , обіймаю. Колектив "Полісяночка" Полюбив вас за ваші голоси, силу і ніжність. Хоч зараз я і не з вами, проте моя частинка серця належить вам. Вітаю вас ! Колектив "Антонівчанка" Мої найконцертніші дівчата. Ви найгостинніші жінки/дівчата. Завжди розумієте, що в мене на умі і що я від вас хочу (чи не хочу) Прийміть вітання від мене ! Ось це всі мої Українські жінки , в котрих сьогодні свято ! Яких я вітаю! Звісно, це основні мої колективи, але є і інші. Я їх звісно бачу трохи рідше, проте це такі самі Українські жінки, яких я люблю, поважаю і Обіймаю . Сухополова, Заїзд, Удайці (колектив "Калинонька" Богданівка (колектив "Без меж") Колектив "Родина" де співає моя мама! Вам окреме вітання! Ми з вами ще попрацюємо! Так ... наче ж нікого не забув ? Ану напишіть в коментарях . Вітаю вас мої любі! Ви любите мене, а я вас ! З Днем Української Жінки ! (Хто зробить репост, тому шоколадку привезу :-)

- блядь , щас , ще бутери пацанам треба взять. - ти заєбав. Ну , шо я ще міг почути у відповідь. Признатися, я б таке саме сказав на його місці. Несу два відра з під оселедців забиті бутерами з пахучою намазкою і ковбасою. Хух, врешті нарешті поїхали. По дорозі я на телефоні корегував маршрут, куди шо і скіко везти. Відчували ми себе трохи наче доставщиками піци. Але коли прибули на перші блокпости, побачили хлопців, то всі оці ілюзії вмить зникли. Ми то шо, в любий момент могли сказать. Хух, я заїбався і піти у "веранду" випити каву. А вони, хлопці при виконанні , такого зробити не могли. Тому ми тихесенько і з вдячністю в серцях розвозили чай і бутерброди. Розвезли ...Їдемо довольні як таракани, що змогли і сьогодні чимось допомогти нашим захисникам. Доїжджаючи до бази знов задзвонив телефон. Це знов була Олександра:- Мамайчік, а ви надєюсь термоса забрали назад? Я глянув на Олєжку а він на мене, не розуміючи шо таке.Витримавши театральну паузу я сказав слово- рафаелло:-блядь... Розуміючи контекст, Сашка почала наварачувать: Ну бляяя а завтра нам в чом везти? Вони завтра поміняються в зміні і шо тоді? Я лише повторив знову слово- рафаелло... Ну ще додав: - ми вже осьо доїжжаєм. Закінчивши розмову я так Олєгу і сказав :- нам пізда. Замість відповіді , Олєжка просто подивився на мене, періодично кидаючи погляд на дорогу. Він нічого не міг сказати окрім мегазначущого і філософського -шо...За декілька хвилин ми запаркувалися на невеличкій парковці біля волонтерки на п'ятій школі. Олександра вже нас чекала. - так, щас їдим забираєм термоса. Ви шо не понімаєте, шо вони не одноразові? Що нам казать? Тепер воно наче здається логічним, проте нам про це ніхто не сказав. Та шо ми чекали, шоб хтось нам сказав шо термоси не одноразові? Вобщім ми з Олегом себе почували якимись лашпєтами. Їдемо... Знов цей погляд Олєга по зеркалах, виїжджаючи з парковки. Бля , все те саме наче. День сурка...чи той ... бабака. Поки їхали почалась повітряна тривога. Їхали далі вже "на очкє". Олєг дивися на дорогу , а я дивився на небо. В буса гудів правий підшипник, тому мені здавалося , шо летить літак і зараз буде піздец. Заїжджали на блокпости.Тепер ми як далбайоби :- драстє, а ви вже чай попили? А де термоси ? А можна забрать?Дякувати Богу, всі ці діалоги проводила Сашка. А ми з Олегом просто рубали окуня, тобто схвально кивали гривами і йшли по термоси. От вже крайній наш блокпост, куди ми відвозили чай. Нас звернули, наказали зупинитись, бо далі не можна. Поки Олександра розповідала про те, шо нам треба забрать термоси назад, один з військових передьорнув затвор і різко побіг в лісосмугу. - оце двіж, трохи істерично посміхаючись ляпнув я. - ще й повітряна тривога... додав Олєжка. - Так блядь , нічо не знаю , треба термоси забрать, мене Ірка завтра приб'є, ви шо ? Шо ви думаєте? Ми поїхали по термоси... Блокпости на той час складали величезну купу автомобільних шин . Постів було декілька, дві чи три лінії. Метушня серед військових аж ніяк не додавала нам впевненості, проте ми їхали на самий крайній блокпост, бо там був наш термос блядь. Пам'ятаєте як виглядає монета номіналом одна гривня? Так от очі в нас були приблизно такого ж діаметру. Немов мавпочки через лобове скло ми роздивлялися шо відбувалося навколо. Трохи згодом було чути автоматні черги. Це як пізніше ми дізналися, що то орки недобиті тікали лісами. А наші захисники влаштовували на них сафарі. Ну а ми їхали по термоси. Не знаю як Олєжка і Олександра, а я так собі почав думати про вічне.Ну що мені вже нормально років, я вже таке як наче і пожив. Пригадав давні буддійські практики, медитації на вічність. - Стой! Там термос лежить. Розвіяв мої високі думки голос Сашкі. Ми зупинились. Дійсно, на обочині обережно стояв порожній термос ... наш. Побігла Олександра забирати. - Ти шо, мене Інка за термоси приб'є . З такими словами залазила вона в машину.

#ЛиновицькаГромадаМи це зробили.!21.02.2026 ми зібрали 85 тисяч гривень на нашому святі Масляної.Вдячні кожному і кожній, хто долучився до святкування і збору коштів на Збройні Сили України.Сьогодні ми вкотре довели, що ми єдині! .Єдині в своєму прагненні до перемоги !Єдині в проведенні масових заходів!Єдині в підтримці одне одного!Єдині в громаді .Саме завдяки нам всім - ми сьогодні показали високий результат.В організації , в проведенні , в зборах.Велика шана і подяка Богданівському будинку культури .!Їхній колектив запалив серця Линовицької громади з самого початку .Задали настрій, так би мовитиЗемний уклін дівчатам з колективу "Без меж" та його керівнику Алевтині Майструк.Далі слова подяки линуть до колективу "Журавка" Онищенківського будинку культуриЇхня харизма і досвід покорили публіку з перших нот звучання.Дівчатка, браво ! Так тримати !Ви наша опора і фундамент.На фоні феєричної "Журавки " чи не найменша артистка підкорила публіку своїм виконанням українських пісень в сучасній обробці.Аліночка Гречин .Ти наша зірочка, ми всі тебе любимо і підтримуємо!Колись ти звучатимеш на великій сцені , а ми будемо тішитися, що чули тебе в нашій громаді , на нашій сцені.Далі, увагу глядача вихопили дівчата з Мамаївки , ой вибачте , з Удайців!Це шалений настрій. Великий, багаторічний досвід на сцені.Їхній стиль і манера виконання -заслуговує окремої статті.Обіймаємо всіх і кожну зНародного Аматорсткого Колективу Української Пісні "Калинонька" (керівник Сергій Сахнін)"Линівчанка" - так зветься наймолодший колектив Линовицької громади.Сьогодні запалили своїм виступом публіку яскравим співом та автентичними інструментами .Звучали на високому рівні ! Дякуємо їм !!!Далі мріяли про продовження позитиву . І на поміч завітав дует "Мрія"Це просто ульотний дует. Валентина та Віктор просто вихопили увагу глядача і тримали з перших секунд на сцені .Це просто хіт-парад відомих хітів.Цей дует важко переоцінити .Тому глядачі не відпускали їх зі сцени . Браво!Приємним моментом став виступ маленької зіронькі Лізи , онучки учасниці дуету "Мрія" ВалентиниЇї тоненький, проте сильний голосочок нагадав всім нам про те , завдяки кому ми маємо можливість проводити цей благодійний ярмарок. Це Збройні Сили України! ЗСУ!Величезна повага маленькій ЛІзі.Дякуємо батькам за правильне виховання !!!Ну а яке ж свято без гостей ?Шановні, любі гості вітали сьогодні Линовицьку громаду.Це народний ансамбль "Антонівчанка" з села Антонівка Варвинської громади.Цей спів впізнаваний по всій Україні! А сьогодні ми мали честь почути їхні пісні на нашому святі.В них кожне слово - пісня, кожен крок - це танець.Це досвід разом з новизною звучання .Вдячні кожному і кожній за це чудове свято.Ми це зробили !Артисти зробили свою свою справу а дівчата, які готували смаколики - зробили свою- не менш важливу справу.Давайте подякуємо тим, хто не спавши ніч , готували на масляну різноманітні страви для гостей!Це велика справа! Згодні ?Уклін вам , майстрині кулінарного мистецтва !Підбиваючи підсумки, нагадаємо. Ми зібрали сьогодні 85 000 грн .Це наша спільна справа .Це наш спільний вклад в наближення перемоги!Це наш крок до співдружності в Линовицькій громаді !(Перепрошуємо , кого не згадали персонально ... на емоціях ...Ми це зробили ...)Фотозвіт - скинемо трохи пізніше .

Сьогодні визначний день для України.Сьогодні День соборності. Можна було б написати багато пафосних слів з приводу цього, але Я напишу так, як це розумію саме я. Без заїжджених фраз. Через призму моєї професійної діяльності. Для мене, соборність, - це коли люди і керівництво мають спільний вектор розвитку, спільне бачення. Це коли учасники колективів дружненько їздять одне до одного в гості з концертами. Директори клубів не чубляться в середині громади , а керівництво не "грається в начальничка" а співпрацює і направляє свій будинок культури до плідної співпраці.Соборність-це усвідомлення, що незважаючи на різний рівень підготовки, ми єдина громада, маємо однаковий рід діяльності . Любимо і поважаємо свою громаду. І це не окремих людей при посаді чи без неї, а громаду вцілому . Посадовці змінюються , а громада (люди, село, місто) залишаються. Тому закликаю всіх всіх всіх до тієї ж соборності. Не словникової, формальної чи фейсбучної. А справжньої, практичної і повсякденної. З Днем Соборності

https://youtu.be/eFXYO8Cne2Q?si=Nod60HoLiwzYCqTXЯ пригадую як я писав цю пісню. Тоді я був в с.Заїзд на якомусь святі. І так після концерту вийшов на вулицю. Памятаю була зима чи рання весна, не помню точно. Вийшов і так мені наче і гарно на душі і водночас млосно. Дивлюсь, пригадую всіх людей , які присвятили своє життя українській пісні . Вони все життя співали, їздили по концертах, брали участь у фестивалях , займали призові місця, виборювали призи, відзнаки . Але найголовніше- продовжували співати. Чи радість чи смуток на серці а ти ідеш на репетицію. Потім я відчув що це має заспівати моя "Журавка" мої рядки дуже резонують з кожною з учасниць цього колективу . Так і вийшло. Цю пісню виконує лише цей колектив. Це їхній духовний гімн(як вони самі називають) З нею ви вибороли гран-прі в Кропивницькому. Мене ще відзначила спілка композиторів України. Видно я зачепив їхню увагу як композитор. А дівчата з Журавки співали душею, а глядач це відчуває . Відчуло це і журі. Минають роки а пісня ця живе . Зараз не найкращі часи для випуску збірки моїх авторських пісень. Але маю надію, що колись вона все таки побачить світ. Сподіваюсь , збірка застане мене при земному житті , а поки ... "доле моя - гідно прожити . Доле моя - це мої діти ... а як настане прощання... піснею стану єднання

Друзі. Зустрічайте. Анатолій Логвиненко.Талановитий письменник з с.Подище. Має неперевершений стиль письма. Як віршів так і прози . Ну дуууже навіть його творчість мені імпонує. Я певен, що вам також дуже сподобається.🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌🤌........... Те, шо я був красівий, ви вже знаєте...А ще я був дуже любознатєльний і любив мечтать, чим інколи доводив людей до білого каління.- Діду, а шо таке пагані слова?- Ну, напримєр лайка, прокльони, матюхи...- Дак ви ж з бабою лаєтесь, а ти ще й матюхаєшся? - А шобтвоюмать, чо ти причепився, хвилософ сраний?- Діду, а даси ризинки на рогатку?- Говна тобі на стахановській лопаті! Іди з очей!Я подумав трохи, і сам рішив, шо матюх, це частина мови, яка служить для зв'зку слів у реченні...У школі розказували про матріархат і патріархат. Тепер ламаю голову, а шо ж у нас у сім'ї?Тато слухається бабусю, мама тата, я вобще перед усіма гриву гну...Оце колись мама зробила пухову перину, з птиці пуху ж надерли.Мій любимий цвєт і розмєр! Дак ні, ти, Толю, спи на полу, торохти ребрами, а це братіку буде, він же меншенький. Ну малий у першу ж ніч стільки риби туди наловив, шо бабуся насилу винесла на просушку, тиждень сохло, і мухи не сідали... Таку вещ перевело!Да й попадало більше мені, бо я старшенький. Короче була б ср@ка, попружка найдеться.Шо в кого не спитаю, одне чую: "Не чогокай, одчепись!"А мені ж усе інтересно, все хочеться взнать...Ото дід Ігнат тільки й людини!І погомонить зо мною, і розкаже, і посовітує...Сидим з дідом, він пихкає самокруткою, я грушу гризу, бєсєдуєм.- Діду Ігнате, а ви давно курите?-А я балакать, ходить і курить научився в один день! Кахи - кахи...І вже веселішенько! А то ходиш, ніякий, як послідняк...Ото перше времня, як я поняв, шо в мене до Лєнки сильні чуства, трохи ще тушувався, краснів, наче Соньчині порічки, а Ігнат і каже:- Толю, хто ж так за дівкою ухажує?Стоїш, соплі жуєш... Треба напористєй! От ми було як на досвітки соберемось, да гармошка, да бубон...Дівки аж мліли!- Дак де мені того бубона взять?- А причому тут бубон? - Дак ви ж казали...- - Іди, Толю, додому! У мене од тебе голова болить...Ех, жисть пошла, як сандаль клеєний... Викинуть жаль, а новий дорого стоїть!Отак я і жив...