ЦЕ НІХТО НЕ БУДЕ ЧИТАТИ

Маю одну фотку (з людьми) сьогодні з ККБо якось все сталося не як планувалося, поїхала раніше, бо оце скупчення людей сьогодні створило так багато візуального шуму (окрім ще звичайного), що я втомилась, розболілася голова і було вирішено їхати додому Проте, сходила підтримати Катю на її першій модерації. Тема була мені не дуже релевантна, але десь після 5 хвилин стало так цікаво, хоч бери і пиши книгу тепер (Це була подія «Чи візьме мій рукопис видавець?»)Познайомилася з Алісою Корж, з якою ми сміялись про яму, якої не буде в її книзі (😆ykiyk), ще раз заобнімалася з Настею Нікуліною, розвіртуалізувалась зі Светою, знову була професійно опрацьована на читання Робін Гобб нею та Анастасією.А весь день провела з улюбленою Катею, яка допомагала мені познайомитися з класними і важливими людьми (нетворкінг, все таке)Дуже вибачаюсь, з ким таки не встигла сьогодні пересіктись і провести час, як планувала і хотіла. Але я жінка стара, такі марафони після складного робочого тижня мене трошки вбивають😆P.S. Насправді я спочатку дуже засмутилася, а потім вирішила, що це не кінець світу, КК ще будуть, а вибирати себе краще🙏

Я на фестивалі сьогодні була трошки хаотік, як сказала Еля, коли ми пересіклись на хвилиночкуПроте сходила на івент своєї подруги Каті Корнієнко (підписуйтесь на її канал про інсайди написання книг та перекладів, а ще, звісно, ці книги читайте!)Купила дві книжки, як і планувала!Знялась в книжковому опитуванні від Діми Персика.А далі, приїхала моя найкраща подруга і ми знімали їй відео в рілс та букток, бо вона на відміну від мене популярна та відповідальна до контенту блогерка. Це зайняло дуже багато сил і часу (хоч і кожну хвилинку, яку я проводжу з нею — я щиро обожнюю) і тому після цього я бігла тільки поїсти, сісти в машину і двинути додому.Тож всіх, хто зустрічався зі мною в цей час — чекали доволі хаотичні зустрічі і обійми, бо я просто уточнювала, чи будуть вони завтра — бо от завтра я маю план вас всіх захапати в свої обійми і таймлайн (і фотоспогади!), так і знайте!Взагалі Книжкова Країна мій улюблений фестиваль. Я втомлююсь, розряджаю соціальну батарейку в мінуси, але просто бути там, зустрічати друзів, підписників, коліжанок-блогерок, авторок, просто дивитись на людей, стенди з книгами — це те, що я обожнюю і завжди буду любити в цьому фестиваліА тепер до завтра, вже передчуваю, який завтра прекрасний буде день!*останнє відео це бонус-плюс. Це тупо мій вайб, якщо (коли?!) я б перестала соромитись і почала б знімати книжкові відео😝😏

Переслухала «Великий Гетсбі» на АБУКЦе вже напевно впʼяте чи вшосте поринаю в цю історію, бо дуже люблю, читала і українською, і в оригіналі до цього, і завжди на мене справляє ця книжка глибоке враження.Я повертаюся до «Великого Гетсбі» вже вкотре — і щоразу він відкривається по-новому. Цей роман для мене давно став особливим: за блиском вечірок і сяйвом «епохи джазу» Фіцджеральд ховає не легковажність, а глибоку самотність і розчарування. Гроші тут не рятують від порожнечі, не купують любові й дружби — лише створюють ілюзію, яка одного дня розсипається.Гетсбі для мене — уособлення мрії, що не здається навіть перед лицем байдужого світу. Він будує своє життя навколо кохання, створює цілий міф заради Дейзі, але лишається трагічно самотнім. Щоразу боляче спостерігати, як натовпи насолоджуються його щедрістю, а потім зникають, коли йому потрібна підтримка.Мабуть, саме за це я люблю цей роман: він нагадує, що блиск — оманливий, а справжня близькість і любов не купуються. І що життя занадто коротке, щоб відкладати почуття «на потім». Навіть знаючи фінал, я перечитую «Гетсбі» й щоразу знаходжу в ньому щось нове про себе, про свої мрії та про ціну ілюзій.Кожен раз, до речі, коли я десь кажу/пишу, що «Великий Гетсбі» одна з моїх найулюбленіших книг, обов’язково хтось знайдеться, хто намагається дискутувати зі мною, що це погана книжка. Розумію, що смаки різні, але помітила, що таке частіше за все стається зі мною саме з Гетсбі! Кажуть що книжка прісна та нецікава. Як ви розумієте, не для мене. Чи то це від моєї глобальної любові до класичної літератури, чи через цю глибину. Проте я завжди всім її рекомендую і рекомендую при прочитанні дійсно зазирнути в цю історію більш глибше!А ви як ставитесь до цього роману, якщо читали? Якщо ні — то чи збираєтесь з ним знайомитись?#відгук_ніхтонебудечитати

Багато хто просить у мене відгук на третю частину «Місто півмісяця» і в цілому серію — я прочитала ще на початку літа, а третя книга якраз вийшла українською. А я направду не дуже хочу його писати. Бо я вас ним засмучу.Бо і моя улюблена авторка мене засмутила, я не просто не полюбила цю серію, я терпіти її не можу, вона в мені пробуджує якусь агресію, коли я просто бачу назву і книгу 😅(бо як Сара могла зі мною так вчинити, я не знаю)Тому залишила тільки короткий відгук на Гудрідс і більше про цю серію стараюсь не говорити. Тож коротенько: Серія для мене на 3 (з великою натяжкою через мою любов до Маас). Читати далі я навряд чи буду, я і цю ледве дочитала, витягнула третю книжку лишень одна героїня (не Брайс, бо це одна з найненависніших мені героїнь у всесвіті, вибачте всі за все). Для мене в третій книзі ще й сталось багато дірок, коли здавалося, що у мене відсутня частина книжки, а деякі арки героїв просто загубилися. А якби я робила відгук саме в цифрах, то було б десь так:Задум 4/5Світобудова 4/5Головна героїня 1/5Інші герої 3/5Події 3/5Розв'язка 1/5Кросовер з ДШІТ (очікувала 5/5, але 2/5)Будь ласка, такі ж фанати Сари як я — не кенселіть мене, мені і так боляче!#відгук_ніхтонебудечитати

Чи буває у вас таке, що ви настільки любите книжку/серію, що наче хочеться рекомендувати її всім, але одночасно хочеться, щоб вона була тільки ваша?😀Позаяк останнім часом видавництва жваво видають в перекладі улюблені та важливі для мене тайтли, всі їх читають і про них говорять — я якось дуже різко спіймала це відчуття одразу на багато книгЯкась ревнушка в мені прокинулась, коротше🤣🤭 Бо ці ідеальні книжки мої, ми з ними полюбилися перші, маємо давні відносини, а ви де раніше були?😆🤭 Таке у мене от зараз з Divine Rivals (Божественні супротивники), Sunrise on Reaping (Світанок перед жнивами), скоро буде Things we left Behind (Все що ми забули) тощо. Ну і звісно, це завжди буде Трон зі скла😀У вас таке буває? Чи це тільки я вже зовсім збожеволіла з цією біполяркою: «хочу щоб всі прочитали цей ідеал — будь ласка, не читайте, воно моє *просинається Голум з Володаря кілець і тримає книжку*)»?Звісно допис жартівливий, люблю коли хороші книжки знаходять хороших людей і навпаки (але вони мої, іхіхі!)

Книгарня ridmi, які продають книги рос мовою, прикриваються пишномовними «не розпалюйте мовну ворожнечу», «не всі вміють читати українською», «люди тільки переходять». (якщо люди «переходять», навіщо так багато книжок для дітей з алфавітом/кольорами і тд? Не НАВЧИТИ, нє? Але поки не про це).Хтось може законодавчо схавати цей фарс, якби не АЛЕ.Це не просто книги рос мовою, а книжки російських авторів, які раніше і зараз живуть у росії і ведуть свою діяльність там. Так, книги рос видавництв, і вони сміливо це вказують на сайті (все додаю на скрінах).Це порушення Закону №2309-ІХ, а саме заборону ввезення, розповсюдження книги авторів громадян рф (з 1991 року і донині) і перекладів книг таких авторів. Але, на жаль, вони явно знали, що роблять, бо це НЕ стосується книжкових видань, виданих до 1 січня 2023 року. На жаль, цей закон не ідеальний. Також у «книгарні» продаються репринти (піратські книги), обома мовами, чим порушують Закон України «Про авторське право і суміжні права».Представлена військова література: «улічниє баі ат сталінграда до ірака», книги про дрони, наступальний бій і тд. Ну, фінальним скріном вас добʼю: «Історія малой расіі до унічитженія гетьманства»

Прийшла показати свої новинки і одну з них детальніше1. Новинка від моєї улюбленої авторки, це перший її дорослий трилер «Not quite dead yet», бо до цього вона писала YA. Її покажу детальніше, бо дуже гарне оформлення Інші дві, це всі стрибають і я стрибаю (ні, у мене є пояснення!😀)2. «Тенета війни». У мене є цей цикл в старому виданні, але я його люблю, тому збиратиму і в новому. Взагалі смішна історія, бо я вперше прочитала «Аркан вовків» в 2023 (вдруге ось в липні), після того я всім кричала, як їм потрібна ця серія, бо вона топ, хоча ось другу частину почала читати тільки на днях😀 (але іноді ти просто знаєш, що серія топ і з першої книги!)3. Новиночка, про яку всі кричать. Я не збиралась купувати цю книжку от зараз і терміново, та й взагалі планувала читати колись потім англійською, але щось так захотілось чогось літнього й перша частина мені сподобалась (модерувала по «І зійде крига» книжковий клуб в колаборації з Lovespace і було класно😌) — тож вона у мене і, можливо, допоможе мені знову повернутись до нормального читання (бо щось пару останніх тижнів не можу читати більше пари сторінок)

Я вимушена зізнатись, я теж критикую переклади. Теж іноді сиджу і думаю, як можна було б краще. Іноді я незадоволена перекладацькими рішеннями. Це правда. А ще я можу покритикувати арт, бо я не так уявляла персонажа, як ілюстраторка.Можу критикувати сюжет книжки, бо ну щось мені не дуже.Можу покритикувати видавництво, яке випадково загубило абзац тексту в книзі (буває!)І колись, я навіть висловлювалась про це публічно. Це було до того, як я трошки більше заглибилась в світ перекладання літератури. І зрозуміла, як багато це роботи, як багато на тобі відповідальності перед читачами і як годинами можна крутити вертіти якийсь словотвір (в фанфічному світі, де я маю досвід перекладів, з цим трошки простіше). Тепер я цим не пишаюсь, своєю публічною критикою (проте вона ніколи і не виходила в стан лайна на вентилятор та переходи на особистості — хоч і була у мене одна історія, де це сталось, тільки постраждалою стороною була я і у мене досі травма це згадувати😆).Зараз загалом критика не виходить за межі чатику з подругами або за межі листа видавництву, де я пишу, що «ви тут загубили трошки текста, панове, можете виправити?»В кожній роботі можна зробити помилки. В кожній. Ми всі живі люди. (Я на тому тижні завалила продакшн на роботі і через це 15 хвилин люди в Європі не могли забронювати столик в ресторані🤷‍♀️ звучить глобальніше, ніж 4 помилки в книзі на 400 сторінок, а мене навіть не спалили на вогнищі за це, прикиньте?). Тож давайте і до одне одного відноситись як до живих людей. Особливо зважаючи, що літературні перекладачі/редактори — працюють більше за ідею, ніж за великі гроші, роблять це між роботами, які приносять гроші і дуже хочуть аби українські читачі читали класні книжки. І от людина місяцями працює над книжкою, отримує гілку гонорар і потім має хейт, критику та нападки, що це ші, бо хтось не знає слово «лапшає». Звісно, після такого одразу хочеться ще більше книг перекласти, ага, одразу мотивація до неба!P.S: мем вкрала у прекрасної Олі з каналу «Начерки й Тіні»

Обстріли, депривація сну, палке бажання покинути столицю, хоча б щоб поспати, і якесь сезонне загострення в книжковій тусовці зі срачами, дискусіями, які переходять на особистості та зневагу до опонентів — я стала розуміти, що я не вивожу і хочу взяти від цього паузу (найбільше від читання книжкового контенту, але і від написання теж)Залишаю вам тут класні збори, які мені дуже б хотілось, аби мої друзі закрили:1. Моя подруга Катя збирає на РЕБ та розігрує трилогію Голлі Джексон, яку я палко люблюДонат 100грнhttps://send.monobank.ua/jar/6bn3CbW1mQ2. Хлопець моєї подруги Віки збирає на ударні БПЛА на оптоволокні для Азову. Призів багато:Донат 300грн — AirPods Донат 200грн — квитки в Молодий театрДонат 100грн — кастомізований тубус https://send.monobank.ua/jar/54RosoZftk————————Будь ласка, скиньте їм трошки гривень та зробіть репост. Обидва збори дуже важливі і енергію зі срачів краще направити сюди.Сподіваюсь повернутись зі своєї паузи і побачити, що друзі дозбирали свої баночки. Подякувала, розцілувала, а ви, будьте добріш до всіх, хто не росіяни❤️❤️‍🔥

Учора згадала «Невеличку драму» Підмогильного, тож, напишу про неї детально.Вважаю цей твір дуже недооціненим, бо якщо «Місто» завжди згадується в будь-якому контексті, коли чуємо про Підмогільного, або якщо хтось радить щось почитати про Київ тощо. Я спеціально порахувала і на даний момент ми маємо 11 видань «Міста» (це з тих, що наразі можна купити з наявності чи передзамовити).Тим часом, існує ще один твір в київському сеттінгу, але головна героїня — дівчина Марта. Дівчина з села, яка живе в Києві, працює секретаркою, має свої плани й амбіції. Вона не готова погоджуватись на «зручне» життя й не прагне бути простою частиною системи. Вона шукає себе — попри тиск, домагання і суспільні очікування.Одного дня Марту знайомлять з вченим-біохіміком Юрієм Славенко. Знайомство, під час якого Марта та Юрій майже відкрито зневажають одне одного, несподівано стає чимось більшим…І хоча роман написано майже 100 років тому, теми в ньому дуже сучасні: сексизм, відсутність поваги до жінки, вибір між зручністю та гідністю. А ще — чудово переданий дух 1930-х, життя інтелігенції, спротив українізації та атмосфера Києва того часу.Невеличка драма — це гостро, щиро й дуже по-людськи. Якщо шукаєте щось недосліджене в українській класиці — обов’язково зверніть увагу.*А ще, якщо ви в Києві, в театрі Франка є вистава (правда успіхів вам знайти квиток, бо я на нього полюю вже якийсь час безуспішно😭)