Економічний Вісник

Вплив економічної кризи на можливість Росії вести війнуПерш за все слід відзначити, що навіть в сучасних умовах військовий цикл становить за звичай не більше 4х років. Це термін, впродовж якого економіка країни може забезпечувати активні бойові дії. Російсько-українська війна йде вже 4й рік. Саме на цьому етапі російська економіка вступає в період кризи на фоні поступового вичерпання ресурсів.Цикл екстенсивного та швидкого зростання в економіці РФ закінчився на початку 2 кварталу 2024 року. С тих пір виробничий сектор знаходячись в фактичної стагнації після досягнення своєї виробничої межі.Наразі в РФ є купа проблем, що є логічним продовженням позитивного економічного тренду 2023-2024. Це: високий рівно інфляції, бюджетний дефіцит та поступове вичерпання резервів на фоне сплеску витрат в 2025 році.Вже зараз дефіцит бюджету РФ складає 97% від запланованого на кінець року.Другу половину поточного 2025 року Росія буде вимушена жити в умовах жорсткої бюджетної економії.У верхніх ешелонах влади йдуть розмови про скорочення видатків на армію та держзамовлення, щоб зменшити інфляційний тиск.Проте, в розмові з Трампом Путін виказав впевненість, що він ніби візьме ключові регіони сходу України впродовж 60 днів. На цьому фоні темп зростання видатків в РФ значно прискорився за останні 2 місяця. Ймовірно, в рамках цілі досягти контролю над більшою територію України впродовж наступних 60 днів. Попри це, так чи інакше резервів у вигляді ФНБ у Росії вистачить на 6-12 місяців активних бойових дій. Але зрозуміло, що Москва не допустить повне його вичерпання. Скорочення видатків почнеться через 1-1.5 місяця.На полі бою це відобразиться с певним часовим лагом через велику інерцію. Відповідно, спіраль економічної кризи почне гальмувати військову машину вже в найближчі тижні. Потроху.Відповідно з теорією про 4х- літній військовий цикл, на яку можна опиратися, можна підрахувати, що зниження бойового потенціалу російською армії почнеться вже на початку 2026, кінці 2025 року. При цьому дата може перекочувати до більш близьких до нас календарних дат, якщо США введуть вторинної тарифи проти покупців російською нафти.🌟 EconomichnijVisnik

Податковий законопроєкт Трампа: хто виграє і за чий рахунокНовий податковий законопроєкт Дональда Трампа — це не просто внутрішня фіскальна ініціатива. Це стратегічний інструмент, спрямований на зміцнення позицій американських корпорацій у технологічній гонці, насамперед у протистоянні з Китаєм. Розглянемо ключові положення документа та їхні наслідки.1. Технологічні стимули: прискорена амортизація і R&DОсновна новація — 100% амортизація виробничого обладнання. Це означає, що бізнес зможе списати повну вартість покупки обладнання з оподатковуваної бази вже в рік придбання. Такий механізм вивільняє значні ресурси для реінвестицій: у модернізацію, наукові дослідження, розширення виробництва або навіть цінову війну (демпінг).Приклад: якщо компанія закупила обладнання на суму, що дорівнює третині її річного доходу, вона зможе зменшити оподатковувану базу на цю суму. Відповідно, податкові відрахування скоротяться приблизно на третину — і ці кошти залишаться у розпорядженні бізнесу.Другий ключовий стимул — списання витрат на НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи). Компанії зможуть вираховувати повну суму витрат на дослідження з оподатковуваного доходу в тому ж податковому періоді, коли ці витрати були здійснені. Це ще один спосіб прискореного перерозподілу коштів — від держави на користь приватного сектору.По суті, йдеться про масштабну податкову субсидію — обсягом близько 100 млрд доларів лише до 2026 року. Це прямий фінансовий сигнал бізнесу: інвестуй у технології — держава тебе підтримає.2. Удар по суперникахЗаконопроєкт також містить положення, спрямовані на обмеження співпраці з державами-конкурентами. Американські компанії, що співпрацюють із Китаєм, Іраном або Росією, позбавляються доступу до енергетичних податкових кредитів.Це інструмент тиску і стимул до розриву зв’язків з геополітичними опонентами США.3. Соціальна ціна технологічного стимулуПоряд із субсидіями, законопроєкт запроваджує:• інвестиційні пільги для бідних і сільських регіонів (зони переглядаються кожні 10 років, база збільшується на 30%);• скасування екологічних стимулів (електромобілі, сонячні панелі, водень тощо — починаючи з 2025–2026 років);• безстрокове обмеження списання надмірних збитків;• 1% акциз на закордонні грошові перекази готівкою та еквівалентами.Попри ці заходи, зростання бюджетних надходжень оцінюється у 100 млрд доларів — сума, яка повністю йде на покриття витрат, пов’язаних з податковими стимулами.За прогнозами, у 2026 році бюджет зазнає додаткових витрат — близько 400–500 млрд доларів. Фактично, це масштабна дотація інтересів приватних корпорацій за рахунок держави — ціною майбутніх скорочень у інших сферах.Передусім, йдеться про соціальну сферу. Скорочення витрат на освіту в США вже відбувається. Якщо дефіцитна динаміка збережеться, наступними під ніж можуть піти охорона здоров’я, житлові субсидії та інші елементи соціальної підтримки.Цей законопроєкт — не про податки у вузькому сенсі. Це — інструмент мобілізації американської економіки в умовах глобальної технологічної та економічної конфронтації. Підтримка корпорацій, стимулювання інновацій та економічна ізоляція конкурентів — усе це вписується у логіку «холодної війни 2.0».🌟 EconomichnijVisnik

📉🇷🇺Обвал нафтово-газових доходів та бюджетний дефіцит РФУ червні нафтово-газові доходи бюджету Росії скоротилися на 33,7% порівняно з попереднім місяцем і на 6,5% відносно вже провального червня 2023 року.За останні три місяці падіння склало 24,5% у річному вимірі, хоча порівняно з аналогічним періодом 2022 року показник усе ще залишається вищим на 29,4%.Причини — як зовнішні, так і внутрішні. Окрім зниження цін на нафту, Росія зіткнулася зі скороченням фізичних обсягів експорту. Так, за рік Brent подешевшала на 13,5%, Urals — на 14%, тоді як надходження до бюджету від податку на видобуток корисних копалин та експортного мита обвалилися на 41,2%.Другий удар — зміцнення рубля. Середня рублева ціна на нафту сьогодні приблизно на третину нижча, ніж рік тому.Однією з причин стала висока ключова ставка Центробанку, яка досі тримається на рівні 20%. Це стримує інфляцію, але водночас стимулює попит на рублеві активи та зміцнює валюту, що душить експортні прибутки.Перед економікою РФ постала класична дилема:• або боротися з інфляцією, пригнічуючи й без того сповільнене зростання,• або підтримувати економіку — але ціною ще вищої інфляції.Банк Росії, як і раніше, демонструє низьку толерантність до інфляції, тому продовжує дотримуватися жорсткої монетарної політики — навіть на шкоду завданням військово-промислового комплексу. Швидкого зниження ставки очікувати не варто: у липні інфляція прискорилася й наближається до 10% у річному вимірі.На цьому тлі у владних колах дедалі активніше обговорюється скорочення військових витрат як головного джерела інфляційного тиску. Водночас бюджет змушений буде існувати до кінця року в режимі жорсткої економії.Так, ефект не буде миттєвим — зміни дадуться взнаки із затримкою у 2–3 місяці. Боєздатність Росії істотно не ослабне одразу через інерцію. Для точнішої оцінки впливу на армію потрібні деталі законопроєкту про скорочення витрат, а поки його нема і видатки зростають — гадати не варто.Дефіцит бюджету у червні сягнув 3,7 трлн рублів при річному ліміті (плані) у 3,8 трлн. Фінансові резерви ще є, але вони швидко зменшуються, а доходи падають: через зміцнення рубля, зниження цін та скорочення обсягів експорту — особливо в енергетичному секторі. При цьому бюджетні витрати продовжують зростати (про це — в наступних матеріалах).Додатковий тиск може зрости, якщо США ухвалять закон про тарифи проти країн — покупців російської нафти, що, судячи з сигналів із Вашингтона, цілком ймовірно.🌟 EconomichnijVisnik

Паралелі з нинішньою кризоюУмови дії договорів з іноземними корпораціями рясніли відголосками колоніальної епохи, яка, за історичними мірками, закінчилася буквально напередодні описаних подій.Це, а також жорстока диктатура шаха, призвело до соціального шторму в іранському суспільстві, який вилився в Ісламську революцію 1979 року — як продовження боротьби за нафтові ресурси Ірану.Це фактично анулювало результати операції 1953 року. До сьогодні вся нафтогазова промисловість залишається в руках місцевих компаній, а доступ міжнародних корпорацій майже повністю закритий. За винятком китайських — саме вони стали опорою нового режиму.Китай став іншою стороною цієї гри. Переворот 1953 року був вигідний США. А переворот 1979 року, навпаки, був спрямований проти США. Цей ланцюг боротьби тягнеться аж до наших днів. Сьогодні Китай активно підтримує Іран, аби не допустити його перетворення на американського союзника. Це спричинило б втрату доступу до нафтових ресурсів і величезного ринку.Поява такого гравця з такими можливостями, як сучасний Китай, з одного боку, забезпечила Ірану вихід на прибуткові ринки нафти, з іншого — перетворила це у залежність. Іран неминуче став фігурою на шахівниці китайської зовнішньої політики.Нещодавно це вилилося у «дванадцятиденну війну» — акт протистояння Китаю та США. У центрі уваги знову опинилися нафтові ресурси, транспортні маршрути й питання балансу сил у регіоні.Чи нагадує нинішній конфлікт ситуацію 1953 року? Безумовно — він прямо виростає з неї.Багато інструментів і сьогодні залишаються в арсеналі. Хоча є й суттєва різниця. Незважаючи на схожість плану — як у 1953, так і в 2025 році розрахунок був на повалення уряду без прямої інтервенції — різниця величезна і радше не на користь США.Сьогодні немає ні програми Трумена, через яку можна було б постачати зброю генералам, що заздалегідь вступили в змову. Немає й американських представництв в Ірані, які могли б слугувати каналом для агентури.Можливості США для проведення таємних операцій суттєво скоротилися — не в останню чергу через жорсткі, всеосяжні заборони й контроль з боку іранських силовиків.У сучасному світі організація масових протестів чи спротиву, керованих іноземною державою, в умовах Ірану можлива хіба що через соцмережі.Соцмережі в Ірані контролюються. Деякі плани США передбачали використання супутникового зв’язку Starlink, але, очевидно, принаймні поки що це не дало жодних результатів.В Ірані вже заявили, що за використання супутникового зв’язку Starlink буде суворе покарання.Втім, усе це — лише інструменти боротьби. А її суть полягає у давньому конфлікті за контроль над нафтовими й іншими енергетичними ресурсами, за які нині змагаються Китай і США.3/3🌟 EconomichnijVisnik

📉🇺🇸Як справи в американській промисловості?Дональд Трамп перебуває на посаді президента вже пів року, але інерція виявляється сильнішою за його промислову політику. Та й хвалитися особливо нічим.Американська економіка продовжує рух за байденівською траєкторією. Деякі показники навіть погіршились.Рівень завантаженості виробничих потужностей знизився з 78% у лютому 2025 року до 77,4% у травні.Американські компанії опинилися у «лещатах» між послабленням внутрішнього і зовнішнього попиту.Вичерпання заощаджень, високе боргове навантаження з одного боку, обмеження торгівлі та тарифи — з іншого, скорочують потенційний збут американських товарів.Річне зростання сповільнилося до 0,6%. Імовірно, саме настільки плачевний стан американського промислового комплексу підштовхнув політичне керівництво США до участі в атаках на Іран.Як я вже писав, метою атаки було розхитати режим аятол і замінити його урядом, готовим відкрити ринок для іноземних (передусім — американських) корпорацій і вийти на світовий ринок нафти (Іран — четверта у світі країна за видобутком нафти). Це могло б суттєво знизити ціни на «чорне золото» і принаймні загальмувати регрес економіки США.З тієї ж причини конфлікт швидко згорнули: режим вистояв, а ескалація призвела б до зростання цін на нафту.З іншого боку, чим більше проблем накопичується в американській економіці, тим потужнішим буде вибух і тим серйознішими — подальші кризи.Рівень 2008 року досі не вдалося подолати. 17 років без зростання. Але замість застою може прийти рецесія. Із посиленням торгових війн це цілком імовірний сценарій. А, як відомо, перед і після криз ідуть війни.У період правління Трампа, з лютого по травень, дані щодо виробництва виглядають так:Переробна промисловість зросла на 0,7% р/р, видобуток корисних копалин — лише на 1,5% р/р, електроенергетика — на 3,3% р/р.Ці дані досить слабкі й вказують на наближення рецесії.🌟 EconomichnijVisnik

«Натхненні високою культурою…»Можливо, всі ці проблеми зі знанням матеріалу виникли у пана Алферова тому, що він голова інституту УКРАЇНСЬКОЇ нацпам'яті?Добре, з радістю приймемо аргумент, що він нічого не знає про предмет, про який наважився публічно заговорити.Тоді інше питання — якого ж тевтона він тоді взагалі почав щось говорити?Дітей з дитинства вчать, «не говоріть слова, значення яких ви не знаєте». Це має вбиватися в голову всім з дитинства. І тут виступає не дитина, а видатний представник нашого народу.Цікаво, чи замислювався він, як подібні пасажі сприймуть нащадки тих, кого масово знищували нацисти, натхненні «високою культурою»?Я думаю, що тут можуть виникнути розбіжності щодо «високо-культурних вбивств євреїв у гуманних християнських концтаборах».Або німецька філософія, на думку Алферова, виявилася недостойною своїх плодів — раз породила фашизм.Або самі фашисти — люди культурні, а, отже, не такі вже й погані.А може, просто Гітлер йому ближче. Людсько. «За духом».Ще займає те, що з усієї німецької філософії, оратор виділяє найбільш заскорузлу антинаукову муть і фашистсько-релігійне болото. Ніби в Німеччині більше немає філософів.Тепер повертаємося до питання про неосвіченість.Я згадав, що Чемберлен Стюарт не мав освіти. Це не заважало йому мати думку і її регулярно висловлювати. Ви можете бачити, до чого це призводить. Але ось, тепер голова інституту Алферов, не маючи уявлення про предмет розмови, висловлює свою думку публічно. І що виходить? Повна, як зараз модно говорити, крінжа.Навіщо це було робити і накликати на себе критику злих мов, таких як я?Можливо, глава просто правда нічого не розуміє. Але тоді йому не потрібно лізти в цю розетку, яка може жахнути струмом.Отже, що ж ми маємо?Або голова українського інституту національної пам'яті не знає, про що говорить — і тоді це просто ганебно.Або він все розуміє — і тоді це вже страшно. Тому що тоді він свідомо виправдовує ідеологів геноциду, протиставляючи їх нинішньому ворогу.У такому випадку у нього цілком може бути і своя расова теорія. В інтерв'ю, до речі, він і про росіян говорить приблизно в тому ж дусі, що Чемберлен говорив про євреїв.Можливо, пан Алфьоров дійсно неосвічений. А може, він просто дуже послідовний. І те, і інше — діагноз.🌟 EconomichnijVisnik

💬🇺🇦Структурні проблеми економіки України, або чому економіка не зростає?В історії є приклади економічного зростання на тлі війни, але Україна — не один з них.Основним фактором, що визначає розвиток у ринковій економіці, завжди є рентабельність, а не особисті бажання когось.Мільйон разів я писав, що промислове технологічне виробництво просто збиткове. На це є кілька причин: девальвація гривні і подорожчання імпортних технологій/верстатів; конкуренція з боку європейських компаній; інвестиції в такі виробництва вимагають великих початкових внесків, часто — в мільярди доларів. Такими грошима не володіє ніхто в УкраїніЦе на додаток до очевидних проблем з підготовкою кадрів. Причина та сама — це нерентабельно, тому що немає попиту. Первинним фактором завжди є економіка, а нашій економіці кадри не потрібні.Що насправді маємо? Що «потрібно» економіці? Переважання простого сировинного виробництва означає панування сировинних підприємців.Оскільки ці підприємці є каркасом держави, державний апарат у внутрішній та зовнішній політиці керується міркуваннями зміцнення цього самого каркаса.На прикладі РФ це дуже добре видно: ЦБР постійно девальвує рубль, збільшуючи дохід і рентабельність нафтогазових компаній, руйнуючи при цьому внутрішнє виробництво, переносячи всю тяжкість інфляції на споживчий сектор і населення.Щось подібне є і у нас.Крім того, в Україні постійно, ще задовго до війни, дорожчають основні фактори виробництва, тобто енергія, газ. Причина та сама — це єдиний спосіб збільшити дохід. Новий продукт це не створює, але перерозподіляє вже наявний. Плюс є важлива проблема: іноді підприємства з сектору електроенергетики та видобутку газу просто збиткові.Як правило, тому що вартість амортизації висока, тому що все обладнання імпортне, тобто фінансово недоступне. Це замкнуте коло свого роду — вітчизняного дешевого обладнання немає, його дорого будувати, а імпортне теж дорого.Чому б не спрямувати державні ресурси на кредити або програми з фінансування/субсидування секторів. Поясню для тих, хто ще не зрозумів. Відповідь викладена вище. Гроші спрямовуються туди, де легше можна розмножуватися. У нашому випадку це не кредити мертвим галузям, а державні облігації з пристойними відсотками. Це 1) надійно, 2) високорентабельно.Потрібно було заздалегідь думати про створення виробничої бази, а не під час війни. Зараз пізно. Зате деяким війна відкрила очі. Коли з'ясувалося, що кількість танків, автоматів і літаків безпосередньо залежить від розміру промислового комплексу.На даний момент єдиним ефективним засобом є держзамовлення. Підкреслюю, раціональний ефективний засіб, а не фантазії. Але тут теж є проблеми: держава, за запевненнями представників сектору виробництва бпла, не забезпечує замовленням навіть 1/3 потужностей. Хоча це дрони, а не танки.Деякий промисловий запас можна створити через держзамовлення, але цього буде недостатньо. Після закінчення війни сектор ОПК здувається.Висновок: необхідно створити умови рентабельності в промислових секторах для їх розвитку. Перешкода цьому — сировинний капітал, який боїться втратити ринки збуту в Європі і блокує розвинену промисловість. А також конкуренція з самими європейськими виробниками.🌟 EconomichnijVisnik

💬Безладні думки — це не те саме, що демократіяЗ'явилося свіже опитування КМІС, згідно з яким 50% українців вважають, що країна рухається до демократії, а 41% — до авторитаризму.Показник не просто цікавий, а шизофренічно небезпечний.Коли ви запитуєте думку про один і той же предмет і отримуєте різні оцінки, це називається шизофренія. Я вже мовчу про те, що половина вважає себе пригноблюваною, а інша половина підтримує це утиск, як слідує з опитування. Цей безладний потік думок насправді — грубий суспільний розкол.Виходить, що всередині однієї країни — дві протилежні групи, два визначення власної держави, причому, діаметрально протилежні. Таке суспільство не може йти разом, як єдине ціле. Це вже проблема.А до проблеми додається закономірне питання — чи може таке суспільство захищати те (свою країну), чому не може навіть дати єдине визначення. Наскільки ефективно?Якщо демократія — це влада народу — то якого з? Того, який становить 50% чи 41%?Про що взагалі йдеться в опитуванні — про відчуття чи про фактичну оцінку?Якщо одна з цих двох груп права, а третього бути не може, то друга помиляється, а її думка — це не більше ніж особисте відчуття. Причому шизофренічне.Далі, логічно виводимо, що одна з цих груп взагалі не розуміє, що відбувається в державі. І навіть не намагається, раз зайшла в позицію прямо протилежну «правді».Хіба це не шизофренія, хіба це не відображає об'єктивну абсурдність суб'єктивного і безладного польоту думки?Далі, природно, підуть розмови про те, який народ «не той, а який той». Це все дихотомічна маячня диванного філософа. Для нього ті, хто думає не так — «не ті», а для «не тих» він — просто опудала. Ось така суб'єктивна думка бушує в країні.Але замість цих з'ясувань, хто ж все-таки «правильний» і «той», краще б подумали, як витягнути людей з їхнього обману? Міркування в стилі «ось би їх депортувати до біса, тоді заживемо» — середньовічна схоластика, яка вже в 19 столітті вважалася просто темною ахінеєю.Як можна звинувачувати людину, яка не має вищої математичної освіти, за те, що вона не розуміє нічого в математиці? А як можна звинувачувати людину, яка працює 10-12 годин і дивиться ТВ-передачі, за те, що вона взагалі нічого не розуміє, крім своєї спеціальності, тому що вона на ній і замкнута?Відповідь одна правильна — його ніяк не можна звинувачувати.А враховуючи, що саме цю алегорію можна застосувати до переважної кількості ситуацій, то дивуватися громадській шизофренії нема чого. Так вона просто проявляється, через це опитування. Деякі можуть уявити це як свободу думки. Ну а деякі тихо розплакаються.🌟 EconomichnijVisnik

🧠 ChatGPT знижує активність мозку?MIT провели експеримент, який змушує замислитися: як штучний інтелект впливає на наш розум?📌 У дослідженні 54 учасники писали есе у трьох режимах:1️⃣ самостійно,2️⃣ з допомогою Google,3️⃣ з допомогою ChatGPT.🧪 Під час написання вимірювали активність мозку за допомогою ЕЕГ. Результати виявились несподіваними:🔻 Найнижчу мозкову активність продемонстрували ті, хто користувався ChatGPT.🧠 Знизились: пам’ять, креативність, критичне мислення, рівень залученості.✍️ Їхні тексти були менш оригінальні, а самі учасники відчували, що «вклалися» у роботу менше.❗️ Навіть після того, як людей перевели на самостійну роботу — мозкова активність не відновилась одразу. Водночас ті, хто працював без ШІ, тримали стабільно вищий рівень залучення.📉 Висновок: ChatGPT може «економити» наші розумові ресурси, але разом з тим зменшує навантаження на мозок і послаблює власну думку. Надмірне використання ШІ загрожує формуванням шаблонного мислення і залежністю від готових відповідей.🔍 Але є й позитив: попередні дослідження доводять, що при розумному використанні — як репетитора чи довідника — ШІ може бути корисним і навіть покращити навчання.🧩 ШІ — інструмент. Питання в тому, хто ним керує: ви чи він?📩 Підписуйся на "Ціну держави"

💧📈Що буде з нафтою в разі ескалації війни в Ірані?Військовий конфлікт в Ірані сколихнув світові ринки і спровокував зростання цін на нафту. Ф'ючерси на Brent додали $1,52 (1,97%) — до $78,53 за барель. Американська WTI подорожчала на $1,51 (2,04%) — до $75,35. У піковий момент обидва сорти підскочили більш ніж на 3%, досягнувши п'ятимісячних максимумів — $81,40 і $78,40 відповідно, перш ніж трохи відкотитися назад.Причина сплеску — удари Ізраїлю та США по іранській ядерній інфраструктурі. Однак ринок поки лише оцінює ризики — потенціал подальшого зростання цін далеко не вичерпаний.На горизонті маячить набагато більш тривожний сценарій: можливе блокування Іраном Ормузької протоки — артерії, через яку проходить від 20 до 25% світових поставок нафти і близько 30% скрапленого газу. Це головний важіль тиску Тегерана на Захід і одночасно — його ахіллесова п'ята.Формально парламент Ірану вже схвалив перекриття протоки. Останнє слово за Радою національної безпеки. У разі прийняття цього рішення наслідки будуть масштабними: дефіцит на світовому енергетичному ринку можна порівняти з кризою 1970-х років. Європа, ледь оговтавшись від енергетичного шоку 2022–2023 років, знову опиниться на межі. США постраждають меншою мірою, але їм все одно доведеться реагувати жорстко, в тому числі підвищенням ключової ставки.Парадокс у тому, що Іран сам ризикує обвалити власну економіку: майже весь експорт нафти і газу країни йде саме через Ормузьку протоку. В умовах економічної кризи, в якій перебуває Іран, такий крок може обернутися бюджетним колапсом, різким зростанням соціальної напруженості та втратою контролю над ситуацією всередині країни.Ціни на нафту вже почали зростати, але це тільки початок. При реалізації радикального сценарію барель може злетіти до $100–120, що поверне світ до часів глобального енергетичного потрясіння.🌟 EconomichnijVisnik