ProSebe lab

Вітайте, я захистилась, тепер я Український тренер тренерів по Європейським стандартам, я сертифікована Європейською асоціацією, як трижди тренер. Тренер НЛП, бізнес тренер і тренер спеціалізованих програм.Тепер я можу не тільки сама працювати з людьми, але й навчати свою зміну. Для того щоб мої знання і моє людинолюбіє ширилось і множилось від серця до серця.Я хочу подякувати всім, хто будь коли приходив на мої лекції, семінари, тренінги, практикуму. Ви множили в мені віру, що я на правильному шляху і роблю правильні речі. Я хочу подякувати всім, хто в майбутньому прийде на мої лекції, семінари і тренінги особистого росту, тому що хтось з вас не тільки трансформує своє життя, але й захоче нести це у світ далі, вже з себе і ми зустріномось вже як майстер і учень.Я мрію, щоб наступні українські тренери європейського класу вийшли з під мого крила. І щоб в Європейській асоціації українці були представлені масово.До цього ще довгий шлях, довжиною в 3-5 років. Але хто ми такі щоб не мріяти.Тому, приймаю вітання. І сподіваюсь до скорих зустрічей на моїх трансформаційних тренінгах. ❤️

#30_днів_вдячності День 6Дякую сестрі, яка покликала з собою ввечері помалювати нейрографіку біля моря.Проробляла в собі питання збільшення доходу і цікаво було спостерігати, як мозок намагався вставити свої "важливі" коментарі 😅🤣Дякую людині яка придумала айслате, літом це перетворюється на напій богів.Дякую собі, що пару тижнів тому не повелась на заробити тут і зараз і відмовила клієнту в тренінгу для команди, до поки не сертифікуюсь на тренера тренерів. Можно було покластися на свій досвід, в мене за плечима більше 3000 консультацій для бізнеса. Але я спинним мозком відчула, що можно краще. І сьогодні я дізналась про важливість деяких моментів, для того щоб власник потім по справжньому міг вийти з операційки. Описувати не буду, бо то треба цілу книгу написати, враховуючи весь мій попередній досвід і як сьогодні одне речення стало інсайтом, який склав всі пазли в одну картину.Вчитель приходить коли учень готовий. Це не обов'язково про якусь конкретну людину, подію, це про те, що коли є готовність, навіть випадковий перехожий може стати тим самим вчителем.Дякую своєму майстер тренеру, який дуже обґрунтовано пояснив, чому ми робимо послугу ведмедя людям яких беремо в роботу безкоштовно чи на знижках. І на це є теж народна мудрість - благими намерами услана дорога в пекло. Раніше я думала, що це тому що люди не можуть оцінити добро яке ти робиш 😁. Правда сумніша. Через такі вчинки, ми наче стаємо вище іншої людини, благодіями, а вона раз нижче, то укріплюється в своїй нестабільний самооцінці.Кіріл (майстер тренер) розповів, як він коли зрозумів в якому напрямку дуже хоче вчитись і пропрацювати себе, але грошей на це не було. Він домовився що він буде робити все що скажуть для того центра, де було навчання. Мив підлогу, розставляв стільці, шукав для них клієнтів і вже на другий місяць він зміг внести частину грошей і потім оплатити повністю своє навчання. Він просто на своїй основній роботі через внутрішне зростання почав заробляти більше.І це про те, що коли людина по чесному щось хоче для себе, вона завжди знайде як, а не чому не можу.Дякую йому за таке пояснення і нагадування про силу наміру.Дякую цьому чудовому дню, який ще не закінчився, бо на вечерю мене чекає качка в ягідному соусі. Та я повноцінно відчуваю цей день як сповнений щирості від життя.Подумки обіймаю всіх, хто зараз готовий прийняти теплі, людяні обійми від серця.Добраніч 💛💙

#30_днів_вдячності День 2Дякую сестрі, яка мені скинула ефір дівчини, на жаль не запам’ятала ім'я, але прізвище Климова. Її ефір був про гроші. Я включила на фоні, слухала лівою п'яткою, більше про те щоб зрозуміти, як будується продаючий вебінар і ще тому, що це скинула сестра. Ефір от прям лайтовий, зі сторітелінгом як втрачались гроші. А я ж в цьому майстер. В мене своїх історій вагон.І тут я чую - поставте застосунок урахування прибутку і видатків.І я така про себе- сто разів ставила, все одно потім обламуюсь І вона така- навіть якщо ви сто разів ставили і кожного разу обламувалисьІ я така- відьма.Ок поставлю і що?І відчуйте той азарт, що ви можете ще зротити, щоб колонці доход сьогодні щось додалось.Ставте це питання кожного дня.І я така - рукаобличчя. Я ж те саме на фінансовій розтяжці давала. Тільки через розпиши в блокнот. А ця дівчина геній. Хто буде носитись з тим блокнотомКороче, я поставила.А в мене з завтра сертифікація на тренера тренерів починається і я з переляку заздалегідь попереносила клієнтів, частину відминила, бо потім в Україну їду. І раніше, я б взагалі лишила без уваги, ну нічого не роблю той не роблю, ну буде фінансово важкий місяць, бо я в ньому працювала аж п'ять днів. Ну як є.А тут, я відкриваю додаток і в мене саме питання бамс в голові - а що ти можеш сьогодні зробити, щоб поповнити графу прибуток.І я захожу в фб, тг і шаркая ножкою кажу - все звісно неочікувано, але за таку незапланованість, проведу сесію ввечері за пів ціни. І людина знайшлась.Дякую своїй клієнтці яка сьогодні спочатку знайшлась, а потім пішла зі мною в тотальній довірі і ми змогли відразу на глибину. Те що ми змогли з нею за одну сесію, в середньому займає 4-6.Я не люблю затягнутий процес, але питаннями завжди прощупую куди можна, куди ні. І коли є оце - можна, я отримую багато задоволення і натхнення.Дякую сестрі, яка по перше приготувала кальмара, як в ресторані високої кухні, по друге, зробила просто Боженькін салат з помідорів, кінзи і персиків, неочікувана гра смаків. Белісіммо. 😁Дякую собі, за те, що вирішила сьогодні на інтервізійній групі побути в ролі клієнта. Перед початком думала який би винести запит і нічого не приходило. В решті решт від 1 до 10, я знайшла запит на 5.Час від часу заліпаю в рілзи. Але не так щоб кожного разу, не так щоб серйозно. Ви б знали, що розкопали. Цілу стратегію уникнення життя, яка вже один раз призвела до депресії. І ні, справа не рілсах по годині на день, а в тому що за цим стоїть і це зараз просто квіточки, розгорнулась би стратегія років за два три і принесла плодіща. Депресію, з втратою сенсу життя.От так воно дуже непомітно починаєтьсяІ я розумію, що свідомо, я б в житті не пішла до психотерапевта з таким запитом. І врятувало мене те, що я хожу на інтервізійні групи, де ми з колегами переживаємо різні ролі і те, що я люблю проживати роль клієнта, для того щоб краще розуміти, що проживають мої клієнти по ту сторону екрану.Вся група була в шоці, бо в тому запиті автоагресія на зараз 1,5 з 10. Ніхто не розумів, що взагалі може розкритись з такого мікрозапиту, а вийшло те, що в майбутньому збереже мене від багатьох проблем зі здоров'єм, як фізичним, так і психічним.Дякую своїй колезі, яка була в ролі терапевта на інтервізії, за здатність давати простір і майстру тренеру, за те, що вклінівалась в сесію і казала - не вірю і підіймала мене на рівень вище.Звісно, беззаперечно дякую Ян Тяну за ранкову медитацію.Сьогодні від душі можу сказати, що абсолютно чудовий день.І я з вдячністю до нього пішла гуляти вулицями.Тихої ночі друзі.

Страх не вивезти, бути без грошей. Саме на це сьогодні вийшли з дівчиною під час демосесії, хоча запит був про стосунки.І вже ввечері, коли я закінчила всю роботу, я розповіла їй одну свою історію, розповім і вам.Хто зараз проходить складний фінансовий період, сідайте зручно, ця історія для вас.Старшій ще нема двох років, я вагітна, дома з їжі - самі дешеві макарони, іноді курячі лапи. Я на емоційному дні.До дітей я була королевою покера, дизайнерські сукні, вишуканий алкоголь, бувало навіть і лімузін та червона доріжка.Тож стан ніщети я проживала дуже важко. Моя самооцінка була десь між плінтусом і диркою в шпалерах.Ніхто навколо не знав всієї картини повністю, мені було стидно. Тому я робила вигляд, що все ок (смішно). Я була товста, в старому затяганому одязі і те що я не ок, було видно за км. Але я думала, що я майстер гри - в мене все ок.Якось ми зустрілись з братом і він в розмові сказав.- подивись на себе. Я завжди з тебе брав приклад, бо ти вмієш гроші з асфальту підіймати, що з тобою сталось ?І я прийшла до дому і подивилась.Те що причина будь якого стану в мисленні, я знала. Але як зі стану - от би зробити крок з балкону і все закінчиться, звернути в стан - я мислю позитивно, я не уявляла.Тому, я придумала для себе таку поактику.Хто давно мене читає в фб можливо пам'ятає.#30_днів_вдячностіЩоб не скипнути, я взяла публічні забов'язвня. І кожного дня в фб писала, за що я вдячна в цьому дні. Навіть коли зовсім не хотілось, навіть коли здавалось що нема за що бути вдячною.Я писала.І через 30 днів моє життя змінилось. Але це вже інша історія. 😉Так от, я хочу повторити свій челендж, щоб ті, кому зараз важко, хто на емоційному дні, хто проживає складний період, міг доєднатись і пройти разом. І я почну.#30_днів_вдячності День 1Я мега вдячна Яну Тяну за те, що кожен ранок він робить в ефірі практику активації тіла. Я багато разів починала її робити в різних інтерпретаціях, але з часом зливалась. З ним це легкоІ я дякую йому, що рівно о дев'ятій ми починаємо з загальнонаціональної хвилини мовчання. Це дуже важливо для мене.В мене сьогодні було чотири сесії з клієнтами, для мене це дуже велике навантаження, тому що я весь час аналізую не тільки те, що людина говорить, а ще й ключі очного доступу, дихання, мікрорухи і я дуже дякую собі, своєму тілу, своїм мізкам, за те, що ніде не підвели і після кожної сесії, кожен клієнт мав свій результат.Я дякую клієнтам, які мене обирають, для мене це цінно. Наче на момент сесії мені довірено побути руками Бога, які зчищають соціальні нашарування. Як скульптор який збиває зайве, щоб світу явився шедевр. Я дякую своєму коханому за те ,що підтримує мене в усіх моїх виборах. За те, що будучи на війні все одно повноцінно лишається залученим в стосунки. Я дякую всім воїнам і президенту України, за збереження державності і за те, що в мене досі є країна.Я дякую рослинам, які оживають, навіть після того, як я забуваю поливати їх вчасно. Я дякую вечору, який приніс розслабляючу прохолоду. На сьогодні я все, я втомилась, але ця втома приємна.

Гг. В голові так багато всього, що стало складно розуміти куди рухатись далі. Бо стала таким універсалом, що наче можу про будь які сфери життя. Але ринок диктує свої вимоги, якщо ти для всіх, ти ні для кого.Взяла консультацію в маркетинговій агенції. Сесія тривала дві години, що я люблю, що мені подобається і з чого краще почати будувати воронку, щоб більше людей про мене дізнались.Ну я така - напевно самий прикладний мій матеріал це практикум по цілям, бо це те, де людина швидко може подивитись на результати, якщо впровадить.А саме улюблене це от цикл лекцій "читати людей як книгу" але він річний, складний і його треба розбивати на чотири курси.Далі були питання, а що там, а що там клієнт отримує.І висновок маркетолога - робимо упор на цілі. Вся воронка про цілі, продаж практикума і буде шикарно.Все чітко, зрозуміло. Питань нема.Далі ж я лишилась один на один зі своїм мозком.Ок - але...якщо людина не має досі бажаного, це значить тільки одне, що зі своїх сценаріїв ,переконань і зі всіх своїх фільтрів картини світу, читай з тієї точки де вона зараз є, для неї це недосяжно.Можно звісно пропхати на логіці і на сили волі. Але, ну блін...я хочу переробити цей цикл лекцій в курси. Але ж маркетолог сказав, що це не продати ну бла бла бла, каша в голові.Абсолютно випадково в місцевому чаті бачу, що дівчата збираються на неформальну зустріч знайомство.Пишу - а можна з вами?- можна, якщо що стілець доставимо.Приїхала, сижу, слухаю, всі молоді, цікаві дівочі історії.І тут хтось задає питання - а у вас були цікаві історії ?🤣 а в мене, цікавих історій на три життя вистачить.Ну я розповіла пару з покерного життя. І понеслись питання - а як так читати людей.Збоку мене сиділа дівчина ейчар. В неї мої розповіді викликали особливий восторг - це ж капець цікаво. А ти десь навчаєш цьому ?- був цикл лекцій, зараз думаю- не думай. Давай.З того моменту пройшов майже тиждень.За цей час я розкопала в собі, що найбільше мене стопорила в тому, щоб оформити все як курс.Це відсутність назви у системи. Бо фактично я взяла знання з різних джерел і у різних майстрів, переробила і доповнила власним спостереженням за величезною купою людей. Коли ти граєш професійно в покер, це дуже ретельне спостереження за мікрорухами, жестами, мімікою, одягом, словами і т.д. Візьміть в середньому по десять годин сім днів на тиждень і помножте на сім років. Не у кожного науковця є такий плацдарм для дослідження.І от нарешті я зрозуміла, що якщо я буду намагатись кожного разу пояснювати як я дійшла до всієї системи що викладаю, мене завжди це буде гальмувати.Тому, вчора, разом з чоловіком я обрала назву для своєї системи ARCHIYA і тепер готую документи на реєстрацію авторського права, а курс до запуску.І ця історія про те, що важливо дослухатись до себе, але й звертати на те, що вказує простір. Бо самі випадкові зустрічі ніколи не випадкові. 😊🫶

🎯 У вас точно є цілі.Але чому ж тоді таке враження, що ви не живете, а ховаєтесь?Ви вмієте бути відповідальними.Забезпечити, витерпіти, витягнути.А от ставити свої цілі так, щоб потім не заходити на коло провини, ну чому я то не роблю - не вмієте.Можливо, ви вже багато чого пробували.Писали списки бажань на Новий рік.Чекали ретроградного Меркурія.Малювали колеса балансу, які не крутяться.А потім або вигорання, або провина. І старе знайоме відчуття: "Я знову не дотягую".🧩 Як вам ідея за два вечори розв'язати цю головоломку?Практикум "Ціль. Система. Рух" - це не про мотивацію в стилі "повір у себе".Це про те, як створити умови, у яких ваша ціль нарешті стає не мрією, а маршрутом.Зі зупинками, ресурсами і вашими особистими правилами гри.Ми:розберемо, як відрізнити бажання, які справді ваші, від тих, що продиктовані чужими очікуваннями;навчимося створювати цілі, які не ламають, а збирають вас по шматках;розкладемо звички та ритми, які приведуть до результату навіть у період нестабільності;і побудуємо систему, яка працює довго, гнучко і під вас.🎯 І ще один важливий сенсЦей практикум не просто про вас.Його вартість 3000 грн і ви допоможете мені зібрати хлопцям на ремонт авто.Ви не просто навчитесь ставити цілі.Ви зробите внесок у те, щоб інші доїхали до своїх - буквально. Щоб хлопці ЗСУ могли ефективно вражати свої цілі. Тож це ще і + в карму та посилення в досягненнях.🔗 Якщо вам резонуєДва вечори.Жодних мотиваційних димових завіс.Тільки ви, ваша чесність і система, яка працює.Пишіть "Ціль" і я дам вам посилання.

Автор допису Ollie Skordina. Дуже зізвучно з моїми думками, тому ділюсь і з вами. До речі в кого є дівчатка в предпуьертаті, у Олі чудова книжка для дітей, яка пояснює все що відбувається з тілом.- Мамо, а є пекло? - якось спитала мене донька, поки ми грали в пінг-понг.Спитала так, ніби питала, що в нас сьогодні на вечерю, чи подобається мені якась пісня. Наче мимохідь.- Немає пекла, - так само мимохідь відповідаю, подаючи м’яча.- А чому тоді в школі нам сказали, що є?- питає, пропускаючи подачу.- Мабуть, тому, що для викладачки релігії воно є.- А насправді є воно чи нема? - уточнює, нахиляючись по м’ячик.- Ну от дивися, - я зупинилася. - Ти - моя дитина, я - твоя мама, так?- Так, - теж зупиняється, опускаючи ракетку.- От скажи, за яких обставин я би створила для тебе таке місце, як пекло? І що ти мала би зробити, щоб я тебе туди відправила?- Мамо, ну ти би ніколи такого місця для мене не створила і ніколи би мене туди не відправила. Ні за яких обставин.- Ось! Тому пекла і не існує. І якщо я, звичайна людська мама, настільки люблю свою дитину, що ніколи не створила б для тебе пекла, то що вже казати про Бога? Він же — наша Велика Мати-Батько. Тільки уявити можна, як сильно Він любить своїх дітей- тебе, мене, усіх...Я замовкла, бо наш м’ячик покотився кудись у кущі.Поки ми з донькою його діставали, тема розмови вже змінилася.***А тижні через два ми стояли в черзі по документи в міжнародній установі. Людей - тьма, з усього світу: африканці, індуси, пакистанці, кілька німців і французів, американці…Ми з донькою як тільки не розважались у тій черзі: книжки читали, історії вигадували, в долоньки грали.І тут я раптом повертаюся до неї, усміхаюсь і питаю:Могла спитати що завгодно. Могла будь-якою мовою.Але спитала саме це. Саме українською.- Доню, то що - пекло є?- НЕМАЄ! - відповідає зненацька гучний, чоловічий голос.Донька аж здригнулася і сховалась за мене.Я завмерла, намагаючись скласти докупи: хто це був? звідки? нам здалося?І тут до нас повертається чоловік- невеличкий дідусь із білим волоссям, блакитними добрими очима. Усміхається.- Немає пекла, онучко, - повторює він лагідно.І я розумію: поки ми з донею стояли в черзі, він став поруч.А коли почув рідну мову - відгукнувся. Скучив.І ми засміялися - всі троє. Розговорилися.Дідо вже двадцять років живе в Італії, працює на оливковій фермі. Робота важка. Приїхав заробити, бо втрапив у халепу з фінансовою пірамідою «МММ». Треба було віддавати борги - а нічим. Так і змінилась його доля.Мову вивчив сам, по підручниках, ночами після роботи, засинаючи з книжкою в руках. Говорить італійською добре, зрозуміло, з милим українським акцентом.Каже: нікому не побажає пройти те, що довелося йому. Чутливий. Плаче, коли чує українську. Сумує за мовою, людьми, дружиною… їздить додому раз на півроку.Коли отримав документи - погладив доньку по голові, глянув їй в очі і сказав:- Пекла немає, - усміхнувся. І пішов. Тепло так стало від тієї зустрічі.***А ми ще говорили про це наступного дня. Про пекло і рай, про земне життя. Донька згадувала, що з інформації на уроках пекло виглядало як місце, в якому темно, зовсім немає світла і взагалі нічого немає. Ми разом розмірковували, як поєднати те, що вона почула в школі, і те, що почула від нас із дідом.А що, якщо пекло - це не зовнішнє, географічне, підземне місце майбутньої кари, а теперішній внутрішній простір людини?А що, якщо пекло- це повна ізоляція від Джерела, відокремленість від духу, роз’єднаність із божественним світлом усередині?А рай - це навпаки: контакт із Джерелом, об’єднання людської частини з духовною, відчуття Бога в собі?Тоді виходить, що ми самі обираємо - де бути. Відщепитися у темряву, чи торкнутися світла. Створити своє пекло - чи свій рай. Тут і зараз.Поснули з донькою в таких думках.

Кричиш на дитину, хоча зранку тебе просто знецінили, знайомо?Повертаєшся додому, тримаючи в тілі тінь розмови, яку не вдалося виграти. Начальник кинув фразу з присмаком приниження, а ти, замість відповіді, втисла плечі й змінила тему. Увесь день мовчки, з посмішкою, як належить дорослій, яка “тримає себе в руках”. А потім зриваєшся. На дитину, на чоловіка, на чашку, яка впала не туди.Це не твоє виховання, не твоя токсичність, не “ти знову не стрималась”. Це захист психіки, яка спробувала врятувати тебе від колапсу. Це називається зміщення.Механізм, знайомий кожному, хто хоч раз ковтав сльози у відповідь на несправедливість, а потім не зміг пояснити, чому вибухнув на того, хто просто хотів уваги. Психіка не мораліст і не педагог. Вона не рахує “чи справедливо це?”, вона шукає “де безпечно?” І якщо сказати щось у відповідь начальнику ризиковано, то на дитину накричати можна. Бо вона пробачить. Бо нікуди не дінеться.Діти, звісно, не ідіоти. Вони це вловлюють миттєво. Але не аналізують, адаптуються. І якщо мама щодня повертається з роботи й нервово поправляє шкарпетки, ледь зайшовши додому, діти не думають: “в мами неекологічне проживання афекту”. Вони думають: “я поганий”. Або, якщо психіка хитріша “світ небезпечний, не можна розслаблятись”.І саме так у спотвореному ланцюжку чужої непрожитої злості формується покоління дорослих, які вміють вибачатись, але не вміють злитись. Які можуть мовчати роками, а потім зриватись у супермаркеті на касира. Які мають магістерку з емоційної грамотності, але досі кричать у подушку або на кота.Механізм зміщення не помилка, не збій, не діагноз. Це майстерно зібрана конструкція, створена психікою, аби ми не зламались там, де болить найбільше. Але що одного разу врятувало, потім починає калічити. Коли ти знову і знову скидаєш напругу на слабшого, сам стаєш тим, хто б’є.І якщо в цьому впізнається частина твого досвіду, то в клубі "Місце без ролей" сьогодні я виклала практику на злість, вона в тому числі розблоковує енергію грошей. Хочеш доєднатись до клубу, пиши.

🌟Ми з вами переходимо в місяць " Діяльність" Він буде присвіячен розумінню " Живу чи виконую"Фокус уваги спрямований на усвідомлення мотивації своїх дій, розрізнення "моє/не моє", профілактика вигорянняСтруктура місяця:Одна Zoom зустріч 24.07 об 11й за КиївомКожен тиждень присвячен окремій темі1. Що я роблю і навіщо2. Моє vs нав'язане3. Дія без зусилля4. Створення сенсовного ритмуЛекції які на вас чекають:1. Рольова діяльність, автопілот2. Система мотивації3. Натхнення vs напруга 4. Успіху вчаться Що вас дасть цей місяць в клубі:Ви зможете побачити скільки дій ви виконуєте на автопілоті, з чужих сценаріїв, що зменьше ваше відчуття тривоги і безсилля.Ви навчитесь не "тікати", а діяти з "хочу", що дозволить приймати кращі рішення.Ваша енергі природно зросте, не тому що "відпочили", а тому що перестанете зливати сили на "не своє"Повернете собі просто радять від своєї діяльності. Зможете інакше будувати свої плани, роботу, побут, на основі свого внутрішнього компасу.👉Для тих хто поки не в клубі, але хоче доєднатись :Перейдіть по посиланню https://t.me/ProSebeMentor_bot?start=680a845acb5dd1475e060bd4 після оплати бот надіше вам повідомлення на клуб.Не перейматись, що пропустили місяць тіла. Клуб побудований циклично і для повної трансформації просто рахуйте 3 повних цикли по 4 місяці. Тож неважливо з якою точки ви починаєте, через рік від цього дня ви вже будете кардинально іншою особистістю. Цілісною і натхненною. ‼️Клуб не замінює психолога, психотерапевта, коуча, це місце зустрічі з собою, яке просто має бути в вашому житті як доповнений фокус уваги.

Сьогодні я прочитала "Крамницю світів", і спойлер - дуже раджу тим хто не читав, хто читав мій допис для вас. З кожною сторінкою в мені все чіткіше проростало відчуття ніби цей крамар, що торгує світами - Я. Саме так я поводжусь, коли до мене приходять не з конкретним проханням, а з туманним відчуттям, що в їхньому світі щось не так. І я, як і він, не переконую, не тисну, не обіцяю раю, я просто відчиняю двері. І стежу, як людина входить у проєкцію свого бажання, стикаючись не з мрією, а з її тінню.Я, як і той крамар, бачу трохи глибше, ніж дозволено. Не тому, що знаю відповіді, а тому, що навчилась слухати запитання, які звучать між словами. Бо коли людина просить "щастя", вона майже завжди тікає від порожнечі. А коли обирає "інший світ" вона, найчастіше, не знає, ким стане в ньому. І тоді починається те, що він називав "пригода", а я - зустріч з собою.У крамаря немає емоцій, немає позиції. Але є тиша, в якій кожен чує своє. Саме так я працюю: не керуючи, не ведучи, а дозволяючи побачити. Я стою поруч, поки людина переконується, що жоден вигаданий світ не порятує, якщо в ньому знову ти - без себе. І якщо вже щось обирати, то не нову реальність, а нову присутність у тій, що є.Я зрозуміла, що крамар це стан. Це роль, яку я не обирала, але в яку ввійшла, коли перестала хотіти бути спасителькою. Коли навчилася бути свідком. Коли зрозуміла, що двері важливіші за відповіді.Справжня трансформація не в тому, щоб знайти ідеальний світ. А в тому, щоб витримати себе в будь-якому.