Я працюю над собою овердохрена часу. Приблизно зі своїх 18, а зараз мені 41. І коли я кажу над собою, я тут взагалі не про те, скільки я всього знаю і яка я за дохуа розумна. Мій перший запит до психолога у 18 був - я хочу відчути, що таке радість. Я розумію на рівні мозку де має бути радісно, але я не знаю як то.Другий - я хочу не призирати чоловіків і не ловити внутрішню паніку, якщо вони оголені ( наслідки педофілія в 10 років) Третій...А неважливо який третій, десятий. Я з дисфункціональної родини. І ніт мої батьки не були асоціальними елементами. Про маму писали в газетах ще за радянських часів, як про виданого кондитера, а батько став комерсантом ще у 80х. Від батьків мені дістались шикарні мозги, сміливість ризикувати і високі моральні принципи. Та я за дохрена працюю над собою, щоб викорчувати совкове наследіє, а воно час від часу все одно стукає. Коли клієнти мене питають, скільки треба працювати над собою,я завжди It's up to u. Бо тільки ти сам знаєш, якої якості життя ти хочеш. З кожним знятим шаром життя стає якісніше, але завжди можно зробити паузу, сказати стоп, мені і так норм. Тут нема стандартів, тільки ти знаєш, в чому тобі ок.На осінь є два місця на психокорекціїний супровід і одне на наставництво.За подробицями в приватні. Підняла, обняла.