Статистика telegram channel - @thematrixit

Enron Egg це компактний ядерний реактор для домашнього використання, що використовує паливні стрижні з гідроксиду цирконію та урану.А цей допис про важливість низки базових предметів у школі, про які зараз так модно казати, що вони не потрібні, бо в житті не знадобляться тобі ніколи (адже на роботі у тебе не питають фізику чи хімію).Фото до допису свіже. Ба більше, є справжній сайт, що гарно виглядає. Ця піар компанія відбувається прямо зараз і реакції поділилися на дві великі категорії. Одні одразу вказують на пранк, інші ж сприймають серйозно. Хтось запитує, скільки коштує.Цікаво, що Enron це не просто назва, така компанія реально існувала та реально займалася енергетикою. Історія Enron вважається найбільшим шахрайством у галузі енергетики. Справжня компанія збанкрутувала.Думаю, на основі цієї історії не важко зробити висновки про інші речі, яким ми довіряємо, і це все про те, що нам продають. Там, де у нас менше знань, ми, буває, довіряємо (авторитету, уніформі, відомим людям тощо), а там, де знання є, покладаємося на них.Просто пригадайте всі аспекти життя, де нам щось намагаються продати або "продати". Це майже завжди базується на тих наших "білих плямах" у знаннях про щось. Пригадайте та проаналізуйте і ймовірно, ви здивуєтеся.✔️ Олекса Мащиць

Концепція правди в межах людства.Уявимо філософію/релігію/вчення, яке понад усе поважає правду. Каже про те, що людина має намагатися казати правду якомога частіше та якомога повніше.Уявимо, що було зроблено експеримент, де певну людину з дитинства виростили (у, скажімо, лабораторних умовах) так, що вона ніколи не брехала та не бачила брехні.Чи буде цінність правди такої людини справжньою цінністю? Або вчення цінує шлях до правди від людини, яка дуже добре знаю ціну неправди та розуміє, що саме неправда пронизує людину, як одиницю будь-якого суспільства?Виходить так, що маючи однакову форму, але формуючись у різних людей, сама правда буде оцінюватися та цінуватися по різному. Чи можна зробити висновок, що цінність правди для такого вчення буде завжди пов'язана з певною жертовністю чи то ризиком для людини, яка ту правду несе, а якщо їх немає, то немає й цінності правди?Якщо йти у цьому експерименті далі, та уявити собі суспільство людей з експерименту (які ніколи не чули неправди та не розуміють її концепції), то чи зрозуміє таке суспільство цінність того вчення, яке цей експеримент й впровадило та створило ідеальне суспільство правдивих людей? ✔️ Олекса Мащиць

Якось я зловив цікавий інсайт.Я народився, був дитиною, та все навкруги було нове. Трохи згодом я вже знав про деякі речі з минулого, що почали повторюватися у мій час. Наприклад, штани кльош, які були популярні в часи молодості моїх батьків та ненадовго повернулися у моду в період, коли я був підлітком.А потім те саме почало траплятися з речами вже з мого життя. Стосується не тільки одягу, але й іжі, музики, "свіжих" думок та ідей, "модних" філософій та поглядів тощо.Спочатку я дивувався. Бо це ж так очевидно, що ось тільки 10-20 років тому щось було дуже популярне а тепер видається як знахідка та щось нове. А потім зрозумів. Нові покоління. Вони не цікавляться минулим й просто не знають історію. Тому все "нове" для них справді нове. Тоді як для мене цей світ інколи виглядає доволі дивно, коли якийсь одяг чи пісня "винаходяться" кожні 10 років та всі навколо у повному захваті від "новинки".Це треба просто прийняти. Хоча й одночасно боротися за те, щоб у світі зберігалася певна маса людей, які дивляться на світ глибше та ширше. Це саме вони "створюють" нову моду, бо знають її історію доволі гарно. А ще вони це науковці, інженери та митці, які часто залишаються "у тіні", втім, рухають цивілізацію, "цивілізацію споживання", де більшість чомусь щиро вірить, що все, що оточує їх, створюється якось само собою або дуже легко і "не треба нічого ускладнювати" в цьому житті. А, ну й працювати теж не треба, бо це не "кайфово".✔️ Олекса Мащиць

Чим більше ми поводимося, як функції, як роботи, тим більше ризик, що таку нашу діяльність замінять роботи. Тобто штучний інтелект та все, що його використовуватиме.Про що я?Про механізацію комунікацій. Про моду на ігнор в комунікаціях, якщо ти не відчуваєш більше потреби в людині. Функціонально все правильно. Немає потреби - закінчуй. Але людина істота соціяльна і ми завершуємо розмову через певні форми. Навіть якщо вигадуємо причину для закінчення розмови. Як в реальному житті. Ми не розготраємося раптово і не йдемо від людини, з якою щойно розмовляли, бо дізналися все, що хотіли. Ми кажемо, як мінімум, "Дякую!" та "Бувай!".Про маніпуляції.Коли почесно обманювати задля досягнення результату. Раніше ми не ризикували так робити, бо всі були ближче один до одного та більше залежали один від одного. А тепер ми не люди, лише акаунти в соцмережах. І шанс, що зустрінемося з незнайомцем знову, та ще й пригадаємо його - дуже маленький. Отже можна обманювати та використовувати.Подумайте про інші способи комунікації сучасної людини.Про ЗМІ.Про можновладців.Про артистів.Все це втратило людське. То навіщо людина? Таку комунікацію можна імітувати, для цього нам й потрібен ШІ. Але ШІ ніколи не замінить справжню людину. Справжню щирість. Реальні емоції. Відданість. Дружбу. Любов.Ось й вся візія. Хочеш жити в майбутньому? Залишайся людиною. Якщо ні, ти станеш непотрібним й тебе замінять.✔️ Олекса Мащиць

Мова це лише інструмент комунікації, казали вони.Один російськомовний блогер (не українець) робить контент для тестувальників. Мова це просто мова, тому багато українців дивляться його контент, вчаться та купують його курси. Нічого такого, яка різниця, де ти отримуєш корисну інформацію?Блогер днями записав відео про подальшу долю ютуб каналу. Каже, ютуб уповільнюється, а основна авдиторія то росіяни. Навіть показав дохід з каналу. До великої війни мав 1.5 тисячі доларів в місяць, зараз 100. Ну, ви розумієте, монетизації від росіян вже немає, тож не-росія дає йому ці 100 доларів. Він більше не зацікавлений підтримувати велику активність на ютубі, бо росіянам важко дивитися ютуб, і грошей (від них) мало.Ось наскільки сильно російськомовний контент зав'язаний на росію. Ось для кого працюють майже всі російськомовні контентмейкери, ось хто купує левову частку навчальних матеріялів російською.Українці, що несуть свої гривні туди, чи розуміють вони, чому вони допомагають розвиватися? Хто отримає головну вигоду? Вчитися поруч з росіянами теж норм? Спілкуватися в спільних групах?Та ні, то я все вигадав. Надто складно. Мова то просто мова. Ніякої політики.Ага.✔️ Олекса Мащиць

Буду знову бурчати, як старий дід.На зображенні фото з одного з дописів в LinkedIn, де людина ділиться своїм ранком.І ось, що я думаю. Ліжко все ж для відпочинку, як би його останніми роками не намагалися рекламувати як сучасне місце для роботи зокрема та життя взагалі.Та можна, можна й «каву в ліжко» й все таке. Але це, скоріше, приємний виняток з правила, що й робить його таким приємним.Однак не бачу нічого позитивного в сучасній моді напряму показувати «я працюю в ліжку» як щось правильне та «нормальне».Та навряд.А якщо й буває таке, то я б не показував це публічно. Буває, втомився, або прихворів, сучасна робота справді дозволяє залізти у ванну та бути на зустрічі. Однак я б ніколи не хизувався таким та не казав колегам щось типу: "Вибачте, що без камери, я у ванній". І я не вигадав приклад, це історія з мого досвіду. Що цікаво, серед сучасних модних підходів до роботи маємо ще й такі концепції як «робота з дому» у зв'язці з «баланс робота-життя», де порадами є не працювати там, де відпочиваєш/спиш, одягатися «по робочому» та робити все можливе, щоб два життя не перетиналися.Цікавий та яскравий приклад того, як два сучасних погляди суперечать один одному та одночасно вважаються актуальними та "ок".✔️ Олекса Мащиць

Atlas United 2024 зібрав 100 мільйонів гривень на дрони для ЗСУ. І це здається всім нормальним.Водночас у суспільстві ходять різні думки про те, що культура це "розваги" та що вона не потрібна у військовий час.А ще багато сентенцій про те, що треба просто любити країну, обмежувати себе у всьому, донатити увесь дохід, а самому жити на хлібі та воді. Бо війна.Проте ніхто не каже, що ті 100 мільйонів люди мали б дати просто так, без всякого музичного фестивалю. Подвійні стандарти?За великим рахунком - так.Проблема тут в тому, що коли ми кажемо про суспільство, про існування мільйонів як громадян країни, то просто неможливо все настільки спростити до "ти винен" та іншого подібного. Суспільство це складний механізм, особливо суспільство 21 сторіччя. Йому потрібно це все. А тепер "фокус". Йому це потрібно не для того, щоб "кайфувати" від життя (наче і війни немає), однак для того, щоб повноцінно існувати та функціонувати як народ країни. Результатом цього є набагато більший "вихлоп", включно з економічним, ніж якщо ми всі перейдемо на хліб та воду. Воно так не працює. Проста арифметика не працює з такими речами.Про проблему обмеження одних, коли інші відмовляються це робити я поки мовчу.Мораль - народу треба дати жити. А "доїти" варто з прибутків. З цього виграють всі.

Всі гарні ідеї спочатку довго та складно народжуються в лоні міркувань філософів, психологів, інших вчених та артистів. Часто вони є результатом століть дискусій та випробувань.Потім особливо гарні ідеї спрощуються аж поки не приймуть форму одного речення чи гасла.В такому вигляді вони «йдуть в народ», де одразу ж спотворюється їх сутність (пам'ятаємо, до цього сторіччя міркувань було) та починають застосовуватися масово. Інколи вони навіть непогано спрацьовують, хоча у більшості випадків стають повністю імпотентними та отими горезвісними статусами в соцмережах.Щоб їх зрозуміти правильно, не потрібно самому витрачати століття, звісно. Достатньо просто познайомитися з готовими описами та поясненнями. Але тут на нас також чекають пастки.Книги.Є справжні книги, де реально пояснюються різні класні штуки. З яких потім й сформувалися оті короткі гасла. А є книги «перевертні», які беруть популярне гасло та з його спрощеної форми «роздувають» псевдо пояснення.З віком багато таких ідей виникає, розкривається, спрощується та спотворюється крізь життя. Дивлюсь на це, як на кіно. Водночас й цікаво й сумно.✔️ Олекса Мащиць