Статистика telegram каналу - @textyorgua

Логотип телеграм спільноти - Texty.org.ua 2021-06-18

Texty.org.ua

Кількість підписників:
10600
Фото:
34 
Відео:
 
Посилання:
1860 
Категорія:
Новини та ЗМІ
Опис:
Тексти для розумних. Адмін: @Hohobi

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Texty.org.ua
2024-07-13
Texty.org.ua
2024-02-25
Texty.org.ua
2023-11-24
Texty.org.ua
2023-10-09
Texty.org.ua
2023-09-11
Texty.org.ua
2023-03-25
Texty.org.ua
2023-03-21
Texty.org.ua
2023-03-10
Texty.org.ua
2023-02-02
Texty.org.ua
2023-01-28
Texty.org.ua
2022-12-17
Texty.org.ua
2022-12-15
Texty.org.ua
2022-12-08
Texty.org.ua
2022-08-20
Texty.org.ua
2022-08-13
Texty.org.ua
2022-08-09
Texty.org.ua
2022-06-30
Texty.org.ua
2022-06-21
Texty.org.ua
2022-06-07
Texty.org.ua
2022-05-30

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Texty.org.ua - @textyorgua

"Україна не вступить до Європейського Союзу, я не дам своєї згоди, якщо вона не розв'яже питання Волині".
Таку заяву нещодавно зробив голова Польської селянської партії, віцепрем’єр-міністр і міністр оборони країни Владислав Косіняк-Камиш. І це - не єдина його гостра заява на цю тему.
Болить міністру не лише за волинську трагедію. Він також хоче розробити патріотичне виховання в школах, критикує набір рекрутів до Українського легіону, а раніше хейтив українське зерно. Не відстають від Косіняка-Камиша й деякі його однопартійці.
В чому річ? Чому вибір зроблено на користь саме такої риторики?
Тамтешні оглядачі зазначають: Косіняк-Камиш вибудовує свою політичну кар'єру як представника "поміркованої" партії, водночас граючи на електоральному полі партії Право і справедливість. Для цього він майстерно створює неіснуючі проблеми та дає ідеї, як розв'язати ці уявні проблеми. Як вибудовує свою політичну гру - читайте

4100
24-10-09 15:30

З початком Курської операції ЗСУ прикордоння Сумської області стало "червоною зоною": тут суттєво побільшало обстрілів. І не тільки прикордоння: росіяни почали бити далекобійною зброєю і вглиб області.
Обстрілюються території по обидва боки від кордону: на тій стороні палає вже від українських ударів.
Ми створили дві карти, скориставшись даними про пожежі NASA Firms. Перша показує, що було наприкінці липня - на початку серпня. Друга - кінець серпня і перші дні вересня. Ці карти показують разючу відмінність по кількості пожеж.
Як пояснює речник ОСУВ "Сіверськ", є деякі зміни не тільки в кількості обстрілів, а й у засобах, які використовують росіяни. Наприклад, практично немає мінометних обстрілів - мінометам не вистачить дальності. Натомість обстрілів КАМами побільшало - а от під Вовчанськом, де під час невдалого російського наступу вони були постійним явищем, їх тепер немає. Це свідчить, що ресурси у ворога - таки не безмежні.
Під прицілом і прикордоння Чернігівщини, мабуть, тому що росіяни очікують нашого вторгнення в Брянську область. Докладно про зміни, які стались за останні два місяці - в нашому матеріалі

3900
24-10-08 15:30

У 2024 році кількість та тривалість повітряних тривог в Україні має помітну тенденцію до збільшення.
Зазвичай першу сирену ми чуємо ще ввечері, відбій - уже вранці.
Наприклад, у Київській області у 2023 році в середньому було 9 годин тривоги на тиждень. У цьому році середній тижневий час тривог зріс до 15 годин.
На це є декілька причин. Перша і головна: в Кремлі й далі роблять ставку на посилення терору мирного населення України. Тривалими повітряними нападами намагаються зломити наш опір.
Які засоби для цього використовують - пояснюємо в матеріалі, а кількість та тривалість повітряних тривог показуємо на інфографіці

291800
24-10-07 15:30

"Через два з половиною роки конфлікту думка про те, що ми не дали Україні перемогти, може здатися дивною".
Так пише у своїй колонці для The Atlantic лауреатка Пулітцеровської премії, польсько-американська історикиня Енн Епплбом. І все ж, стверджує вона, це саме те, що робить Захід: не дає Україні перемогти.
Чому? Тому що бракує віри в те, що перемогти Росію можливо. І тому що багато європейців та американців тішать себе ілюзіями, що війну можна зупинити переговорами.
І справді, Зеленського можна вмовити відмовитись від частини територій в обмін, наприклад, на вступ України в складі неокупованих територій до НАТО. Але чи можна вмовити припинити воювати Путіна?
На її думку, це і є ключовим: поки Путін не зрозумів, що Україну не перемогти, її союзи є реальними і міцними, а українці ніколи не здадуться - він хотітиме воювати.
Або - поки в Росії будуть ресурси. Зрештою, вони теж не безмежні.
То як показати Путіну, що він не переможе? Як змусити його припинити воювати? Читайте глибокий аналіз Енн Епплбом

16600
24-10-04 15:30

"Тексти" вже на власному прикладі довели, що гуманітарна освіта не стає на перешкоді виробництву FPV. Більше того, це не тільки не заважає, а й допомагає.
"Я креативна панянка, мені притаманний творчий хаос, а ще я затятий гуманітарій".
Так каже про себе Оля Гарбовська, комунікаційна менеджерка. В квітні 2024 року вона разом зі своєю родиною зробила першу зграю "каканчиків" - 7-ми дюймових FPV дронів-камікадзе, які вирушили до Батальйону безпілотних систем "Небесна кара" 54 ОМБР. Після першої партії жінка масштабувала виробництво, і тепер передає "Небесній карі" десятки дронів.
Оля працює комунікаційницею в міжнародній організації. І цей досвід дуже став їй у пригоді: наприклад, вона продумує кампанії збору коштів на дрони, а також комунікує результати.
З квітня Оля та її команда зробили вже 83 дрони, а збори, закупівлі та виготовлення поставили "на потік". Паяють багато і якісно - і при цьому каканчики обходяться удвічі дешевше, ніж зазвичай витрачається на дрон!
Як Оля налагодила безперебійне виробництво разом із сестрою, татом та його другом, і як зметикувала робити дрони дешевшими - читайте в її розповіді. І, якщо маєте змогу - допоможіть донатом (для цього треба перейти на сайт Олі kakanchyky.in.ua)

4900
24-10-03 15:30

Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна найслабша ланка - кажуть британці. Погані командири - це найслабша ланка в нашій армії. Це як інфекція, яка роз'їдає армію зсередини і руйнує бойовий дух. Військові говорять про неї - але приватно, щоб не виставляти хворобу напоказ.
Це про некомпетентних командирів і самовпевнених самодурів, про командирів, які беруть гроші, б'ють, мстяться. Про тих, які віддають "накази 200", аби позбутися підлеглих, які відстоюють власну думку. Це про юристів, фінансистів та офіцерів штабу, які опиняються в окопах на віддалених та наполовину оточених позиціях.
Пам'ятаєте, ми нещодавно шукали військовослужбовців, які могли б розповісти про поганих командирів? Таких людей знайшлося дуже багато. Їхні історії обурюють, лякають і доводять до відчаю.
Ми перевірили історії, які нам розповіли. Але з міркувань безпеки викладаємо анонімно, аби нікому не зашкодити - за винятком тих випадків, коли військові попросили нас оприлюднити їхні імена.
Ми також пошукали точки зору авторитетних військовослужбовців, а потім і самі поміркували над тим, як це змінити. Читайте в нашому незручному, але чесному матеріалі

6900
24-10-02 16:00

Тотальне, безкінечне сидіння в телефонах - ознака нашого часу. Ми дивимося в телефон, поки снідаємо й обідаємо, та навіть на зустрічі з друзями він завжди під рукою. Наші діти не вилазять з телефонів, а спроби їх відібрати викликають істерику. Маленькі і великі, молоді й старі - щойно освоївши смартфон, його важко випустити з рук. Уже важко зрозуміти: ми володіємо смартфонами - чи вони нами?
У Франції все інакше. Смартфони там використовують мінімально. У школах та коледжах їх заборонили, і заборона працює. Удома дітям також сильно обмежують час використання смартфонів. А для дорослих сидіння в телефоні вважається поганим тоном: це табу, коли відпочиваєш з друзями в ресторані, це табу, коли йдеш додому до сім'ї.
Отже, французька культура - це не тільки про вишукану їжу, смачне вино та високу моду: це ще й про життя з мінімальним використанням смартфонів, причому всюди. Як їм це вдається? Розповідаємо в нашому матеріалі - і показуємо деяку інфографіку

5600
24-09-30 16:00

8 вересня журналіст британського видання The Telegraph та автор надзвичайно популярного подкасту «Ukraine: The Latest» Девід Ноулз помер за загадкових обставин на відпочинку в Гібралтарі. Є підозра, що до смерті журналіста причетні російські спецслужби.
Ноулз був великим другом України. Він підтримував українців у боротьбі з окупантами, кілька разів відвідував Україну: висвітлював злочини росіян у Бучі, їздив допомагати мешканцям Краматорська. І планував приїздити ще.
Його подкасти слухали мільйони людей. Завдяки голосу Девіда Ноулза люди з усього світу більше дізнавалися про Україну, про злочини РФ. Слухачі подкасту активно допомагали нашій країні. Ось що каже один із них:
"З лютого 2022 року Ukraine: The Latest стала невідʼємною частиною мого щоденного розкладу, з великою пристрастю і чесністю висвітлюючи абсолютно несправедливі страждання українського народу. Така раптова втрата здається дуже несправедливою, і немає більшої данини Девіду Ноулзу, ніж глибина моїх щоденних почуттів до України та її долі як охоронця демократичного світу".
Девід Ноулз був ще зовсім молодим, йому було 32, але він помер від зупинки серця. Зараз розслідуванням обставин займаються британські офіцери з контртерористичної служби. І це не дивно: в його смерті є щось не те.
Що саме? Намагаємось розібратися у нашій статті

10100
24-09-20 15:30

На тлі заяв польського міністра закордонних справ Радослава Сікорського щодо "жорстких заходів" з боку Польщі, якщо Україна не "знайде рішення" для ексгумації жертв Волинської трагедії, знову і вкотре постають питання різного розуміння історії українцями і поляками.
Чому для поляків визначення "трагедія" є недостатнім і навіть образливим, і вони зациклюються на терміні "різанина"?
Чому покаяння українців для них важливіше, ніж примирення? Чому і далі переважає бажання підкреслювати польські жертви етнічних чисток - та ігнорувати українські? Чому роль УПА зводиться лише до одного - ролі ворогів поляків?
Де в усьому цьому вирі засліплення голос розуму?
В нашій статті, написаній понад 10 років тому, але актуальній дотепер. Роман Кабачій пояснює причини трагедії та позиції української та польської сторони щодо неї. Відтоді дотепер - не так багато змінилося. Читайте докладно

4500
24-09-19 15:30

Територіальні завоювання Путіна схожі на макові зернятка порівняно з втратами, які почалися в Росії після Першої світової війни. Це - одна з ключових тез довгочиту, який ми підготували, аби показати, як Росія втрачала свої території.
У цьому матеріалі є кілька карт. Деякі з них показують, якою велетенською територією заволоділа спочатку ординська й царська Московія, а після неї Російська імперія. Інші демонструють, як чимала частина з цих здобутків була втрачена.
Ми також розповідаємо, чому Кремль втрачав (і, віримо, буде втрачати) завойовані землі. Експансії дуже часто стає на перешкоді відсталість. Через усвідомлення власної відсталості та нездатності протистояти технологічно розвинутішим державам Москва щоразу змушена принишкнути, розпочати реформи, аби набратися сил, в надії напасти знову.
Цей цикл повторювався вже не раз. Зараз ми бачимо чергову його реалізацію. Але на кожному колі своєї історії агресивна імперія стикається з тим, що вона вже не може набувати - тож мусить добровільно відмовлятися від завойованого.
Хоч текст і довгий, але читається легко. Рекомендуємо, і радимо додивитись до кінця: там карти, які вам мають сподобатися

4100
24-09-18 15:31