На тлі закінчення четвертого року війни прозвучало стільки захоплених відгуків про "Україну, яка все ще бореться" - що виникає враження, ніби ми вже перемогли. Насправді ні, і шкідливо було б викреслити думку, що ми вже ніколи не зазнаємо поразки. Бо дуже навіть можемо. Особливо, якщо в деяких моментах все піде так, як іде зараз.У нашому свіжому редакційному матеріалі про війну на виснаження йдеться про те, що головний принцип цієї війни простий: хто встоїть останнім, той переміг. Із цього випливає єдина стратегічна формула: зменшувати власні втрати і швидко відновлюватися після них, одночасно збільшуючи втрати ворога.Системно проблема розкладається на три взаємопов’язані блоки: особовий склад і відновлення підрозділів, організаційна адаптивність та промислово-логістична база. Вони не існують окремо, провал у будь-якому з них каскадно руйнує решту.Але в кожному з цих блоків, хоч і є деякі здобутки, у нас є й дуже помітні провали. Про них, про те, що зробити, аби в кожному з цих блоків усе працювало краще, і як варто змінювати свій підхід прямо зараз, щоб не зазнати поразки згодом - читайте в цьому ґрунтовному матеріалі