Удари України по цілях глибоко в тилу російської території - це стратегія. Вона має назву Стратегія впливу (блокування), і про неї докладно написав науковий співробітник Університету Осло в Норвегії Фабіян Гоффманн.Ключова мета такої стратегії - це обмеження військово-промислового потенціалу супротивника. Саме обмеження, а не знищення (бо знищення на практиці неможливе). Такі кампанії не обов'язково мають бути потужними, щоб бути ефективними. Як приклад Гоффман наводить стратегічну повітряну кампанію союзників упродовж Другої світової війни, під час якої здійснювалися удари по пов'язаній з війною промисловості нацистської Німеччини. Ці удари, хоч і не призвели до негайного краху промисловості, в кінцевому підсумку відіграли вирішальну роль у перемозі над Німеччиною.Це важливо: ключ до оцінки успіху стратегічної кампанії блокування лежить не в абсолютних показниках (наприклад, "Чи призвела вона до рішучої перемоги над ворогом?"), а у відносних показниках. Відповідне питання: порівняно з максимальним потенційним виробництвом супротивника, на який відсоток було зменшено сукупний обсяг виробництва?Як такі стратегії працюють на практиці? Якими є їхні наслідки? Чи правильним є український підхід? Читайте в огляді Фабіяна Гоффмана