Повідомлення telegram каналу - @tetiana_kozelska

Текст з блокноту 😌
Бузиновий сироп
Даша була хворобливою дитиною. Вона часто хворіла на бронхіти, кашляючи до почервоніння маленьких щічок. Лише літо було періодом її відпочинку від спазмування ребер. Ці майже повні три місяці тепла та сонця вона проводила у бабусі Галі, в селі десь на Київщині. Даша з'явилася у своїх батьків у період становлення незалежної України, тож працювали вони багато, а вистачало лише на основні потреби.
Кожного року коли стигла перша суничка, дівчинку з сумкою платтячок та спідничок привозили старенькі оранжеві Жигулі. Вигружали її біля дерев'яного паркану, потім заводили до глиняної хати. Пили компот та їли пиріжки з яблучним джемом, та їхали назад до міста. Справжнє літо Даші розпочиналося.
Бабуся Галя любила сушити трави та готувати незвичайні чаї. У білому емальованому чайнику, з намальованим маленьким букетиком квітів, завжди стояв відвар шипшини. Тож кожен новий напій був приготований саме з нього. Улюбленою композицією Дашулі був напій з шипшини, молока та сиропу бузини. Вони готували разом із року в рік. Йшли у балку в кінці вулиці рвали пишні суцвіття двадцять-тридцять штук. Закип'ячували їх у воді та додавали кілограм цукру. Трохи варили сироп і настоювали до наступного ранку. Останнім етапом було розливання його в скляні пляшки, попередньо процідивши.
Сироп з ароматом квітів бузини буквально вкривав плівкою горло, від чого зовсім не хотілося кашляти й ніякого тобі пирхоти в горлі.
Мама Даші й доньки Галі мала принципову позицію щодо лікування травами, в серпні вона відмовлялася брати скляну пляшку з сиропом. Як не просили її мала і стара.
Коли дівчині було 11 бабусі не стало. Разом із травами, чаями, теплом, любов'ю, пиріжками, млинцями та турботою. Якось у свої 25, які Даша святкувала з подружками у нічному клубі, Вона замовила напій з бузиновим сиропом. Цей напис у меню не відпускав її думки бентежив її спогади.
Він перед нею на столі: прозорий келих з джином, тоніком та бузиновим сиропом. Вона робить ковток і відчуває, як її горло вкривається тоненькою невагомою плівкою.
Наступного літа вона обов'язково приготує його.