#я_читаю Із крові й попелу, Дженніфер Л. АрментраутМій перший досвід знайомства з цією авторкою і з таким різновидом фентезі. Усі мої попередні фентезійні книжки та серії були про драконів, магію й фейрі. А тут мені відкрився зовсім інший світ — оповитий правилами, обмеженнями, традиціями та вірою. І ще тут є ті, хто п’є кров. І це не вампіри. У центрі роману — юна дівчина, яка вміє за себе постояти. І вона мені подобається. Як би це не було типовим, але сильні жінки в книжках — моя слабкість. А її прізвисько — Маківка. Лише вслухайтесь, як це гарно звучить українською. Сюжет розвивається з середньою швидкістю, але саме така динаміка, як на мене, потрібна цьому тексту. Світ вибудовується поступово, і про його справжню структуру ми все одно дізнаємося згодом. І, звісно ж, тут є він — книжковий краш, який говорить:«Страх і сміливість — це часто одне й те саме. Це робить людину або воїном, або боягузом. Різниця лише в тому, в якій людині це живе». Він сильний, мудрий, наполегливий, дорослий. І хоча я розкусила його майже з перших сторінок, це не зіпсувало враження. Уже з першої зустрічі персонажів я здогадувалася, куди все рухається. Та попри це, остання фраза героя буквально змусила мене відкинути всі сумніви й узятися за наступну частину циклу. Я її ще не почала, але обов’язково розкажу, що там далі. Бо відчуваю: перша книга — це лише легкий дотик до історії, а справжній розмах ще попереду.