#я_читаюЛора Новлін, «Якби він був зі мною»Роман, який я збиралася кинути читати двічі, але в підсумку прочитала найшвидше з усіх книжок минулого року.Це історія з яскравим вайбом підліткового життя: школа, друзі, вечірки, перші драми й перше кохання. Уже на перших сторінках нам відкривають фінал, і чим далі я читала, тим сильніше хотілося, щоб цього не сталося. Бо це боляче. І, можливо, навіть трохи жорстоко.Я серйозно думала кинути книгу десь після перших п‘ятдесяти сторінок. Ну бо камон — мені не 17, і ці переживання здавалися надто дитячими, такими, що не чіпляють. Але я помилялася. Нам же всім колись було 16 чи 17, правда? У кожного з нас точно знайдеться щось, що можна згадати.Якщо читати цю історію усвідомлено — пам’ятаючи, що герої підлітки, і не міряти їхні рішення дорослими мірками — книга починає працювати. Вона повертає у той вік, коли все відчувалося гостріше, драматичніше й остаточніше.Ти то хочеш підтримати персонажів, то жалієш їх, то ловиш себе на думці: «Господи, та просто скажи вже, як є». Але це й є головне — книга викликає емоції. А якщо текст змушує відчувати, значить, він чіпляє.Скажу так: це роман для тих, хто хоче на мить пірнути в море юності — трохи незграбної, болючої, щирої. Згадати перші почуття, які здаються єдиними й назавжди. Про ті, що закарбовуються на все життя.