#я_пишуУ день свого народження я отримала подарунок, на який чекала довго — рукопис мого роману повернувся до мене з правками від редакторки. Це останній етап перед тим, як я відправлю текст до видавництв.Я була схвильована й водночас збентежена. Не терпілось відкрити документ — але й страшно було побачити, скільки там “червоного”. Приймати правки для мене завжди болісно.Серед багатьох порад я знайшла одну особливо ніжну: «Не поспішай…»Спочатку я подумала — перегляну все за пару днів, і вперед. Але минуло два тижні, я опрацювала 60% — і лише тоді зрозуміла, наскільки об’ємна ця робота. Бо в документі — 200 сторінок А4.Я не відкривала роман чотири місяці. Повністю “сепарувалася” від тексту, і це спрацювало. Коли я почала перечитувати — не впізнавала деякі сцени. І вперше за довгий час подумала:Ого. Це справді написала я.Це мій перший досвід професійного редагування. Він не швидкий, як я собі уявляла, але надзвичайно цінний. І я точно знаю: цього літа мій роман полетить шукати свого видавця.