tereveni 📚

50 прочитаних цьогоріч супроти 43 у минулому році — поняття не маю, коли це все встиглось, але результат мені подобається!з цінного:цьогоріч познайомилась із прозою Олександра Фоззі Сидоренка, Анатолія Дністрового, поезією Дмитра Лазуткіна, звісно, текстами Артура Дроня. незабутніми відкриттями також стали книжки Тетяни Пʼянкової, Юлії Лаби, Ані Грувер, Юрія Самусенка.з-поміж улюблених читала нове від Артемів: Чеха і Чапая.з перекладного так само є що згадати — чого лише вартують 2 цеглини, світові бестселери «Мідноголовий демон» Барбари Кінгсолвер і «Маленьке життя» Ганьї Янаґігари. останній, певно, ввійде в особистий топ навіки вічні.з прикростей:— не прочитала жодної книжки англійською, хоча після подорожі закордон починала впевнено за це братись із романом Елени Ферранте The Lying Life of Adults. вочевидь, задача виявилась таки не на часі, інакше б від неї я не відгризлась;— чомусь не дочитала «Палімпсести» Василя Стуса. однак обовʼязково це зроблю;— прочитала мінімальний мінімум із професійного нонфікшну.отож, мій топ 10 у 2025 році🏆📖«Маленьке життя» Ганья Янаґігара📖«Дім для дома» Вікторії Амеліної📖«Гора з плечей» Маша Фабрічева📖«Відкритий перелом голосу» Катерина Калитко📖«Ненароджені для війни» Артем Чапай 📖«Гемінґвей нічого не знає» Артур Дронь 📖«Як це дивитися: українське кіно незалежності» Юрій Самусенко 📖«Вибір» Едіт Еґер📖«Дім на краю світу» Майкл Каннінгем📖«Суперсила Різдва», упорядниця Богдана Неборк і з-поміж 50 книг 32 — сучасна українська література❤️а на першому фото не дарма друкований журнал художнього репортажу Reporters від theukrainians — був зі мною цьогоріч незмінно.попереду безліч читацьких відкриттів — приймаю коментарі най-най книжок, які б порадили прочитати наступного року.

ця трішки втомлена пані хоче спокійно дожити до кінця цього року, аби гарненько побайдикувати (наскільки це можливо з трьома дітьми) перші 5 днів наступного. і встигнути дочитати пʼятдесяту книжку свого річного читацького челенджу, звісно.коли починаю формувати підсумки особистого року в слова і речення в нотатках — одразу тим і закінчую. бо стільки всього неслося цьогоріч і стільки всього зроблено-підкорено-пережито-досягнено-набуто-реалізовано-обдумано-відрефлексовано, що не вкластися у лаконічний допис. а ще ж зараз модно йти протилежним шляхом, пишучи про те, що не вдалося за рік. а мені, чесно сказати, вдалося все і навіть трішки більше. трушний успішний успіх на особистому рівні, що тут скажеш.тож певно, підсумки підібʼю найліпшим чином — в інтимній розмові з найкоханішим серцем, трішки пізніше за опівніч новорічної ночі. обожнюю ці наші тихі довгі розмови про все, що сталося: про смішне й не дуже; про спільне й пережите кожним особисто; про досягнення наших пупсів; про мрії, яких хотілося б торкнутися у ще одному році життя.останнім часом так рідко щось публікую в особистих мережах, що цей пост претендує бути останнім в році 2025. і буде чудово — ще й супроводі чарівних фото від Абук і Насті Телікової. чому б і ні?обіймаю❤️

останні кілька днів здаються по-особливому сюрними. схоже, мій мозок починає не вивозити чи не довивозити усю цю кислотно-бридотну мішанину всього, що відбувається довкола у моєму інфопросторі:прильоти в місті; шалені рекламні кампанії зі знижками на все на світі, чим я коли-небудь могла хоч раз поцікавитися в інтернеті; сімʼї, що вистрибують з третього поверху, аби врятуватись під час рашистського обстрілу, ламаючи ноги, хребти і, на жаль, втрачаючи життя; водночас кожен другий допис в інсті реве вояж-вояж із космічно популярного фільму; робочий запуск одразу кількох святкових проектів і анлім комунікацій по ним; блекаути і це безкінечне ревіння генераторів на вулиці… а ще страшенна сірість і темні-темні ранки.сьогодні о 8 годині відвезла дітей в садок, захопила в улюбленому кафе капуч, йшла додому починати робочий день і ледь стримала сльози — на рівному місці просто захотілося розревітись!і не те щоб у мене були якісь проблеми — в тому й справа, що у мене на особистому рівні все окей, настрій продовжувати впахувати з допустимою похибкою на вихідні. але отак щьолк — і ти відчуваєш, що ще трішки цієї каруселі, і щось із твоєю кукухою може піти не так.народ, ви як взагалі?

з перших днів листопада традиційно дістаю різдвяно-новорічні чашки, переглядаю з дітьми Поттеріану, дедалі частіше вмикаю christmas oldies на ютуб мьюзік. дитячі читання теж перемикаємо у відповідний настрій, бо атмосферних зимових книжок маємо багацько — треба встигнути усі перечитати!в кінці місяця у свій дн найбільше з усіх подарунків чекаю на…сніг ❄️хоча б маленький, хоча б той, що тане, торкнувшись закалюженого асфальту — відчуваю від такого співпадіння незбагненну магію 🥰згодом після 23 листопада по хаті то тут, то там зʼявляються і дорослі зимові книжки. дістаю їх із полиць, розставляю так, аби обкладинки попадались на око. само собою, з усіх маркетів і книгарень, куди мені трапляється у цей період попасти, стаскую додому екземпляри до своїх чашково-книжкових колекцій. нині от тече слинка на цю вслівську мацьопку — поетична антологія, в якій класики і сучасники оспівують зиму. такі ніжні тексти — ну, шик! 💕і хоча з кожним роком помічаю за собою, що відчуття очікування зимових свят дедалі більше притлумлюються, невтомно берусь створювати собі й домашнім цю мерехтливо-солодку атмосферу. така вона, особлива пʼята пора року — за визначенням Тараса Прохаська у збірці «Суперсила Різдва».хто тут ще такий, романтічний нині? з чим плануєте йти в зиму: книжки, подорожі, настрій, імбирні печивка?..

презентували крутий артбук і відкрили виставку!в одній добротній книжці одразу 25 культових оповідань топових авторів укрліту: від Забужко і Жадана до Дністрового і Тараторіної. кожен із текстів ілюстрований ексклюзивними роботами творчої майстерні «Аґрафка» ❤️‍🔥це надзвичайно красиво — я придбала одразу 3: собі і на подарунки вчителям у школі доні. таке має стояти у кожній хаті, повірте.але головне і найкрутіше — виставка ілюстрацій, яку своїми руцями разом із колежанкою я вішала у Сенсі. наразі один з експонатів можна виграти за донат на ЗСУ 🇺🇦а це ну афігезні велетенські постери в рамах.розігруємо одразу 10 штук — шанси виграти величезні, розумієте.як взяти участь?до 30 вересня включно приходите в Сенс на Хрещатику, скануєте qr-код, донатите від 100 грн, підтримуючи Сили оборони і все!, чекаєте завершення виставки і розіграшу.лінк на банку даю — можна взяти участь, і просто сидячи вдома на дивані.але краще таки сходіть, сфоткайте і зробіть сторіс — наша література достойна того, аби про неї волали з кожної праски.https://send.monobank.ua/jar/6vwg8E3Cyj

окей, і цей гештальт закрито.Варя шукає відчуття безпеки і знаходить дещо дуже схоже на нього – відчуття ситості. Так народжується ритуал священного поїдання їжі, який зачаровує дівчинку на багато років і десятиліть. Попереду довгий шлях дорослої Варвари лабіринтами викривленої свідомості, спричинених цим помилковим ототожненням форми і змісту, їжі та любові. — https://savaryna.com/za-mamu-za-tataу мене не було очікувань щодо цієї книжки. з письмом Каріни Саваріної я знайомилась вперше, лише знаючи, що попередні її книжки були так само на не прості теми.загалом дуже сподобалось слухати книжку в аудіо. місцями мурашило, місцями було до краю гидливо, часом краялося серце... та зрештою книжка таки дарує певну надію. загалом враження точно не були рівними.для мене, це певного роду книжка-сповідь, з якої читач може винести головне — і вона це пережила, і вона живе далі, а значить, і я зможу.як на мене, цього більш ніж достатньо для терапевтичного роду читання.я радила би читати «За маму, за тата» не лише тим, хто має безпосередній досвід переживання РХП — це точно читання і для ширшого кола читачів в тому числі.

«і що це було? нащо я це слухала?» — такими були мої фінальні враження від роману Сашка Ушкалова «БЖД»🙈тоді пригадалось, що книжка десь точно проскакувала у відкритому книжковому клубі Сенсу. дуже швидко натрапила на відеозапис обговорення і кайфонула від його перегляду більше, ніж від прослуховування роману.🖇️ мабуть, «БЖД» існує нині в читацькому просторі і навіть трошки застрибує на другу хвилю свого прочитання, аби нагадати нам, яку ж розкіш ми усі колись мали! і це «колись» було всього 20 років тому, в українських нульових. ми могли дозволити собі безцільно снувати буднями, які не тиснуть на нас ні війною, ні пандемією коронавірусу. що, власне, і роблять головні герої «БЖД»: просто існують, бродять днями у якихось абсолютно неважливих справах, ні разу не тривожаться такими дрібницями, як випускний іспит з БЖД в універі і навіть фактом його провалу, встрягають у безглузді разборкі, тікають від них, аби зрештою усе це згодом повторювалось по колу.і хоча сюжет здається таким же беззмістовним, як і поведінка його героїв, загалом текст роману мені здався непоганим. принаймні десь на трієчку тягне.— тут є простір для посміятись, але частіше покрінжувати;— є ряд яскравих образних гачків, що вдало розгортають перед читачами абсурд подій;— є навіть певна динаміка (!) — лишень вона якась безцільна, ні до чого зрештою вона не приводить;— є атмосфера міста для ностальгії за Ха.словом, роман не для термінового прочитання чи прослуховування. радше мати собі на увазі, що можна взяти ще й ось таке читво, коли захочеться чогось вайбового про наші нульові.—якість звучання від АБУК і начитка Олексія Курбана — вкотре 💘

дуже хочу поділитись цим уривком. від болю самої історії стискається серце. та водночас є в ній дещо надважливе про батьківство — тотальне прийняття дитини такою, якою вона є.і нехай би не довелось жодному з батьків у світі пережити його аж настільки, та на жаль…Коли ми вперше розібралися, що Джейкоб хворий, що з ним щось негаразд, то обоє дуже намагалися швидко перебудуватися. Наприклад, ми ніколи не казали, що хочемо його послати до коледжу, просто сприймали це як належне, бо самі ж ми мали освіту.Та от тієї першої ночі в лікарні, після першого нападу, Лізел, якій завжди гарно вдавалось на 5-10 кроків усе планувати, сказала: «Що б це не було, однак він може жити довгим і здоровим життям, розумієш? Є гарні школи, які він може відвідувати, там його навчать бути незалежним».А я розізлився і звинуватив її в тому, що вона його занадто швидко і легко скидала з рахунку. Перегодя мені вже було за це соромно. Я нею захоплювався: як же швидко і плавно вона пристосувалася до факту, що дитина, яка в неї була, не стане такою, яку вона хотіла мати. Я захоплювався тим, що задовго до мене самого вона вже знала: суть дитини не в тому, чого вона може досягти в ім'я твоє, а в радості, яку вона приносить незалежно від того, чим вона викликана, навіть якщо її важко буде розпізнати, і що більш важливо, у радості, яку ти сам можеш їй давати.І до кінця життя Джейкоба я на один крок відставав від Лізел. Я зберігав надію на те, що йому покращає, мріяв, що він стане таким самим, як був, а от вона вже думала про те життя, яке доведеться вести, зважаючи на реальність. Він зможе відвідувати спецшколу. Гаразд, якщо не зможе, тоді буде в ігровій групі. Гаразд, якщо не гратиметься з дітьми, то однак проживе довге життя. Гаразд, якщо не довге, то хоча б коротке і щасливе життя. Гаразд, якщо не коротке, щасливе життя, тоді він проживе своє коротке життя гідно, і ми йому це дамо, і на більше вона для нього й не розраховувала. — «Маленьке життя»

вдома💛розкажу про нові плани.спілкуючись із друзями закордоном, зрозуміла, що моя англійська нині дуже просіла. втратила свій багацький словарний запас, швидку й красиву вимову на американський манер, разом із тим всім отримала дискомфорт і психологічний барʼєр в комунікації.мені дуже прикро втрачати свою англійську, бо ж напрацьовувала її впродовж багатьох років і в школі, і в універі, і пишалась своїм проживанням в штатах впродовж трьох місяців, викладала англійську три роки для класів від початкових до старших і була в тому, без сорому, моцною.розумію, що в Україні у мене просто немає потреби в тому рівні англійської, який мала. на жаль, жодна сфера мого життя нині не стимулює мене користувати свій досвід вповні. і мені це не подобається.тому я вирішила створювати цю потребу для себе сама. надалі планую взятися за такий план:— 2 фікшн книжки англійською на рік. по-маленьку, по-трошку, нехай по сторінці на день чи дві, але читати. колись у 2018 активне читання українських книжок мене дуже стимульнуло і допомогло перейти на українську в побуті. тобто цей інструмент зі мною гарно працює.до речі, думаю, тут і дитячу англомовну бібліотеку варто своїм дітям підтягувати, щось я і тут підзабила.— перегляд англомовних буктюберів. планую посьорчити мережею і виокремити для себе 3 найпопулярніші канали. і почати їх слухати. буде корисно і для роботи, і для своєї англійської.— подкасти. хочу активніше слухати англомовні подкасти на різноманітні буденні тематики, типу психологія стосунків, подорожі і тд. — розмовний онлайн-клуб раз на тиждень. маю знайому в Ірландії, яка такий клуб проводила деякий час до і ніби з осені планувала його відновити. сподіваюсь на те дуже.фільми і серіали англійською не зовсім моє. змі більше суто для роботи. тому ці канали до уваги не беру.як на мене, план непоганий.книжки вже з наявних вдома собі наготувала.буду вдячна вам, якщо поділитесь англомовними каналами і подкастами, якщо такі слухаєте🙏як у вас із англійською?

я всіма силами вірю — аж так подекуди по-дитячому і наївному, знаєте — що цей світ врятує відданість і підтримка одне одного. мабуть, це і зветься «любов» у ширшому контексті, як гадаєте?а ще вірю в людей, з якими співпрацюю. деякі з них надзвичайно потужні. але й потужним так само часом потрібна підтримка й опора. тим паче в такий турбулентний час, як зараз, в усіх сенсах — ви ж бачите, світ летить у чорну діру (а чи вже там?).сьогодні хочу запропонувати вам підтримати один із цінних українських медіа проектів, який знаю, — Divoche.media.його команда робить титанічні зусилля, аби впродовж вже-й-не-порахую-скількох-років створювати для нас із вами гідний контент про жінок і для жінок. це не просто платформа з новинами, але й максимально інклюзивний, етнічно й гендерно толерантний простір, де шанують і підтримують культуру, українську ідентичність, високі журналістські стандарти і фундаментальні людські цінності.для мене Дівоче.медіа — це про внесок у позитивні зміни українського суспільства, щонайменше.тож закликаю вас разом зі мною долучитись до підтримки медіа, яке наразі її дуже потребує.👉 оформити підписку на щомісячну підтримку на доступну для вас суму, або ж зробити разовий донат для роботи Дівоче можна 📍за лінком.