Понад тиждень працювала з дому - у Льва був бронхіт. Від стресу і навантаження я очманіла так, що в мене обсипало грудну клітку й обличчя, а сьогодні я відчула, що в принципі захворюю. Натомість син скаче як кінь: незаплановані канікули, коли можна спати скільки завгодно, скиглити, щоб пожаліли, проситися на ручки і нескінченно збирати лего точно вдалися. І так - антибіотики в соку він жодного разу не помітив 😎Вкотре переконуюся, що материнська праця - найважча і найбільш недооцінена. За кілька ночей без сну з фултайм-роботою з хворою дитиною, яка буквально висіла у мене на спині, я виснажилася так, що в середині тижня тупо ридала над ноутбуком. Потім за класикою: поплакала, вмилася і лягла спати о 20.30 до 8 ранку наступного дня 🤤 На ранок я знову була готова їбашити в стандартному режимі.Але знаєте що? Я остаточно перестала розуміти, як справлялася раніше, коли не було садка, я постійно працювала з дому, а опції бабусь-дідусів у нас у принципі ніколи не було. Психіка стерла до біса весь декретний треш))Звичайно, хорошого було набагато більше, але... Як я примудрилася не поїхати кукухою? Чи все-таки поїхала, але свято вірю, що залишилася нормальною? Питання риторичне, звичайно, але на другий материнський подвиг я вже не наважуся.