Не дрібниці

Понад тиждень працювала з дому - у Льва був бронхіт. Від стресу і навантаження я очманіла так, що в мене обсипало грудну клітку й обличчя, а сьогодні я відчула, що в принципі захворюю. Натомість син скаче як кінь: незаплановані канікули, коли можна спати скільки завгодно, скиглити, щоб пожаліли, проситися на ручки і нескінченно збирати лего точно вдалися. І так - антибіотики в соку він жодного разу не помітив 😎Вкотре переконуюся, що материнська праця - найважча і найбільш недооцінена. За кілька ночей без сну з фултайм-роботою з хворою дитиною, яка буквально висіла у мене на спині, я виснажилася так, що в середині тижня тупо ридала над ноутбуком. Потім за класикою: поплакала, вмилася і лягла спати о 20.30 до 8 ранку наступного дня 🤤 На ранок я знову була готова їбашити в стандартному режимі.Але знаєте що? Я остаточно перестала розуміти, як справлялася раніше, коли не було садка, я постійно працювала з дому, а опції бабусь-дідусів у нас у принципі ніколи не було. Психіка стерла до біса весь декретний треш))Звичайно, хорошого було набагато більше, але... Як я примудрилася не поїхати кукухою? Чи все-таки поїхала, але свято вірю, що залишилася нормальною? Питання риторичне, звичайно, але на другий материнський подвиг я вже не наважуся.

Так, розумію, я з цими постами тут як сніг на голову) Але в житті зараз стільки класного відбувається, що хочеться більш точково ділитися і, можливо, своїм прикладом дати комусь надію.📌Навесні я відірвала пластир і звільнилася. З вересня ми перевели Льва в інший садок і це було найкраще рішення року - прогрес розвитку там разів у 10 кращий, ніж у попередньому. Так, через те, що садок тепер у центрі міста, мені довелося вийти на 3 робочі дні до офісу, але я набула класне оточення на роботі, а коли трохи наберусь сміливості та почну розмовляти з польськими колегами, то ще й практику мови. Підбираю автошколу. Займаюся спортом з персональним тренером. Вчу англійську та польську одночасно. Займаюся криптою. Регулярно пишу в інсту про ментальне здоров'я і терапію. Подорожую і часто бачуся з друзями не для того, щоб понити 😁Рік тому я такого і уявити не могла. Я жила від сесії до сесії у психолога. Тепер же - не пам'ятаю, коли була востаннє, бо запиту немає) Виявилося, терапія має накопичувальний ефект. Я була в регулярній терапії більше 2-х років. Зараз я в тому стані, коли можу повністю спиратися на себе, розв'язувати дорослі проблеми і впевнено будувати реалістичні плани на життя. Я зміцніла настільки, що можу ходити до психолога раз на 3-4 місяці. Але це зараз, бо все може змінитися будь-якої секунди, і я до цього теж готова.📍Тож якщо раптом ви вперлися в стіну, думаєте, що нічого хорошого попереду вже не буде, пам'ятайте: все тимчасово. Пишу як людина, яка гідно пройшла супер-чорну піврічну смугу в житті та зараз почувається максимально задоволеною. І щастя, і горе - все тимчасово.