1 окрема важка механізована Сіверська бригада

Жодна територія, жоден окоп не вважаються твоїми, доки туди не ступила нога піхотинця.Сьогодні — День піхоти. День тих, хто першим заходить у сірі зони, хто бачить ворога в обличчя і стоїть між ним і нашими домівками. Це день найвитриваліших, найміцніших і найсильніших духом воїнів.Піхота — це фундамент армії. Вона несе основний тягар війни. Саме піхотинці утримують рубежі та звільняють окуповану землю метр за метром. Це вони крокують уперед, коли всі інші — прикривають.Їхнє поле бою — це земля: мокра, обледеніла, розпечена або всіяна уламками. Їхнє життя — це окоп, ніч без сну, штурм під обстрілами, евакуація поранених і повсякденна боротьба з втомою, болем, втратами. Але вони стоять. Стоять заради нас.Україна тримається — бо тримається піхота. І допоки є кому ступити у ворожий окоп і поставити там український стяг — доти ми живі, доти є наша держава.Ми схиляємо голови перед пам’яттю піхотинців, які віддали життя за свободу. Їхній подвиг — вічний.З Днем піхоти, воїни!Дякуємо вам за вашу силу, мужність і те, що бороните нас на першій лінії. Ви — сталь і серце Збройних Сил України.🇺🇦

“Я на своєму місці”. Історія Сергія - офіцера цивільно-військового співробітництва штабу з 1 окремої танкової Сіверської бригади. Чоловік із Сумщини. До повомасштабного вторгнення не мав військового досвіду, а до лав ЗСУ долучився у 2023 році. Службу розпочав як офіцер штабу механізованого батальйону, а згодом продовжив у відділенні ЦВС 1 окремої танкової Сіверської бригади.Цивільно-військове співробітництво — це не про паперову роботу, хоча її тут справді багато. Це передусім про людей. Про тих, кого втратили. І про тих, хто залишився. Сергій займається організацією транспортування загиблих захисників, похованнями, комунікацією з родинами та місцевою владою.«Історій багато. Але очі рідних, які втратили близьких, — не забуду ніколи», — ділиться офіцер. Він не обрав цей напрям сам — його обрали. І він прийняв це рішення як обов’язок.Попри емоційне навантаження, продовжує свою справу з гідністю та внутрішньою стійкістю.«Кожен має бути на своєму місці. Я — на своєму», — переконаний Сергій.Саме такі, як він, і є обличчям цивільно-військового співробітництва — ті, хто щодня працює у найскладніших умовах, залишаючись опорою для побратимів та їхніх родин.Сьогодні, у День працівників ЦВС, щиро дякуємо кожному, хто виконує цю важливу, але часто непомітну для оточення роботу. Ваші зусилля — це тил, що тримає фронт. Це допомога, підтримка, людяність і сила. Ви — ті, хто наближає Перемогу щоденними справами. 🇺🇦

Емоційні навантаження, з якими доводиться стикатись на полі бою, зазвичай шкодять бійцям не менше ніж фізичний вплив. Саме в цей момент поруч з нашими воїнами – військові психологи, які допомагають відновити рівновагу та повернутись в стрій. У 1 окремій танковій Сіверській бригаді психологічна підтримка – невіддільна частина служби. Це як щоденна робота в підрозділах, так і особисті консультації з відновленням після ротацій. Офіцерами ГКБС, ГПСВ та ППП постійно проводяться заняття з особовим складом на теми: • Вплив бою на психіку військовослужбовців. • Надання першої психологічної допомоги (самодопомоги) при негативних психічних станах.• Психологічні особливості сучасних бойових дій, негативного впливу психотравмуючих чинників. • Сутність виникнення страху, його види, причини появи та вплив на організм людини.• Гігієна сну. • Прийоми та техніки самодопомоги при порушеннях сну.Робота не зупиняється ні на мить, а головна мета, якої вдається досягти – покращення морально-психологічного стану наших бійців. По закінченню одного з таких занять військовослужбовцям подаровано від волонтерів Лоадери для заряджання магазина до АК-74.

Унікальна операція: оператори БПЛА 1 окремої танкової Сіверської бригади врятували побратимів. Оператори розвідувальних дронів Сил оборони виявили ворожу групу, яка захопила в полон 3 українських бійців. 2 екіпажі БПЛА нашої бригади вилетіли на перехоплення та знищення противника. Під час операції оператори відділили ворога від українських воїнів та за допомогою скидів змусили окупантів відступити: «Працювати дійсно було складно, особливо враховуючи відстань між ворогом та нашими бійцями. Попри це, завдяки спільній роботі екіпажів, змогли вдало відпрацювати та врятувати побратимів. Загалом, емоції просто зашкалюють, особливо коли побачили такий чудовий результат», - розповідає оператор БПЛА на псевдо Кіборг. Після цього оператори за допомогою підсвітки на дроні змогли вивести бійців в безпечне місце. Завдяки злагодженій роботі наших екіпажів, українських воїнів вдалось врятувати! А окупантів, які намагались втекти – знищили, адже від наших вправних воїнів ворогу не втекти. Витримка, професіоналізм та героїзм бійців 1 окремої танкової Сіверської бригади у поєднанні з новітніми технологіями дозволяє виконувати операції різної складності. Цей випадок став черговим прикладом ефективного використання дронів не лише для розвідки та ураження цілей, а й для успішного виконання нестандартних завдань. 🇺🇦

Український народ завжди відрізнявся незламністю духу. Це те, що виокремлює нас серед інших та формує єдину позицію, спрямовану на боротьбу за справедливість. Вже понад три роки наші бійці мужньо боронять державу, подекуди на межі людських можливостей: "Момент, який я ніколи не забуду – бій з ворогом на відстані 15 метрів. Мені воля не дозволяє здатися у полон, тому боровся до останнього", - згадує воїн 1 окремої танкової Сіверської бригади на псевдо Циклоп. Тоді чоловік разом з побратимами виконував бойові завдання на Курщині та провів на позиції 41 добу. За цей час він разом з іншими воїнами знищили десятки окупантів, які намагались атакувати нашу піхоту. Циклоп був старшим позиції та вміло керував діями побратимів. Навіть у складні періоди згадував те, заради чого він долучився до ЗСУ: «Хочу, щоб ми та наші діти ходили по вільній, українській землі. Щоб ми були певні, що ніхто не зазіхає на нашу незалежність. У окупантів є свої болота, нехай на них і живуть»Після отриманого поранення чоловіку запропонували змінити діяльність та стати оператором БПЛА. Нині він використовує весь свій досвід та навички, аби полегшити життя нашій піхоті: «Я сам був там та розумію всю специфіку. Знаю, що таке дрон і тепер переді мною важлива задача – допомогти побратимам в іншій ролі. Перемога буде за нами, не ми це почали, однак ми це переможно закінчимо». 🇺🇦

Підполковник Іван Берташ завершив службу в лавах 1 окремої танкової Сіверської бригади. За час своєї служби у нашому строю цей офіцер продемонстрував високий професіоналізм, рішучість, витримку та відповідальність.За 4 роки у бригаді він був одним із тих, хто докладав зусиль для вдосконалення внутрішніх процесів, підвищення рівня підготовки особового складу, формування дієвого механізму управління. Він проявив себе як відважний та мудрий командир, який зробив неоціненний внесок у звільнення Чернігівщини під час повномасштабного вторгнення.Іван Берташ – це офіцер, який уміє поєднувати вимогливість із підтримкою, суворість — із повагою до людини. Йому притаманна здатність чути, розуміти й вести — у спокої та в динаміці бойових буднів. Ці всі ознаки є запорукою ефективної взаємодії на всіх рівнях. Всі випробування були з честю подолані. Дякуємо, пане підполковнику, за силу, мудрість, витримку. За чіткість дій і внутрішню гідність. За приклад, на який продовжимо рівнятися.Наша спільна боротьба триває, хоч відтепер у складі різних підрозділів. Разом до перемоги.

«Всередині танка особливе відчуття. Розумію, що ми накрошимо скільки б їх не було, якщо батальйон – знищимо батальйон», - розповідає навідник танка 1 окремої танкової Сіверської бригади на псевдо Баха. Протистояти ворогу чоловік розпочав ще у 2014 році, коли підписав контракт. Набуті за час служби навички та досвід вирішив використати й після початку повномасштабного вторгнення. Так поспішав до військкомату, що отримав штраф за перевищення швидкості. Чоловік розумів, що його місце – бути поряд з побратимами на фронті. З того часу він у складі нашої бригади успішно виконує бойові завдання. Бути навідником для Бахи – дуже престижно: «Постійно як ми на танку, то хто б нас не бачив – відразу вітається. Попри це варто розуміти, що привертаємо й увагу ворога. В броні звісно кращий захист, однак і намагаються знищити танк постійно». Діяльність навідника постійно складна, адже варто наводити гармату та стріляти, забезпечуючи результат. Як розповідає Баха – у нього повна концентрація на своєму місці. Запускає систему, перевіряє спроможність башти, щоб бути певним в ефективному відпрацюванні:«Зазвичай працюємо прямим наведенням. Інколи були й на відстані 30 метрів від ворога. Знищували особовий склад чи укріплення противника. Кожний влучний постріл завжди додає мотивації повторювати це знову і знову». Детальніше про нашого бійця дивіться далі у відео.

Бійці 1 окремої танкової Сіверської бригади відіграли знакову роль в обороні Чернігова на початку повномасштабного вторгнення .«Підготовку до можливої агресії на території Чернігівщини розпочали зазделегідь. І техніка і боєприпаси були готові до бою. І вже десь о третій ночі 24 лютого ми виїхали на вогневі позиції», - пригадує головний сержант самохідної артилерійської батареї на псевдо Псих. Артилерію вважає однією з головних загроз для противника, адже кожної секунди він відчуває страх, бо наші артилеристи влучають неймовірно точно. У лютому 2022 ворог заходив на Чернігівщину колонами, розраховуючи на блискавичну перемогу. Ця самовпевненість зробила техніку окупанта легкою здобиччю для наших богів війни. «Знищували все, що тільки могли. Відчуття, коли ти «насипаєш» на голову ворогу – неможливо описати. Особливо це було приємно на вже рідній для мене чернігівській землі», - каже Псих. Чоловік родом з Херсонщини, однак більшу частину життя прожив на Сумщині та Чернігівщині. Тому для нього північ України стала другою домівкою, яку він прагнув відбити від ворожих зазіхань. За проявлену особисту мужність Псих нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.«Не хочу жити під триколором, тому й роблю все, щоб якомога більше українців повернулись додому. Щоб нове покоління зростало у вільній та незалежній країні», - так пояснює свою мотивацію артилерист.Наша бригада влаштувала пекло ворогу під час оборони Чернігова. Ми вистояли у надтяжких боях і зупинили просування ворога поблизу Ягідного, Іванівки, Лукашівки, Количівки. Ворог не зміг тоді відрізати Чернігів, йому не вдалося накопичити сили та піти далі на Київ. Бійці 1 танкової розбили їх логістику і супротивнику лишалося тільки відступити.Пам'ятаємо про те, що вже вдалося зробити. І продовжуємо боротьбу до нашої остаточної перемоги.🇺🇦

В артилеристів є слоган: «Коли говорить бог війни - все навкруги замовкає». Снаряд, наведення, постріл, снаряд, коректура… Це все щоденна рутина для воїнів 1 окремої танкової Сіверської бригади. Для наших бійців не існує ворожих цілей які неможливо знищити. Молодший сержант, командир відділення самохідного артилерійського взводу на псевдо Маркіз родом із Сумщини. У період з травня 2022 року брав безпосередню участь в протистоянні ворогу на території України. За проявлену особисту мужність нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”. За час служби разом з побратимами активно працювали на Донеччині та Запоріжжі. Кожен з виїздів та відпрацювань закарбовується в пам’яті, однак найчастіше згадує одне зі святкувань Нового року на передовій: «Тоді ми разом з побратимами вирішили привітати ворога власними вибуховими подарунками. Я тоді ще був заряджаючим і пам’ятаю, що рівно о 12:00 за їх часом відправили 5 реактивних зарядів. Подарунки їм точно сподобались – 2 камази з ворожою піхотою були розтрощені повністю». Знищення особового складу є однією з головних задач для наших артилеристів, однак в першу чергу вони прагнуть захистити побратимів із інших підрозділів: «Як тільки бачимо, що ворог висунувся до позицій – відпрацьовуємо всім, чим тільки можна. Адже кожен влучний постріл – врятоване життя українського бійця» Мотивація для чоловіка – його рідні: батьки, дружина та діти: «Не хочеться гнути спину перед ворогом. Ми зараз тут, щоб ми та наші діти жили у вільній країні. Щоб кожен мав змогу обирати ким бути, чим займатись та що йому до вподоби найбільше».

«Пожарнік – це той, хто любить палити, а мені подобається, як горить ворог», – розповідає про своє псевдо командир протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 окремої танкової Сіверської бригади. Влітку 2022 року військовий отримав поранення через яке не мав би повертатися на фронт. Проте дуже хотів бути поряд з побратимами, через що й збрехав на ВЛК. Після служби у різних частинах Пожарнік вирішив долучитись до 1 окремої танкової Сіверської бригади. Жартує з цього приводу, адже майже весь час займався протитанковою діяльністю, а тепер він серед танкістів. Наразі чоловік відповідальний за підготовку особового складу та сам продовжує вивчати все, з чого можна нищити ворога. Однак тепер у нашого воїна ще одна мотивація – дружина та новонароджений малюк:«Цієї миті я очікував все життя, не знаю як я раніше жив без нього». Він вже давно міг бути вдома, однак продовжує свою головну діяльність – боротьба зі своїми побратимами за рідних та свій дім. Детальніше про нашого бійця дивіться далі у відео.