“Я на своєму місці”. Історія Сергія - офіцера цивільно-військового співробітництва штабу з 1 окремої танкової Сіверської бригади. Чоловік із Сумщини. До повомасштабного вторгнення не мав військового досвіду, а до лав ЗСУ долучився у 2023 році. Службу розпочав як офіцер штабу механізованого батальйону, а згодом продовжив у відділенні ЦВС 1 окремої танкової Сіверської бригади.Цивільно-військове співробітництво — це не про паперову роботу, хоча її тут справді багато. Це передусім про людей. Про тих, кого втратили. І про тих, хто залишився. Сергій займається організацією транспортування загиблих захисників, похованнями, комунікацією з родинами та місцевою владою.«Історій багато. Але очі рідних, які втратили близьких, — не забуду ніколи», — ділиться офіцер. Він не обрав цей напрям сам — його обрали. І він прийняв це рішення як обов’язок.Попри емоційне навантаження, продовжує свою справу з гідністю та внутрішньою стійкістю.«Кожен має бути на своєму місці. Я — на своєму», — переконаний Сергій.Саме такі, як він, і є обличчям цивільно-військового співробітництва — ті, хто щодня працює у найскладніших умовах, залишаючись опорою для побратимів та їхніх родин.Сьогодні, у День працівників ЦВС, щиро дякуємо кожному, хто виконує цю важливу, але часто непомітну для оточення роботу. Ваші зусилля — це тил, що тримає фронт. Це допомога, підтримка, людяність і сила. Ви — ті, хто наближає Перемогу щоденними справами. 🇺🇦