Абсолютно наша енергетика. І це дивовижно.
Пам'ятаю свої враження від польоту на повітряних кулях над долиною кохання та іншими. Це було не лише красиво, а здавалось ти можеш все. Всі твої думки навіть відчувалось, як матеріалізуються. Всі твої задуми одразу ставали в чергу на виконання.
А ці печерні готелі... До речі кожна людина їх сприймає по-іншому. І я не буду спойлерити, бо мені дуже цікаво як наші туристи відчують цю енергетику і розміщення.
Приєднуйтесь. Це крута ідея, щоб переключитись, а ще побачити, як в давні часи люди вміли ховатись від ворога і перемагати його. Як допотопні інженери продумали підземні міста, що й досі функціональні. І там і досі можна було б жити, якби прийшлось ховатись від ворога.
Вже 21 постраждалий в Деснянському районі Києва. А що казати про Харків, Одесу, Херсон, Миколаїв, Рівне, Хмельницький..
Та взагалі чи є міста де тихо і безпечно зараз?
Є маленькі міста.. 
Не буду їх тут називати. 
Щоб не привести і туди біду.
Іноземці в моєму готелі дивляться відео, про те як десь на матчі чи в парку оперна співачка і оркестр раптом почали грати виставу Кармен. Обговорюють милі розіграші і допомогу іншим в своїх містах. Діляться планами на майбутнє. В них все розплановано на роки вперед.
А ти поряд з ними як інопланетянин, в якого нема майбутнього, але він живе так, наче воно є.
Ти навіть виспатись не можеш, але робиш все, щоб ніхто про це і не здогадувався.
Чоловік, що займається благоустроєм пляжу щодня вітається зі мною і питає як я спала цю ніч. І завжди я говорила, що кепсько, і що я не виспалась. А сьогодні сказала, що вперше спала всю ніч. Прокидалась пару разів, але потім знову спала, а не лежала з відкритими очима. Він привітав мене.
І потім коли я йшла набрати собі гарячої води, включив класну мелодію і вони всі аплодували мені. А я йшла як зірка по подіуму під ці аплодисменти. І мені було гарно на душі і трішки сумно. Бо ми святкували те, що в нормальних людей не викличе розуміння. Мій перший майже повноцінний сон - з тих пір, як я поїхала з Києва...
Море трохи штормить тому до берега прибило маленьких переляканих скатів. І діти пірнають і розглядають їх в окуляри. Дістали з дна крихітного кальмарчика, в якого очі як фари по боках і обведені синіми "стрілками". Зловили летючу рибу.
Іноземні діти дивляться на наших з захватом - вони все вміють і нічого не бояться. А наші бояться вертатись додому під вибухи. І звуків феєрверків бояться теж.
- Колись війна пройде - кажуть турки.- Хай би скоріше.. - погоджуються наші. І збирають валізи їхати додому. Сезон на морі закінчується і після 20го числа все більше готелів буде зачинятись.
Тепер будемо продавати Єгипет. І бронювати тури на літо. Хоча це завжди дивно у війну. Планувати наступне літо, коли навіть не знаєш чи переживеш ти наступну ніч.
Коли я була вагітна, я розлучилась зі своїм чоловіком. І свекр не постидався прийти в банк і спитати, коли я поклала депозит (збирала гроші на життя в декреті) до розлучення чи після? 
Чи зможе він претендувати на ці гроші, якщо я при пологах помру? І дівчата з опер.залу банку телефонували мені в пологовий і розповідали про це. І я зло відповідала:- Я НЕ ПОМРУ!!!!! Хай навіть не сподівається.
Думала мені більше ніколи не прийдеться жити так само. І обіцяти собі і іншим не померти. Але росія зробила це з нами. І ми злі і живі. І маємо плани. Це і є запорука перемоги.
Здатись легко, та по суті це підписати собі смертний приговор. Нелюди не спиняться і зітруть нас. Тому вибір лише один - чинити спротив.
Нам потрібне диво!
Бо надто все складно на всіх позиціях. Нам потрібно диво, щоб ми отримали не коротке перемир'я, а справжній на все життя МИР! Такий що не дасть змоги рашистам чи іншим країнам знову напасти на нас.
Впевнена ми все ж станемо ядерною державою. Щоб мати захист і гарантії.
Бо лише ми можемо собі подарувати майбутнє.
Партнери необхідні, але все все одно залежить від нас. Нашої сили, впертості, патріотизму і впевненості.
Тихої ночі Україно. Боже, бережи ЗСУ і Україну.#Дубровська 13.10.2026 Туреччина