Сьогодні в готелі всі заспані і жаліються на  грім, що громихав вночі і не давав спати. А я виспалась. Це дивно - я не можу зрозуміти, я спала, бо громихало, як вдома чи бо я нарешті вгомонила свій кортизол та стрес, та тіло стало відпочивати разом з мозком вночі.
Але і виглядати я стала краще. І почуватись теж. Дівчата сміються скільки зайвої уваги я почала отримувати тут від місцевих і не місцевих мачо. А мені не смішно. Я не дуже люблю зайву увагу. Хоча вмію нею користуватися.
От наприклад на барі завжди сидить старий німець, який на мене прямо чатує. Я беру каву, бо тиск через дощі падає і валяється десь в ногах, а німець п"є віскі, і завжди радий пригостити і мене. Тут же все включено. Можна пригощати...
Тікаю від нього. А він переслідує і приносить якісь тарілки з солодощами.
Німці, що тут відпочивають сміються, я закочую очі. Віддаю дівчатам солодощі. Я люблю солоне і молодих чоловіків. У діда немає шансів ))
Працівники готелю теж намагаються отримати мій номер телефону. Пропонують будь-які послуги. Але я чесно кажу, що не дам телефон. Бо не буду відповідати на їх повідомлення, а вони будуть ображатись. Тому не провокую навіть.
Тут взагалі в більшості всі відпочивають родинами чи парами. Але є "вільні" люди. І з ними можна поспілкуватись за кавою чи коктейлем. Але не більше. На більше я поки що не готова.
Завжди перед поїздкою куди завгодно я йду в мій улюблений магазин на Подолі "Трюмо" і завжди знаходжу щось неймовірне, яке мені не лише точно потрібно, але й обов'язково полегшує життя. Вже 2 роки я купую там крем з захистом від сонця, що зволожує і напитує шкіру, навіть коли носій тієї шкіри постійно плаває і ниряє в морі. А це купила дивовижний крем для ніг. 
І мажу свої ноги, і особливо п"яти, що стали пересихати на стресі і тому що завжди мені приходиться ходити кілометри по піску та глині в рекламниках. А це не дуже класно для ніг. І я думала нічого мене вже не врятує, а Майя Тульчинська порадила крем, від якого я просто таю. Бо він і пахне ідеально для мене (не люблю я як пахнуть інші кремчики для ніг, але цей - прямо розрада мого серця). І шкіра після нього така, що наче ти щойно сходив на педикюр - гладесенька.
Моя знайома з Німеччини подарувала мені СПА-процедуру, де ти опускаєш ноги в басейн з рибками і ті маленькі піраньї обгризають на тобі зайву шкіру...
Роблять мікроскопічний пілінг і педикюр. Я боялась туди засовувати ноги.. Мені здавалось, що рибки повинні бути меншими, а ці бачиш як відкормились на наших ногах. Але це було приємно і трішки лоскотно. Хоча я за ними слідкувала. І не могла зрозуміти, чому в інших вони прямо обсідають п'яти, а в мене ні. І лише потім коли на ніч мазала ніжки кремчиком зрозуміла, що там просто не було чого пілінгувати...
Дивлюсь на наших людей, що щодня виїжджають додому. Вони мало посміхаються, бо думки летять попереду трансферу. Як там буде? Що чекає вдома? І коли прощаються то з обіймами завжди чую і кажу побажання ВИЖИТИ і відсвяткувати нашу УКРАЇНСЬКУ Перемогу над нелюдами.
Нелюди в Туреччині в більшості розповідають іноземцям, що вони проти війни. Що то все винен їх вожак стаї. А вони люді малєнькіййє. Я не вірю в це, бо розумію, як вони вміють пристосовуватись.
Зараз їм вигідно не бісити нікого своїм награним вялічійєм, тому вони грають в хароших узьких.
Але європейці вірять. Завжди легше вірити в людяність, ніж в нелюдів. Просто ми вже навчені... А вони - ні.
Я так люблю квіти, що мені періодично дарують троянди. Хоча тут якось це не дуже прийнято. Я не бачу магазинів квітів, як у нас. Просто в ресторанах чи в центрі міста ходять такі пані з трояндами і в більшості чоловіки купують своїм коханим чи знайомим. Але бачила і дівчат, які купували троянди одна одній.
Сьогодні я тою трояндою намагалась підняти трусики, що через вітер злетіли з балкону на дах будинку.. Трішки було важкувато, але вийшло. Бо спочатку я думала, що в мене їх вкрали ))