Пізній вечір, по моєму місту летить балістика, а я в безпеці і мене кидає в жар і лице миттєво червоніє.- Що з тобою?? - питає нова знайома.- Балістика... Мабуть балістика чи ракети на Київ. Я відчуваю...- Не можливо відчувати. Ти в іншій країні. Ти ж не робот.
Я не робот, але я завжди в курсі, коли моє місто страждає.
А зараз летить по всім містам. І нема спасу і захисту. Нелюди гуляють...
Я сьогодні вперше за довгий час зовсім не працювала - зробила собі день відпочинку. Повинен був бути дощ цілий день, а було сухо і тепло. І я, розуміючи, що наступні дні може дощити, вирішила присвятити цей день собі. І була на пляжі, і навіть ввечері пішла вперше подивитись анімацію.
Дітки танцювали під "арам-шам-шам" та пісні з мультфільму Фіксіки. А потім почалась доросла дискотека разом з караоке. І вгашені немиті забронювали всі перші пісні. А потім ще й стояли біля нашого стола і знімали на відео, як це було.. Прийшлось кашлять голосно і заважати зйомці і співу. Але хотілось звісно той мікрофон запхати глибше виконавцям... Замовила й собі пісню.
Звісно голосу в мене не було, я його "викашляла" на супротив. Але є в мене один безпрограшний варіант, пісня, яку я обожнюю замовляти в караоке: "Текіла".
В принципі там все ідеально - танцювальна мелодія, довгий програш, і 1 єдине слово в кожному куплеті, яке потрібно не затупити і проговорити чи проспівати: ТЕКІЛА!!
Так як всі українці вже +- знають один одного, то здивувались, що я вийшла співати. Але після першого куплету зрозуміли і підтримували мене аплодисментами і танцями. Діджеї теж посміялись і почали давати можливість виступити не лише рашистам.
А я почала замовляти наші українські пісні. І потім в це включились інші українці.
І наприкінці вечора підійшла дівчина і подякувала за цей вечір. Бо вперше хотілось сидіти і слухати. А я домовилась, щоб добавили в плейліст наші пісні на наступні вечори. І хоча там одна рашистка-аніматор дуже була проти, я домовлялась не з аніматорами, а з тим, хто може відключити живлення )) Коли я прокинулась сьогодні, то почала листати новини і меседжи від людей, що мене знають чи читають. Клієнти дякували за організовані тури. Але більшість повідомлень було від геть незнайомих мені людей, які розповідали який жах вони пережили за цю чи минулі ночі. І просили не вертатись максимально довго в Україну. Я розуміла, що це писалось на емоціях. І мені було неймовірно шкода всіх, хто зараз це переживає. Але я розуміла, що вертатимусь. І буду жити так само як і всі.
Та як же хочеться жити нормально, не під вибухами, в своїх рідних містах, розуміючи, що тобі щасливо і безпечно. Багато людей приймають рішення виїхати. Багато знайомих облаштовують на ніч ванни для дітей і тваринок, щоб врятувати. Я не можу забути про це. Не можу не думати.
Ракета знову влучила в житловий будинок. Знову попередження від партнерів не було. Невже США дійсно перестали передавати нам данні, щоб ми припинили бити по російських НПЗ?
Вже двічі це сталось... 
Збіг чи нова закономірність?
17го числа зелені робитимуть акцію проти нашого Київського МЕРА, який стоїть їм кісткою поперек горла, і не дає роздєрібанити ще й київський бюджет. Вони з нього крадуть-крадуть, але ж все забрати не можуть. Тому вкотре намагатимуться лишити Київ законно обраного мера і підсунути якусь зелену прострочку.
Сподіваюсь кияни завадять цьому свавіллю.

Одна читачка дуже переживає, що я на морі.
Їй здається це несправедливим і нарешті вона самозабанилась.
Кому на це теж боляче дивитись - є кнопка відписатись. Не шматуйте себе. Я в офіційній відпустці, хоча майже постійно працюю. Але мені байдуже де працювати. Я завжди з комп'ютером і інтернетом. Тому мої туристи не мають проблем. Ну тобто мають через обстріли рашистів, а не через мене.
В нас є ще місця в наш тур до Кападокії і Стамбулу. Тому хто хоче пишіть на тг @tainka_dubrovskaМені самій так хочеться повернутись до Кападокії, в мене там відчуття, що я на своїй землі. Ніде більше за кордоном я не зустрічала такого відчуття.