А казахи відповідають рашистською:- Толька нє к нам! Ми живьом в юртах, условій нікакіх. А йєслі ви віділі другойє - ето всьо прадєлкі ШІ.- І нє к нам!! - тут же коментують з Киргизстану - Ми живемо в таких самих умовах як Казахстан! Я буду писати нашою, бо вже не можу тією мовою, тому перекладаю:- І не до нас!! - підхоплює естафету Узбекістан:- Живемо в юртах, нема вайфаю, степові вітри і їздимо на ішаках. Лишайтесь де живете!- Ілі прасітєсь в Бєларусь. Вам там ради.Читаю то все і посміхаюсь!Згадую, як в Шармі нервувала, що багато рашистів, але почала питати, а то все інші народи були.І я просила їх говорити вставляючи свої фрази, щоб чути було що це не нелюди.Вони зрозуміли і так і робили.Питали про Україну.Казали, що серцем з нами.Тролили гнусню.Вітались, коли мене зустрічали:- Слава Украінє!- Героям слава! - відповідала я і бачила як бісились нелюди, бо "всюди вороги"!- Я знайю ваш язик і магу втєрється в давєрійє.. - не закінчуючи фрази, красномовним поглядом лякала рашистів.І вони придумували собі страшне продовження ))- Ана сможет!! - казали між собою.- Ані всє смогут нас у.б.і.вать вєздє! Ми на ніх напалі. Ані нє хатєлі жить с намі! - нарешті до них доходило те, що я так довго доносила своїми розмовами.- Все буде Україна - закінчувала розмову я завжди так і цим ще більш бісила і одночасно лякала немитих.Все буде Україна. #Дубровська 22.06.2026 Київ