Переживають як добиратись до кордону.Чи будуть обстрілювати потяг.Чи буде пробка на кордоні.За скільки часу виїжджати?Як убезпечити себе від різних непередбачуваних історій.А ще люди закохуються.Постійно і невпинно. Я чую історії про курортні романи і про те, як сильно наші жінки кохають своїх чоловіків, що пішли боронити нас від немитих.Як мріють разом поїхати на відпочинок, але розуміють, що йому важливіша реабілітація. Тому вкладають гроші, сили і час туди.Я чую історії як велике серце змогло полюбити і захистити чужих дітей, які не почуваються чужими в родині.Як завели собі «хвостика» з окупації і тепер шукають тури лише з собачкою. Бо вона не може лишитись сама. Ще й у війні... Як донатили, донатили, а тепер з гордістю приписують своїм донатам всі ці "страшенні трагедії" на росії.Про перемоги, які присвятили Україні.Про мрії, які тепер звучать інакше, бо люди розуміють цінність життя.Я чую історії про Київ, Маріуполь, Херсон, Суми, Харків, Дніпро.Про чоловіка, якого так хочеться обійняти, але останні 2 роки «ми лише по телефону».Про поранення/контузії і наслідки.Про життя ДО і ПІСЛЯ.Про щоденні корективи, які вносять орки в наше життя, хоча ми не дозволяли їм цього робити.Сильний дощ в мами поламав квіти.Я хотіла нарізати їх в букет, але не встигла.Ніч надто швидко спускається на землю, коли я працюю.Немиті будуть мститись за гарні новини, які забезпечують нам ЗСУ на території ворога.Вороги й до цього постійно обстрілювали нас.Нічого не змінилось крім нашого настрою, з яким ми дивимось новини і відосіки з-за порєбріка.Хай палає! В них повинно все палати і вибухати.Вони повинні за все заплатити.І я знаю хто це робить!Я знаю. Я з ними говорю, я не питаю про напрямок, але приблизно в курсі хто і де тримає стрій.Тривожна мама відправляє вперше свого сина в табір по моїй рекомендації.Підготувала документи.Склала речі.Вчить його накладати турнікет.Бо їдуть потягом. В безпечне місце, але ПОТЯГОМ.А росіяни останнім часом часто гатять по потягах дронами з вибухівкою.І мама хоче врятувати свою дитину і інших дітей.Все більше дорослих хлопчиків виїжджають в інші країни – бо батьки не хочуть щоб вони ставали заручниками в наших містах.Вони ще не призовного віку, але потім вони не зможуть виїхати навіть на тиждень. І родини приймають важкі рішення.- Нам не потрібен тур, нам потрібно, щоб ви його десь поселили на рік! – кажуть мені клієнти про своїх дітей.Але я займаюсь турами.Поселеннями я займалась весь 2022 і 2023 рік.Інколи за дитиною виїжджає вся родина.Вони не планували це робити, але їх поставили в такі умови.Все це важкі рішення.Моя подруга пішла служити в ЗСУ і тепер постійно плаче. Чоловік ревнує її і б'є.Інша не знає, що з її коханим – живий, але в полоні чи скривається, або ж загинув… «Тіла я не бачила!»Ще одна народила дитину після того, як коханий загинув, скориставшись замороженою спермою, яку нарешті почали здавати наші хлопці. Даючи шанс коханим завагітніти навіть якщо їх не буде поряд…- Я хочу тури з Борисполя!!! – у клієнтки істерика, бо вона стоїть на кордоні вже 7 годин.- Я теж… - шепочу я. – І щоб рашисти щезли, а ми були щасливими довго-довго!! Все довжелезне життя!Дивлюсь на пости колег – одні шукають помічників, інші пишуть, що вигнали і розгрібають борги і страшні ситуації.Хочу спати. Перманентно і постійно хочу спати.Нарізала квітів, підв'язала трішки помідорів – весь цей час говорила з клієнтами по телефону і приймала нестандартні рішення.З'їла жменю малини – яка ж вона смачна зараз!Мама миє полуницю і приносить мені «вітамінчіки».Коли про тебе піклуються здається, що все буде добре. Не може бути інакше!Тому я теж намагаюсь піклуватись про інших.Намагаюсь щоб і вони вірили і хотіли жити.Ми Переможемо.Цього літа я в це вірю прямо безумовно.В нас є шанс.Просто потрібно донатити і підтримувати військо.Донатити і підтримувати ЗСУ і Україну.І тоді все буде!Все буде Україна!!!#Дубровська 24.06.2026 Київ