Я зараз читаю книгу Данила Лубківського «Подвиги Геракла. Стратегія перемоги у міжнародних відносинах». Пан Данило - дипломат-міжнародник. І ця книга не про міфологію, а про міжнародні стосунки, але побудована на міфах про подвиги Геракла.Я вирішила пригадати сам міф: Геракл був сином бога Зевса і смертної жінки Алкмени. У самому його імені закладено сенс його життя та всіх його подвигів. Ім'я Геракл буквально складається з двох частин: Hera - ревнива зла дружина Зевса, і kleos - слава, прославлення. Тобто буквальний сенс імені: «той, хто прославляє Геру». Геракл був позашлюбним сином її чоловіка, і Гера ненавиділа й переслідувала його все життя.Давні греки вірили, що в імені закладено долю. Навіть якщо Гера його ненавидить, він усе одно «належить» до її історії. А вона - до його....Ми так часто пов'язані з тими, кого ненавидимо, і з тими, хто ненавидить нас. І іноді наші «подвиги» можуть бути саме для того, щоб нас прийняли «до Олімпу». Прийняли ті, хто нас ненавидить.І так важливо стежити за тим, щоб ми не присвятили все життя «славі наших ворогів».Після всіх своїх 12 подвигів і після смерті Геракл стає безсмертним і підноситься на Олімп. Там відбувається несподіване: Гера більше не ворогує з ним. За деякими версіями, вона навіть приймає його як свого сина й віддає за нього заміж свою доньку Гебу.…Якби не її переслідування, Геракл, можливо, так і залишився б просто дуже сильним напівбогом.І для мене тут дві важливі полярності: не жити заради визнання ворога. І - іноді саме ворог запускає твій розвиток.Я думаю, що ця стерво Гера, можливо, - наша внутрішня фігура. Уособлення голосів наших внутрішніх критиків, які мучать нас зсередини. Іноді саме вони спонукають нас шукати свій справжній голос і ставати героями у власному житті, щоб уже не залежати від їхньої оцінки. Щоб ставати самим собі богами на власному Олімпі.Доброї безпечної ночі. З власною силою і славою ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз