Старий Лев

Коли як не зараз читати “Вівці цілі” Євгенії Кузнєцової? Де ще ти зможеш знайти хоча б дрібку того СПРАВЖНЬОГО святкового, зимового настрою?Не оцього прилизаного “ми поставили ялинку під Мераю Кері, випили келих просеко і дивимось Один удома-2”, а нашого, українського. Те що ми пам’ятаємо з дитинства: всі оці святкові забобони, сварками і сім’єю, друзями, які з’являються нізвідки. І навіть чимось новим, – Миколаєва небесна дорога, – Яна відкрила рота і дивилась вгору.– Це – мобільна група ППО, – сказав Максим. Сюжету як такого тут немає. І почавши читати цю книгу я був не здивований, оскільки у “Спитайте Мієчку” ситуація ідентична. Я прийшов за вайбом, який я у підсумку і отримав.У нас тут все розгортається навколо Максима, який переїхав до свого хворого батька, колишнього лікаря, для якого вони з Любою (доглядачкою) влаштовують “прийоми” пацієнтів, як у давні часи Юхимовича. І на Романа пацієнткою стає нова-стара сусідка сім’ї Максима Яна, яка приїджає досліджувати цю місцевість. Цю снігову, холодну, з відключеннями світла місцевість. +1 до вайбу. І все. І далі ви спостерігаєте, на мою думку, за дуже крутим різдвяним фільмом, в якому кожен знайде щось своє. Про кожне зимове свято, яке святкують українці, які традиції (про які я навіть майже ніколи не чув). І боже, як же це було прекрасно! Її спокійно можна було прочитати за один вечір, чого мені категорично не хотілось робити, тому що хотілось розтягнути кожну сторінку цього. Кузнєцова пише настільки колоритних персонажів, що смішно і страшно від того, що в них ти впізнаєш власну родину. А, от ти де, — сказала вона до Максима. — Уявляєш, двох дітей народила твоєму батькові, а він мене й не впізнав. Ото так все життя з тими узістками своїми прокрутив, а мене зараз признав за завлабо-раторією. А завлабораторією в нього була стара противна баба. Навіть і в безпамʼятстві примудрився мені плюнуть в душу… Мені було так тепло і я так не хотів, щоб ця історія закінчувалась. Вона настільки світла, навіть не дивлячись, що ближче до кінця зійшла у меланхолію. Але ось така вона, ця історія. І вона прекрасна, по-своєму!#Peachвідгук

Емма Гезерінґтон, «Це Різдво», Видавництво Старого Лева 🌟Цю книгу я додала в різдвяну романтичну добірку — і тепер розумію, що трохи схибила. Їй значно більше пасувало б місце серед добірки психологічної прози."Роуз завжди любила Різдво, але тепер усе змінилося. У пошуках затишку та усамітнення вона тікає до котеджу в Донеголі, щоб у тихій сільській місцині провести святковий час лише сама. Чарлі вперше у житті планує зустріти Різдво на самоті. Можливо, для когось це найпрекрасніша пора року, але не для нього. Не цього року. Тож він винаймає котедж у тихому поселенні. Та коли у двері котеджу увійшла незнайомка, обоє розуміють, що їхнє помешкання для відпустки заброньовано двічі. Кожен сподівався провести це Різдво наодинці, але життя може змінитися назавжди, якщо двоє раніше незнайомих людей, — а в кожного свої внутрішні травми, — погодяться провести його разом." Книга виявилася не такою легкою, як я очікувала. Це не ромком і не солодко-ванільна різдвяна історія. В книзі немає інтимних сцен. Так, тут є розвиток романтичних стосунків, але передусім — це роман про людей за 30, з власними травмами, кризами, внутрішніми зламами й спробами зібрати себе заново. У кожного героя свій біль, свій досвід і своя потреба, яку треба навчитися чути. Це історія про проживання горя, відновлення й зцілення ❤️Тут багато психології, уважності до внутрішніх процесів. Водночас це не важкий текст, а радше підтримувальний і терапевтичний. Не порожній, не поверхневий, із думками, які хочеться забрати з собою. "Коли ти впала на дусі, завжди пам'ятай про силу простих речей, дорогенька. Це ті речі, які допомагають нам пережити найтемніші дні. Спостерігай за природою, слухай улюблені пісні, поговори з хорошим другом, спечи смачний торт. Це дрібниці, які допоможуть тобі підійнятися. " "Немає жодних правил. Горе не кваплять, моя люба. І точно так само немає доброго чи поганого часу, щоб знову усміхатися після втрати когось близького. Тому ніколи не бійся всміхатися знову. Пам'ятай це, будь ласка. Якщо через когось або щось ти усміхнулася, то вважай це вдалим днем." Взагалі, ця книга трапилася зі мною дуже вчасно і відгукувалась зовнішнім подіям та внутрішнім процесам. Ось цей "аутотренінг" я точно забираю як готовий шаблон побудови опори на себе:"Знаю, що насподі душі я сама собі маяк.Я – надія. Я – безпека. Можу витримати будь-яку бурю. Я стоятиму твердо й міцно, хай би як хвилі вдарялись і розбивались об мене, хай би який хаос панував у світі і хай би які виклики кидало мені життя.Я можу приглушити своє світло, коли мені потрібен відпочинок. Можу світити яскраво, та найбільше направлятиму світло так, аби бачити свою дорогу і допомагати й захищати інших на їхньому шляху. Я сама собі маяк." Раджу, якщо любите психологічні романи, історії про зцілення і доросле кохання — з легкою різдвяною ноткою. Якщо проживаєте втрату стосунків, книга взагалі може бути терапевтичною.👎 Не підійде, якщо шукаєте щось максимально легке, солодке й суто розважальне.Мені книга дуже зайшла. Я точно пам’ятатиму її як теплу історію про відновлення зі світлим фіналом.#кт_добіркаКниготерапія📗Підписатись

Неможливо не звернути увагу на таку обкладинку 😺«Вісім ідеальних убивств» Пітер СвонсонПро що книга:Декілька років тому поціновувач детективів Малколм Кершоу склав список найзаплутаніших злочинів у жанрі — тих, які майже неможливо розкрити. Він назвав його «Вісім ідеальних убивств». Та найбільше здивувався сам Мел, тепер власник книгарні «Старі дияволи» у Бостоні, коли одного сніжного дня на його порозі з’явилася агентка ФБР. Вона розслідує серію нерозкритих убивств, що моторошно нагадують злочини зі старого списку. І, здається, вона не єдина, хто зацікавився книгарем, який проводить вечори на самоті з книжкою у руках. Схоже, за Мелом стежить й убивця — той, хто знає про нього небезпечно багато, навіть найтемніші секрети, приховані від усіх. Щоб урятуватися, Мел сам починає шукати підозрюваних… і бачить убивцю в кожному. Раптом з’являються нові жертви — і петля навколо шиї книготорговця затягується так міцно, що вирватися може бути вже запізно. Це вау! Серія убивст, книжки, розслідування — точно треба братиА ще на неї зараз знижка 🤑

🎬Компанія Legendary Entertainment отримала права на екранізацію бестселера жанру горор «Як продати будинок з привидами» Ґрейді Гендрікса ✍️Цікаво, що сам автор адаптує власний роман для екранізаціїА сьогодні ще діє знижка на книгу 24% (450 грн ➡️ 342 грн) на сайті ВСЛАнотація:Коли Луїза дізнається, що її батьки загинули, вона з жахом чекає на повернення додому. Жінка не хоче залишати маленьку донечку з колишнім і летіти за сотні миль. Не хоче мати справу з родинним спадком — будинком, у якому вона виросла, сповненим моторошних ляльок-маріонеток. Проте найбільше вона не хоче спілкуватися зі своїм молодшим братом Марком, який ніколи не полишав рідного міста, змінює одну роботу за іншою й тихо ненавидить сестру за її успішніше життя. На жаль, без його допомоги не обійтися: щоб підготувати дім до продажу, потрібно дещо більше, ніж просто позбутися мотлоху й оновити фарбу на стінах. До того ж деякі будинки зовсім не хочуть продаватися, а в батьківського дому, у якому повно скелетів у шафі, здається, свої плани на них обох...

Принесла шість новинок від Старого Лева, які вийдуть у найближчі місяці 💫⏺«Будинок у соснах», Ана Реєс Коли Мая була у випускному класі, її найкраща подруга Обрі померла на її очах після розмови з загадковим Френком. Причину смерті так і не з’ясували. Через сім років з’являється нова жертва — і Мая повертається в рідне містечко, щоб відновити спогади про літо, яке зруйнувало її дружбу, і дізнатися правду, що веде до будинку серед сосен. ⏺«Опівнічний бенкет», Люсі Фолі (ви бачите цю обкладинку! яка ж вона класна 🤩) У День літнього сонцестояння на британському узбережжі готуються відкрити елітний відпочинковий комплекс «Маєток», де господиня ретельно відбирає гостей і стежить за ними через камери спостереження.Та минуле не сховаєш: опівнічний бенкет закінчується пожежею і жертвами. Хто такі Птахи, які таємниці приховують мешканці маєтку і чому це місце стало пасткою — залишиться дізнатися. ⏺«Почни спочатку, Джорджіє!», Кейт Клейборн Джорджія Малкейхі, звикла жити роботою, повертається з Лос-Анджелеса до рідного міста й уперше стикається з внутрішньою порожнечею. Випадково знайдений підлітковий щоденник нагадує їй про забуті мрії та відкриває шлях до змін.Несподівана зустріч із Леві Феннінґом і його пропозиція здійснити бажання зі списку змушують Джорджію замислитися: справжнє життя може чекати за межами минулого, яке настав час відпустити. ⏺«Земля роду», Марія Турчанінофф У фінській провінції Естерботтен кожен клаптик землі відвойований у стихій важкою працею. Мешканці хутора Невабакка живуть у тісному зв’язку з природою, забобонами й віруваннями, а ліси й мочари бережуть їхні таємниці.Впродовж чотирьох століть хутір переживає війни, голод і епідемії, майже не змінюючи свого укладу. Покоління невабакців черпають силу з цієї землі й завжди повертаються до неї — вічного центру свого світу. ⏺«Книга гуски», Іюнь ЛіФаб’єн мертва. Звістка застає Аньєс в Америці, далеко від французького села її дитинства, де дві дівчинки створили власний, невидимий для інших світ.Шлях Аньєс — від пастушки до паризької письменниці й майбутньої зірки англійського вищого світу — здається історією успіху. Та тепер вона може розповісти правду про минуле, яке тягнеться за нею від післявоєнної провінції до тихого дому в Пенсільванії. ⏺«Дикочари», Гокон МаркусТринадцятирічна Ембла живе у сучасному Осло й відкриває в собі дивовижні сили. Вона дізнається про світ людей-звірів — воронів, лосів, лисиць і сов — які таємно борються за владу над природою, і раптово опиняється в центрі цього протистояння.Магія, перше кохання, зрада й фатальний вибір змушують Емблу поставити головне запитання: ким вона є насправді і яку сторону обере. 💬 Зацікавила якась із цих книг? Я планую читати новинку від Люсі Фолі, бо мені сподобалися дві попередні її книги, а також «Дикочари», бо класна обкладинка подруги сказали, що то я на облкадинці люблю вибір Старого Лева в підлітковому фентезі.#мс_анонси | @strangethedreamer

День Народження у Лева, а святкувати пропонують нам з вами. і не просто святкувати, а й отримувати подарунки і всякі прикольні сюрпризи від книжкових левенят!🦁я в шоці, що вони вигадали цього разу. слухайте:всі вихідні 12-14 грудня у книгарнях ВСЛ (франківці, якщо ви досі не запамятали адресу: Шашкевича, 1, то у мене до вас є декілька запитань🤨)діятиме знижка 24% на всі книги Видавництва Старого Лева.хто не добіг в останній день чорнопятничної знижки - будьте мудрішими цього разу)я раджу придбати «Аркан вовків» і прочитати його вкінці-кінців, бо скільки ж можна! щось прикольне різдвяне - сезон ж. поки надворі +10 (не жаліюся!!), хай хоч у книгах в нас буде сніг, любов і затишок.у моєму ТОП-і:🎄 «Різдвяний пудинг з побажаннями». то так мило і гарно! і смачно)маємо буркутуна і сонечко у святковий час🎄 «Любовні листи на Різдво»тепла історія спогадів та дива🎄 «Це Різдво» про двох дорослих із своїми проблемами і троп «вимушена близькість») 🎄 «Цієї ночі сніг упав»для любителів поезії🥹ще, кажуть «Найдивовижніший злочин року» класна, але ви хіба купіть і мені розкажете))🐣для дітей із зимового мій Бодя вже другий сезон кайфує від «Слідопитенят») ще, є класні «Зайченята на санчатах» і «Гучна зимова сплячка» (думаю придбати їх синові). для старших - там ціла купа «Різдвозаврів», вибирайте))а ще, крім знижок і подій, у книгарнях будуть таємні книги - запаковані видання із відгуками-рекомендаціями ТОП-авторів видавництва. дрібка приємної таємничості ще нікому не завадила)то що, зустрінемося на цих вихідних на касі у книгарні?)

Спершу мені було нудно, потім трішки цікавіше, хоч події розвивалися повільно. Але десь на 23 розділі все так закрутилося, що я ледь терпіла вимушені перерви між прослуховуванням! #слухайкнижки#прочитала «Єдина вціліла» Почну з кінця — фінал шокує, а точніше буквально все, що відбувається в останніх кількох розділах це суцільний 😱🤯😳🫨Я не читала ніяких відгуків про книжку до того, як почали слухати, тому у мене було 0% розуміння що то буде. Але це виявився класний психологічний трилер, трішки історична ретроспектива, замкнений простір + всі персонажі зі своїми скелетами у шафі + злочин, який залишався не розкритим десятиліттями. Мій to hate man characters рівень досягнув свого максимуму, і я буквально уявляла, як відрізаю їхні 🌚. Я реально вам не раджу читати відгуки, а взятися за книжку під якогось глобального прибирання або довгої дороги. Бо коли вам не буде куди діватися від герої, ви зможете почути їхні історії, довгі і складні, але вони мовчали десятиліттями, то ж треба бути терплячими!Оцінка 4 з 5 ⭐️ Холоднокровно зняла бал за повільну завʼязку. Хоч і розумію, чому історія розповідається у такому темпі!

«Один день» 🌟🩵від друзів до коханців🩵slow burn (дуже повільний, але такий справжній)🩵доленосна зустріч🩵любов через роки 🩵різні світи / протилежності притягуються🩵буденне життя як головний сюжет 🩵з 1988 по 2006 роки іноді одна зустріч змінює все.Емма і Декс зустрілись після випускного і на наступний день мали розійтися кожен своїм шляхом. але доля вирішила інакше.вони бачаться лише раз на рік, 15 липня, майже двадцять років поспіль.і за цей час перед очима проходить ціле життя– успіхи, падіння, кохання, розчарування, дружба, втрата.мені сподобався задум зустрічей того самого числа кожного року, але іноді оповідь здавалась затягнутою і занадто деталізованою, а герої надто суперечливими.Емма близька, щира, з нею легко співчувати, а Декс радше дратує, хоча в цьому й полягає реалістичність їхньої історії.фінал емоційний, але не настільки сильний, як я очікувала. не стало улюбленою історією, та все ж залишило після себе спокійне відчуття, що іноді достатньо просто одного дня, аби щось зрозуміти.❤️‍🩹7/10⭐️

Кореспондентка The Guardian Фіона Бенсон розповіла про свій візит на один із найбільших літературних фестивалів України — Lviv BookForum, куди її запросив поет і військовий Артур Дронь. Вона захопилася містом, його архітектурою, парками та культурним життям, а також українськими авторами, чиї тексти сповнені глибини та емоцій.Але під час фестивалю лунає сирена повітряної тривоги: учасники разом із гостями змушені ховатися в бомбосховищі, спостерігаючи за траєкторіями російських ракет. Водночас літературне життя Львова продовжується: поети, серед яких Артур Дронь, Ігор Мітров та Федір Рудий, читають свої вірші, тримаються разом і демонструють стійкість та мужність.«Після читання три поети обіймають один одного. У кожного свій біль. Ці воєнні вірші важко читати, і всі троє мають травми, як психологічні, так і фізичні, як у випадку Артура...», — пише Фіона Бенсон.Стаття підкреслює, як українська література живе та бореться, навіть під обстрілами, і як письменники та поети продовжують творити попри війну, надихаючи місто та світ.

Сподіваюсь, ви ще не втомилися від моїх репортажів з Книжкової країни. Бо ми тільки перетнули екватор. Попереду ще багато!А сьогодні у нас інтерв'ю з Олександром Михедом 🔥Це була розмова про те, як живе письменник, коли світ валиться. Про батьків, які формують твій канон за вечерею. Про війну, яка краде фантазію. Про покоління, яке мусить вижити, щоб написати свої найважливіші тексти. Дуже відверта і щемка розмова 💔Про батьків і формування письменникаМихед говорив про те, що письменник формується з дитинства — з тих книжок, які йому приносять додому, з розмов на кухні, з атмосфери, де література звучить, як музика. У такій сім’ї не було іншого варіанту, ніж вирости серед книжок.«Батько в мене — один із найбільших дослідників Гоголя в Україні, мама — дослідниця античної та американської літератури XIX століття. Я виріс у домі, де список зі ста найважливіших книжок обговорювали за вечерею на кухні». А вже дорослим Михед став… літературним агентом своїх батьків — допомагав видати праці Василя Гоголя, батька Миколи. «Я ходив на Книжковий Арсенал, як своїм студентам казав: просто походіть по стендах, познайомтеся з видавцями. На третьому стенді продав рукопис. Це було чудове відчуття — робити спільну справу з дорослими батьками». Про влив війни на творчістьОлександр каже, що тепер важко вигадувати, бо життя стало абсурднішим за будь-яку вигадку. Що кожен сюжет здається непотрібним на тлі війни. «Після повномасштабного мені складно писати художню літературу. Росія украла в мене фантазію». «У мене була ідея роману. Але на фоні геноциду розумієш, що твої персонажі не мають значення. І думаєш — то ідея була слабкою, чи просто час такий?» «Цього літа я почав провалювати дедлайни. Повністю вигоріла оперативна пам’ять. Тому головне зараз — просто дожити до вечора». Але водночас — це не відмова від письма, а його переродження. Бо навіть у дитячій книзі «Котик, Півник, Шафка» він ховає велику, дорослу історію — про втрату, вторгнення, виживання.«Формально вона для підлітків, але для мене це запакована сімейна сага. Це мій роман про вторгнення — просто з ілюстраціями». Про ЄвропуГоворив письменник і про Європу — про байдужість, що болить не менше за обстріли. Про «гібридний шум», у якому українські історії губляться між рецептами «російського медовика» і колоніальними кліше. «Я йшов Барселоною і думав: це може бути останнє щасливе літо Європи. Хто з їхніх письменників піде в тероборону? Хто — втече? Хто стане героєм?» «Тепер вони краще розуміють, що ми переживаємо. Як дочка, яка через війну в Україні раптом зрозуміла досвід свого батька, ветерана Другої світової». «Я думав, що Європа відмовиться від російської культури. Але коли в Лондоні перед моєю подією обговорювали дебютний роман Достоєвського — зрозумів: вони не можуть відмовитися. Тож кажу їм: якщо вже не можете, то хоча б читайте це крізь критичну призму». І десь наприкінці він сказав, що зараз головне вижити. Попереду — книжки, які ще напишуться. Може, саме ті, що стануть найважливішими.#кт_подіяКниготерапія📗Підписатись