Старий Лев

Спершу мені було нудно, потім трішки цікавіше, хоч події розвивалися повільно. Але десь на 23 розділі все так закрутилося, що я ледь терпіла вимушені перерви між прослуховуванням! #слухайкнижки#прочитала «Єдина вціліла» Почну з кінця — фінал шокує, а точніше буквально все, що відбувається в останніх кількох розділах це суцільний 😱🤯😳🫨Я не читала ніяких відгуків про книжку до того, як почали слухати, тому у мене було 0% розуміння що то буде. Але це виявився класний психологічний трилер, трішки історична ретроспектива, замкнений простір + всі персонажі зі своїми скелетами у шафі + злочин, який залишався не розкритим десятиліттями. Мій to hate man characters рівень досягнув свого максимуму, і я буквально уявляла, як відрізаю їхні 🌚. Я реально вам не раджу читати відгуки, а взятися за книжку під якогось глобального прибирання або довгої дороги. Бо коли вам не буде куди діватися від герої, ви зможете почути їхні історії, довгі і складні, але вони мовчали десятиліттями, то ж треба бути терплячими!Оцінка 4 з 5 ⭐️ Холоднокровно зняла бал за повільну завʼязку. Хоч і розумію, чому історія розповідається у такому темпі!

«Один день» 🌟🩵від друзів до коханців🩵slow burn (дуже повільний, але такий справжній)🩵доленосна зустріч🩵любов через роки 🩵різні світи / протилежності притягуються🩵буденне життя як головний сюжет 🩵з 1988 по 2006 роки іноді одна зустріч змінює все.Емма і Декс зустрілись після випускного і на наступний день мали розійтися кожен своїм шляхом. але доля вирішила інакше.вони бачаться лише раз на рік, 15 липня, майже двадцять років поспіль.і за цей час перед очима проходить ціле життя– успіхи, падіння, кохання, розчарування, дружба, втрата.мені сподобався задум зустрічей того самого числа кожного року, але іноді оповідь здавалась затягнутою і занадто деталізованою, а герої надто суперечливими.Емма близька, щира, з нею легко співчувати, а Декс радше дратує, хоча в цьому й полягає реалістичність їхньої історії.фінал емоційний, але не настільки сильний, як я очікувала. не стало улюбленою історією, та все ж залишило після себе спокійне відчуття, що іноді достатньо просто одного дня, аби щось зрозуміти.❤️‍🩹7/10⭐️

Кореспондентка The Guardian Фіона Бенсон розповіла про свій візит на один із найбільших літературних фестивалів України — Lviv BookForum, куди її запросив поет і військовий Артур Дронь. Вона захопилася містом, його архітектурою, парками та культурним життям, а також українськими авторами, чиї тексти сповнені глибини та емоцій.Але під час фестивалю лунає сирена повітряної тривоги: учасники разом із гостями змушені ховатися в бомбосховищі, спостерігаючи за траєкторіями російських ракет. Водночас літературне життя Львова продовжується: поети, серед яких Артур Дронь, Ігор Мітров та Федір Рудий, читають свої вірші, тримаються разом і демонструють стійкість та мужність.«Після читання три поети обіймають один одного. У кожного свій біль. Ці воєнні вірші важко читати, і всі троє мають травми, як психологічні, так і фізичні, як у випадку Артура...», — пише Фіона Бенсон.Стаття підкреслює, як українська література живе та бореться, навіть під обстрілами, і як письменники та поети продовжують творити попри війну, надихаючи місто та світ.

Сподіваюсь, ви ще не втомилися від моїх репортажів з Книжкової країни. Бо ми тільки перетнули екватор. Попереду ще багато!А сьогодні у нас інтерв'ю з Олександром Михедом 🔥Це була розмова про те, як живе письменник, коли світ валиться. Про батьків, які формують твій канон за вечерею. Про війну, яка краде фантазію. Про покоління, яке мусить вижити, щоб написати свої найважливіші тексти. Дуже відверта і щемка розмова 💔Про батьків і формування письменникаМихед говорив про те, що письменник формується з дитинства — з тих книжок, які йому приносять додому, з розмов на кухні, з атмосфери, де література звучить, як музика. У такій сім’ї не було іншого варіанту, ніж вирости серед книжок.«Батько в мене — один із найбільших дослідників Гоголя в Україні, мама — дослідниця античної та американської літератури XIX століття. Я виріс у домі, де список зі ста найважливіших книжок обговорювали за вечерею на кухні». А вже дорослим Михед став… літературним агентом своїх батьків — допомагав видати праці Василя Гоголя, батька Миколи. «Я ходив на Книжковий Арсенал, як своїм студентам казав: просто походіть по стендах, познайомтеся з видавцями. На третьому стенді продав рукопис. Це було чудове відчуття — робити спільну справу з дорослими батьками». Про влив війни на творчістьОлександр каже, що тепер важко вигадувати, бо життя стало абсурднішим за будь-яку вигадку. Що кожен сюжет здається непотрібним на тлі війни. «Після повномасштабного мені складно писати художню літературу. Росія украла в мене фантазію». «У мене була ідея роману. Але на фоні геноциду розумієш, що твої персонажі не мають значення. І думаєш — то ідея була слабкою, чи просто час такий?» «Цього літа я почав провалювати дедлайни. Повністю вигоріла оперативна пам’ять. Тому головне зараз — просто дожити до вечора». Але водночас — це не відмова від письма, а його переродження. Бо навіть у дитячій книзі «Котик, Півник, Шафка» він ховає велику, дорослу історію — про втрату, вторгнення, виживання.«Формально вона для підлітків, але для мене це запакована сімейна сага. Це мій роман про вторгнення — просто з ілюстраціями». Про ЄвропуГоворив письменник і про Європу — про байдужість, що болить не менше за обстріли. Про «гібридний шум», у якому українські історії губляться між рецептами «російського медовика» і колоніальними кліше. «Я йшов Барселоною і думав: це може бути останнє щасливе літо Європи. Хто з їхніх письменників піде в тероборону? Хто — втече? Хто стане героєм?» «Тепер вони краще розуміють, що ми переживаємо. Як дочка, яка через війну в Україні раптом зрозуміла досвід свого батька, ветерана Другої світової». «Я думав, що Європа відмовиться від російської культури. Але коли в Лондоні перед моєю подією обговорювали дебютний роман Достоєвського — зрозумів: вони не можуть відмовитися. Тож кажу їм: якщо вже не можете, то хоча б читайте це крізь критичну призму». І десь наприкінці він сказав, що зараз головне вижити. Попереду — книжки, які ще напишуться. Може, саме ті, що стануть найважливішими.#кт_подіяКниготерапія📗Підписатись

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️Як продати будинок з привидами - Ґрейді Гендрікс 🌟сюжет: батькиЛуїзи і Марка трагічно гинуть в автортрощі. Тепер жінка змушена разом із «улюбленим» братом вирішувати питання спадщини, прибрати будинок та продати його. Та яке ж їхнє здивування, коли зʼясовується, що в домі мешкає справжнє зло…жанр: горормої враження: ой, що вам сказати…Спочатку я взагалі не сприйняла цю книгу серйозно. Мені здавалося, що це буде щось на кшталт кумедної історії з вайбом трилеру - і точно не настільки моторошне. Починала я читати зі скептичним налаштуванням, але яким же було моє здивування, коли, дочитавши половину книги глибокої ночі, я просто відклала її, бо стало по-справжньому страшно.У мене, напевно, як і в багатьох, є певний страх перед порцеляновими ляльками (і, можливо, клоунами 😇). Я не вірю в існування привидів, але ці ляльки - їхній погляд, застиглі обличчя - викликають у мене ще той страх.Судячи з назви, можна було б подумати, що в будинку просто живуть привиди. Але все виявилося набагато складнішим.Власниця цього будинку колекціонувала ляльок і маріонеток, створювала їх власноруч. І виявилось, що в деяких із них живе… душа. І коли головна героїня почала помічати, що ляльки рухаються, з’являються дивні написи, починають відбуватися страшні речі - це було реально стрьомно😱Десь після 70% книги почався справжній екшн. Події розгорталися дуже швидко, місцями - кіношно, навіть нереалістично. Це не зіпсувало враження, але змусило сприймати історію більше як фільм, ніж як книгу.Кінцівка мені сподобалася. Вона була очікуваною, але логічною і цілком задовільною.Я обов’язково прочитаю ще інші книги автора - цікаво, чи він у них також поєднує страх і атмосферу.4/5 💫#відгук_анасстеп

​​​​«Без вибоїн на шляху немає веселощів. Якщо бодай раз не передбачити, що відбуватиметься далі, життя стане цікавішим» «Моє життя з Волтерами» — Алі Новак Від «ВСЛ»456 с. 8,5/10 Кінне ранчо, підліткові проблеми, шкільне життя, будні у великій родині — мені подобається читати подібні історії. А ще «Моє життя з Волтерами», певно, втрапила в настрій, бо вона викликала в мене позитивні і теплі емоції. От як раз і хотілось чогось такого почитати. Це підліткова романтичні історія. Маємо одну дівчину та одинадцять хлопців під одним дахом. І все б нічого, та кілька з них — однолітки Джекі й ще дуже привабливі 😏 тож самі знаєте, що там починається — боротьба за увагу Джекі, звісно. Після трагічної події в родині 16-річна Джекі була змушена переїхати жити на кінне ранчо до родини Волтерів, які стають її опікунами. Дівчина все ще сумує, але тепер мусить вливатися в новий колектив у школі, шукати спільну мову з кожним членом нової сімʼї й навіть — будувати своє особисте життя. Не все вдається відразу, бо Джекі дуже зациклена на порядку й не любить сюрпризів і хаосу. Але дівчині довелось стикнутися з кількома сюрпризами, наприклад, що черга до душу може бути дуже довга, а у великій родині без розіграшів ніяк. Насправді Джекі довелось вливатися в нову родину, яка вже має свої правила, традиції, порядки. Тож спочатку це не дуже просто було, а хлопці ще й не особливо допомагали в цьому. І спостерігати за цими добродушними жартами, підколами, родинними взаємодіями — було якось тепло і цікаво. По атмосфері мені ця історія чимось нагадала книжки Дженні Ханн — такі ж теплі, зворушливі, добрі. А от по кількості привабливих і харизматичних хлопців — «Ігри спадкоємців» (але тут немає ігор, і хлопці не з багатої сімʼї). Як ви могли здогадатися, персонажів у книзі багато. Я переживала, що просто між цими хлопцями Волтерами заплутаюсь, але ні. Все було окей, а ще мені допомагав список Джекі, який вона склала для себе, як тільки приїхала на ранчо. Крім того, деякі герої книжки — ще зовсім маленькі (наприклад, 5-річні), і їм авторка не так багато давала простору для розкриття. Попри це, і вони вносили свою частку в створення атмосфери, наприклад, було весело спостерігати за хитрощами Джека й Джордана, іграми Бенні та Зака. Вони додавали якихось смішних моментів книзі, і атмосфери родини. Вілл (найстарший Волтер) взагалі випав і майже не розкритий. Це підлітковий романтичний роман, тож маємо тут щось типу любовного трикутника (але не зовсім). Не скажу, що романтична лінія була дуже насичена, несподівана, зважаючи, що Волтерів багато. Все було доволі очевидно. Хоча я думала, що може бути момент із використанням Джекі чи деяких спорів, але обійшлось 😅Події відбуваються на кінному ранчо, але насправді його не так багато тут показано, проте похід у стайні, валляння в сіні, поїздка на конях — це буде. Могло бути і більше атмосфери кінного ранчо, але в цілому мені сподобалось і так. У мене дуже позитивні враження від книжки. Вона підліткова, тож і теми та проблеми тут відповідні. Водночас ця історія про те, що навіть у складних обставинах можна знайти близьких людей, любов, заземлення.Кінець історії — дещо відкритий, але, думаю, можна здогадатися, як усе закінчиться 😏Це дебютна книжка авторки, яку вона почала писати в 15 років. Зараз же книга вже має навіть екранізацію на Netflix. 💭А ви вже читали або може дивились серіал? Любите історії про великі родина? #книжковий_відгук

«Білий Попіл» Ілларіон Павлюк🎞️ дуже містичний і насичений екшоном детектив. Павлюк пише книги, як сценарії до фільмів чи серіалів. вони моментально починають крутитися у тебе в голові й так хочеться, щоб колись ці екранізації стали реальністю♥️ тут і гумор, як коли Тарас втікав від переслідувачів всіма можливими й неможливими шляхами, а гонитва нагадувала класичні комедійні погоні з гепанням нападника по голові чимось важким. і містика з Вієм, різною чортівнею, релігійним фанатизмом і поганськими кривавими обрядами. і, звісно, детективна лінія, але така динамічна і з такими лютими поворотами, що навіть маючи здогадки просто сидиш і насолоджуєшся подорожжю😉 я взагалі нічого не знала про книжку і трохи здивувалася коли побачила, що тут події розгортаються у 19 столітті. але одразу занурилася в атмосферу того часу бо написано дуже вайбово. це вже не просто київський детектив приїздить до маленького села розслідувати вбивство (десь я вже це чула...), а детективна історія в сеттингу тисяча вісімсот якогось-там рокупрочитала на одному диханні, але мені тут очевидно не було реальної магії, а у "пітьмі" вона для мене була. та навіть без магічного реалізму тут вдосталь містичних елементів 📖4/5 😉#пишу_відгуки

✨️"Вітаємо на цвинтарі амбіцій..."✨️"Тут нема нічого, чого б не виправили банка фарби і атомний вибух.""ОДИН ДЕНЬ"ДЕВІД НІКОЛЛС"ВСЛ"Хотіла щось типу Саллі Руні - отримала. Тільки більш емоційний варіант.«Один день» — це не просто роман про кохання. Це глибока, щира й дуже реалістична історія про дорослішання, вибір і втрати. Девід Ніколлс майстерно розповідає про Емму й Декстера, які після випадкової ночі знайомства вирішують залишитися друзями. Щороку автор повертає нас до одного й того самого дня, щоб показати, як змінилося  життя головних героїв — кар’єра, стосунки, мрії, розчарування, нові шанси.Роман чудово передає атмосферу плину часу. Ми бачимо, як герої ростуть, помиляються, закохуються в інших, але продовжують шукати одне одного. Це історія про те, що життя рідко складається за сценарієм, а щастя часто виявляється поруч, просто ми не завжди готові його побачити.Ніколлс пише з гумором і теплотою, водночас не уникаючи болісних тем — невпевненості, втрат, самотності. У книзі багато впізнаваних ситуацій: страхів, сумнівів, мрій. Саме це й робить її  живою.Після прочитання «Один день» залишається тихий емоційний післясмак. Ця книга нагадує: один день може змінити все, а всі люди, яких ми зустрічаємо, залишають у нашому житті відбиток, навіть якщо ми цього не очікуємо.✍️ Кому сподобається: тим, хто любить правдиві, емоційні історії про стосунки, дружбу, вибір і другі шанси.🚫Недоліком для мене був місцями розтягнутий текст, що трохи уводив мою втомлену свідомість від сюжету. 🎬Фільм екранізовано. Тому я вчинила тут также, як з романом "Друг": почала перегляд паралельно з прочитанням. Але фільм ще дивлюся. До речі, теж гідна екранізація. Напишу пізніше окремо про нього.#Один_день#ДевідНіколлс#ВСЛ#бібліотекаJilli #978/10#книжкова_мегерочка

Отримала посилку від Видавництва Старого Лева 🌟Буду поступово показувати що там в мене. Перша книжечка — "Вівці цілі" від Євгенії Кузнєцової 🐑"Навіть коли здається, що час застигає, а земля зупиняється, приходить зима. Сіріє небо, шелестять висохлі трави, мерехтять гірлянди під гул генераторів — більше для світла, ніж для свята. Люди живуть війну як уміють, роблять свій вибір, як можуть: відпустити чи хай там що, аби свої були цілі? Чи стане серця для любові у темну добу? У засніжених очеретах Дніпра, на спустілих вулицях, що стікаються з пагорбів до траси, у темних хатах, де поріг обсипають маком від нечисті, а душі померлих приходять за Різдвяні столи, Яна переступає через дірку в паркані і вплутується у дилеми, де немає ані правильних запитань, ані відповідей, але є Максим, непевність, любов і вівці." Читала вже її "Драбину", тож приблизно знаю, чого очікувати і під якій настрій я це буду читати. Спойлер — коли захочеться посміятися 😸 Ну і звісно взимку. Може в цьому році вже вийде з сезонним читанням, принаймні кілька зимових книг в мене чекають на поличках ❄️#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

​​«Доля — це така тварюка, яку потрібно наздогнати, міцно схопити обома руками і добряче потрясти, доки вона не віддасть тобі все, що ти хочеш» «Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» — Джессі Сутанто Від «Старого Лева» 408 с. 9/10 Цю історію робить особливою головна героїня — Віра. Дуже символічно, адже саме вона стала особливою і для решти персонажів. Віра стала каталізатором розвитку сюжету і тією, хто навколо себе збирає людей і створює затишок. Вона — 60-річна власниця невеликої чайної у Чайна-тауні у Сан-Франциско. Типова китайська мама, вихована за старими традиціями. Любить чаї, прокидатися вранці і мала б бути півнем, а не свинею. Її життя доволі розмірене, аж поки в своїй чайній вона не знаходить труп. Віра упевнена, що поліція не зможе розплутати цю справу, тож береться розслідувати її сама. Зрештою, крім детективки, вона стає ще й свахою. Цей детектив для мене не був типовим. Це була радше просто затишна історія, в якій є ось цей детективний елемент. Віра не експертка і її знання базуються на серіалах, вона не допитує свідків, не висуває теорії. Але проводить свої слідчі дії так, що в неї майже відразу, на відміну від поліції, зʼявляється чотири підозрюваних. Хто винуватець в цілому можна зрозуміти. Я здогадалась десь за сто сторінок до фіналу, а більш кмітливі читачі, можливо, зроблять це і раніше. Та все одно було цікаво, бо ця книга більш ніж детектив. Вона про віднайдення себе, свого покликання, родини. Маємо кілька головних героїв, які поступово розкриваються, і стають близькими як Вірі, так і нам. Тож з кожною сторінкою підозрювати когось із них стає все складніше.Віра дуже допитлива і вперта, а ще наполеглива. Якщо вона щось вирішила, то так і має бути. У решти просто немає шансу не послухатися. Тож зрештою і кожен герой розкривається перед Вірою і або виправдовує себе, або навпаки додає ще більш підозр. Цікаво, що в цій книзі навіть не саме вбивство є центром. А взаємостосунки між героями. І я б навіть сказала, що все в більшій мірі крутиться саме навколо них. Що буде з Джулією тепер, а як же Олівер? Чи Сана пробачить Рікі? А Тіллі погодиться все ж, що він не Тілберт? Ось так поступово історія закручується все більше і більше. А вбивство стало тим, що обʼєднало всіх цих людей разом. Що мені ще сподобалось, то це атмосфера чайної та того, як Віра описує свої чаї, з якою любов’ю вона це робить. Цікаво теж, як сама Віра бачила свій заклад і яким його побачили інші. А ще я вбачаю в книзі символізм в тому, як до кінця книжки змінюється чайна Віри і сама Віра. А ще, звісно, смачна їжа. Тут їй теж багато уваги приділялось і ось ці посиденьки створювали атмосферу затишку і родинного тепла. У цій книзі поєднались: ▪️cozy-детектив та харизматична головна героїня; ▪️комедійність та душевність; ▪️сила турботи та віднайдена родина. Думаю, книга сподобається тим, хто любить почитати і детективні історії, і затишні романи про стосунки людей, а ще, звісно, чай і добре поїсти. Більше фото книги — додаю в коментарі до цього посту 👇💭А ви читали цю книгу, як вам? Плануєте? Любите більше cozy-детективи чи більш моторошні, схожі на трилери? #книжковий_відгук