Подивився вчора "Служницю" з Сідні Свіні та Амандою Сайфред — новий психологічний трилер від Пола Фіга.Це історія про дівчину Міллі (Сідні Свіні), яка отримує роботу служниці в розкішному будинку подружжя Вінчестерів. Ніна (Аманда Сайфред) — дещо невротична дружина, яка ледь не з першого дня починає упереджено ставитись до головної героїні, чоловік Ніни Ендрю (Брендон Скленар) ледь не еталон — розумний, успішний, чуйний настільки, що всі сусідки пускають по ньому слину. А ще в пари є донька Сісі (Індіана Ель), яку героїня Свіні відверто бісить. Звісно ж поява Міллі зробить так, що шлюб Ніни та Ендрю почне тріщати по швах.У "Служниці" є одна фундаментальна проблема, яку слід одразу ж означити — без спойлерів говорити про це кіно складно, особливо, без головного кульбіту, який відбувається в фільмі приблизно в кінці другого акту. З одного боку, розмова про стрічку без спойлерів однозначно не буде цілісною, з іншого — відкрити головний твіст стрічки означало б позбавити глядачів задоволення (чи роздратування) від цього сюжетного повороту. Але я все ж спробую пройти крізь капельки."Служниця" дійсно ділиться на дві доволі різні частини, кожна з яких має докорінно різну жанрову природу. В першій нам демонструють історію, що легко вписується на сторінки бульварного роману: любовний трикутник трьох красивих людей, де перемогти має молода й зухвала протагоністка. Все це підкреслюється дуже різними рішеннями: від акторської гри, освітлення до вибору саундтреків до деяких епізодів. Місцями слащавість показаного досягає рівнів трилогії "50 відтінків". Місцями ж "Служниця" взагалі за своєю історією нагадує сюжет лінивого порнофільму. Друга ж половина фільму набагато більш трилерна, і заходить вже на територію умовного Фінчера. Подібна зміна перспективи не просто змінює жанрову природу стрічки, але й додає першій її половині більшої цінності. Однак, фільм все ж страждає від літературної першооснови яка то тут, то там вилізає в різних частинах стрічки. Так ми час від часу чуємо внутрішній монолог Міллі, однак з'являється він доволі раптово, і радше в якості милиці, щоб пояснити вже навіть найбільшому дуралею, що відбувається на екрані, і, як на мене, фільм би навіть виграв закадрової начитки від Свіні. Іншим, доволі слабким елементом для мене виявилось минуле головної героїні, яке в певний момент розкривається в усіх деталях, і воно ж підпорядковане основній моралі в стрічці. Однак чи потрібно в "Служниці" глядачу знати всі деталі минулого Міллі? Впевнений, що фільм і без цього добре спрацював. Але загалом, "Служниця" — це непоганий середньобюджетний трилер з талановитими акторами, що доволі компетентно розігрують свої ролі. Тут є і еротика, і загадки, і конфлікт. І, як на мене, подібних фільмів в прокаті давно не вистачає. І судячи із касових зборів — не тільки в мене виникло подібне відчуття.