А я вчора відволікся від нуарів та вирішив подивитись "Шляхи Слави" Стенлі Кубрика, і це все ще до біса актуальне кіно.В двух словах про сюжет: в часи Першої світової французький начальник корпусу спускає наказ штурманути укріплений Мурашиний пагорб. Задачу вішають на головного героя полковника Дакса, і від початку зрозміло, що вона приречена на провал. "Шляхи Слави" цікаві та актуальні з багатьох точок зору. Можна провести історичні паралелі з сучасністю. Або ж подивитись на те, як майстерно фільм змінює свою жанрову природу. Чи здивуватись тому, факту що Кубрик не було й 30, коли він зняв цей фільм.Найцікавіше ж це те, як цьому фільму приписують антивоєнний посил, чи то що фільм показує "безглуздість війни" (від цього терміну вже просто нудить, коли читаєш західні медіа чи відгуки простих людей). Натомість Кубрика наглядно показує наскільки бюрократія, а ще в ширшому сенсі система здатні спотворювати людей. В цьому фільмі це показано на прикладі армії, однак це могла бути будь-яка інша система. Поганому генералу плювати на солдатів, так само як і поганому ректору плювати на студентів чи поганому керівнику плювати на керівників. Коротше, фільм про те, як влада дегуманізує. Просто в фільмі Кубрика в ролі декорацій Перша світова, а отже її драматичний пафос буде вищим, ніж схожий сюжет в цивільному житті. Не скажу, що це кіно повністю вдале, все ж таки далі у своїй кар'єрі Кубрик досяг ще більшої майстерності та перфекціонізму, однак, "Шляхи слави" все що дуже добре збереглись, а актуальність її тематики можливо навіть збільшилась.