Сьогодні за календарем #Noirvember у нас нуар або неонуар, який радить улюблений режисер. По щасливому збігу обставин як раз подивився такий, а саме "Blow Out" або ж "Прокол" Браяна Де Пальми, який ну дуже любить Квентін Тарантіно та навіть називав його одним з кращих фільмів коли-небудь зроблених. І воно, насправді, і не дивно, адже деякі режисерські прийоми Тарантіно взяв безпосередньо з цього фільму. Щоправда в кого тільки Квентін не "брав". Втім "Прокол", як на мене, це справжній режисерський майстер-клас, який дійсно треба передивлятись неодноразово, щоб зафіксувати та насолодитись всіма трюками, прийомами та техніками, які використав Де Пальма в стрічці. Останній же надихався в першу чергу "Розмовою" Френсіса Форда Копполи та "Фотозбільшенням" Мікеланджело Антоніоні (тут навіть в назвах очевидний омаж "Blow Up" => "Blow Out").Ну і слід все ж трохи написати про сюжет: герой Траволти звукорежисер Джек (в фільмі він називає себе soundman) записує звуки для фільму в нічному парку і стає свідком жахливої аварії — авто падає у воду, і Джеку вдається врятувати від утоплення незнайому жінку. А далі в кращих нуарних традиціях виникають проблеми, загадки та підозри. Взагалі це кіно і для мене могло б стати одним з найкращих, але мене страшно вкурвлює акторська гра Ненсі Аллен, де вона страшно і дуже бісяче переграє. На момент знімань, до речі, була дружиною, ви не повірити, Браяна Де Пальми. Попри цей невеличкий мінус "Прокол" все ще залишається суцільним візуальним задоволенням з одним з найбільш гірких, але неймовірно красивих фіналів в кіно. Останньою тезою я як раз погоджуюсь із Квентіном Тарантіно повністю.