Статистика telegram channel - @speak_about_books

Ось і настав той момент, коли я вперше познайомилася з книгою-самвидавом і повністю задоволена цим 😌На перший погляд Захисники лісу Катерини Колесник — це українське фентезі: духи, ліси, провидиці, темні сили, боротьба за виживання світу. Але насправді роман значно глибший. Це книга про втрату зв’язку — з природою, з пам’яттю, з самими собою. І про сильну надію знайти його наново. З перших сторінок авторка змальовує майже постапокаліптичну атмосферу: висохлі річки, мертві землі, темні ліси, дивні істоти й відчуття великої біди. Але найбільше мене у цьому зачепило відчуття сильної паралелі з бідою, яка захопила українські землі у цілком собі реальному житті:— Добре-добре, я зрозуміла: ніякого навчання, доки я не розкажу легенду, — вона підсунула стілець ближче й прочистила горло. — Багато-багато років тому, коли Таврія ще була густо заселеною, а півострів омивало море, сталося страшне...Діти завовтузилися, уже знаючи, що буде далі.— Нищівний буревій спершу налетів на Херсон, а звідти розкинувся на усі боки. Був цей вир страхітливим: потрапивши в нього, тварини й рослини гинули, а люди не могли дихати. Він змітав будинки, виривав дерева з корінням та здіймав у небо чорний пісок, затуляючи сонячне світло. Минали дні, місяці, роки. Він не зник, навпаки — продовжував розширюватися вусібіч, захоплюючи більше й більше наших земель. А там, де вже не було людей, з'явилися монстри... Відгукується, правда?Насправді, я не знаю, Катерина зробила це свідомо чи ні, але описи покинутих домівок і прагнення головних героїв знайти своє місце не тимчасово, а назавжди — щемило мені дуже сильно. Набагато більше, ніж це могла б зробити звичайна казка.Це історія про вибір між страхом і відповідальністю, про внутрішню силу та про те, що у найтемніші часи комусь доводиться ставати на захист своєї землі.Щось дуже-дуже знайоме 😔Мені також щиро імпонує, що книга написана з великою любовʼю до природи. Ліс тут живий. Він пам’ятає, відчуває, страждає. І у цей момент знову повертаєшся до того, що історія говорить не лише про вигаданий світ, а й про наш реальний — втомлений, поранений, але все ще живий.Єдине, що мене трохи збивало, це подекуди швидкість, з якою переходили з однієї події до іншої, від одного абзацу до іншого. Я буквально думала «стоп, як ми тут опинилися» 🤔😅 Але не скажу, що це заважало розвитку історії.Чи це казка? Насправді так, ця історія дуже схожа на казку. Але вона й залишає за собою щось магічне, рідне та важливе. Я хочу, щоб цей жах нарешті припинився... — прошепотіла Надія. — Хочу, щоб люди перестали гинути, щоб усі знову повернулися додому. Защемило, чи не так? 💔P.S. Ви бачили отого шикарного кота на обкладинці? 😻P.P.S. Фото стягнула у авторки книги, але з її ж дозволу. Ну бо красиві 😌

Ще маю ось такі новиночки від @vivatbookstore🌟🌟Батьковбивця Олени КузьміноїПорядні фрейрці з острахом і презирством ставляться до сусідів-тінерійців — дикунів, розпусників та навіжених магів.Принцеса Маріт Фрейрська на прізвисько Жабенятко — лише бліда копія красуні-сестри, але саме їй доведеться вийти заміж за султана Тінерії та покласти край століттям ворожнечі.Принц Емріс — її недолугий молодший брат, якого вся країна винуватить у смерті короля.Дорогою до нареченого на Маріт чинять замах, а рятувати її доводиться саме Емрісу. Однак замість сестри він примудряється витягнути з кораблетрощі тінерійського мага, який змусить сумніватися в усьому, у що раніше вірив принц. 🌟Мавка і ко Вікторії ДорофеєвоїУ світі, де офіс на Рибальському — це точка перетину буденного й магічного, мавка Наталка працює на гарячій лінії «Берегиня» вдень, а вночі виводить на чисту воду тих, хто заплутався між совістю й зиском. Разом із подругами — римською чаклункою Беатріс і кібервідьмою Аліною — вона намагається врятувати Київ, який переживає вторгнення, зраду й пробудження прадавніх сил. Київ під обстрілами, але справжні битви не лише на передовій. Магія проривається в офіси, у квартири й у гаджети волонтерок, але є ті, хто все пам’ятає і боротиметься за місто. Іронічне урбаністичне фентезі про війну, справедливість і про ті місця, куди краще не телефонувати після десятої вечора. Обидві книги такі компактні, гарненькі, ще й з кольоровими зрізами.Ну і теж від сучасних українських авторок🌟 Дуже-дуже тішуся, що наших письменників та письменниць видають такі круті видавництва.#приїхало

Хотіла показати всі нові книги в одному дописі, але вони такі гааарні, що хочеться розповідати про них по черзі 😍Володимир Єшкілєв "Фаренго" @zhorzhclub 🚀Далеке майбутнє. Людство, що вступило в Еру Відновлення, — на порозі чергової кризи. Однак внутрішні проблеми Імперії тьмяніють перед загрозами прадавніх таємниць безмежного Космосу…Понад двадцять років тому в Темних Шляхах безслідно зник дослідницький корабель. Служба Запобігання отримала підтвердження, що дані про древню цивілізацію, зібрані тоді вченими на покинутій планеті Фаренго, були викрадені. Слідча команда у складі двох учених та поліціянта отримує завдання знайти і розкодувати втрачену інформацію. Цілком можливо, це єдиний спосіб щось дізнатися про істот, які нещодавно атакували військову базу Зоряного Флоту. Ця штучно створена біологічна зброя може легко знищити всі населені світи. Однак можновладці Імперії більше заклопотані політичними іграми, ніж порятунком людства. І учасники команди, які виходять на слід таємничого ворога, опиняються в епіцентрі змов, заколотів та інтриг… Фантастика, космос, детективна складова, український автор — все, продано, мені треба 😊Книга просто неймовірно гарна, а обкладинка ще й на дотик приємна 🤩Хто вже читав — як вам книга? Також нагадую, що автор планує відвідати різні міста України з презентацією (детальніше тут)#приїхало

Прочитано 540/1021 сторінок 📖І це тільки половина😳🌟Загалом історія мені подобається. Хоч персонажів і багато, але з часом до всіх них звикаєш. 🌟Тут з невідомих причин невеличке містечко накриває невидимий Купол, пройти через який неможливо. Отже, маємо переляканих людей, відрізаних від усього іншого світу. А далі починається найцікавіше, адже Купол (принаймні, поки що) слугує лише тлом, що розкриває проблеми цього міста. 🌟Наприклад, незаконне збагачення мера міста, кумовство, виробництво наркотиків, відмивання коштів, убивства — тепер, замкнуті під Куполом, урядовці починають політичні ігри, аби відвести від себе підозри. Але чим далі — тим складніше таке провертати.До всього цього й у звичайних мешканців міста є свої секрети/конфлікти тощо, які під тиском обставин стають не менш небезпечними.🌟Мені подобаються такі історії, де можна спостерігати, як люди взаємодіють між собою у кризових ситуаціях.🌟Єдине, що мені не сподобалося, це такі сюжетні повороти (доволі популярні, насправді), де хтось дізнається щось погане про небезпечного персонажа й приходить сам до нього і такий: "А я знаю, який ти поганий! А я от зараз як підууу, як розкажуууу всім! Ой буде тобі лихо!". Зазвичай ця людина вже нікуди не йде 🤣Тут це повторилося двічі, з різними людьми, що прийшли до поганця сказати йому "ну-ну-ну", "я все про тебе знаю і все розкажу". Що було далі — здогадайтеся 😠#перші_враження

«Захисники лісу» Катерини Колесник🤩🤩🤩🤩🤩📖 янг едалт, українська міфологія, любовний трикутник, обраний, Південь УкраїниКолаж зробила, який передає, на мою думку, приблизно атмосферу і сюжет.⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️У нас є група підлітків, які володіють магічними силами, тому вирішено, що таких дітей будуть відправляти боротися з Посухою. Провидиця Катря бачить, що Яромир та дитина, яка зможе їх врятувати, але роки йдуть, а він досі не може користуватися магією. Настає час і діти відправляються у свою мандрівку. Ще не доходять до Посухи, а вже починаються проблеми, пристрасті і кохання 😎Сюжет та ідея мені сподобалися. Персонажів було багато, спочатку це було мінусом, згодом подумала, що зрештою ніхто не буде відправляти трьох дітей, мусять ще когось з ними відправити, тож тут у нас 6 героїв (разом з Катрею 7).Концепт боротьби поколінь зі злом болючий, але досить значущий. Як на мене, це чудова історія.⭕️⭕️⭕️⭕️Як людина, яка читає про українську міфологію, я дуже рада, що у нас зʼявилася така цікава книжка. І не крінжова! 😏Українська міфологія тут не просто фон, а дійові особи: мавки, лісовик, песиголовиці, польовики — усе це є і вони впливають на сюжет. За це великий плюсик. Я вважаю, що дуже грамотно використаний матеріал.Лісовик є уособленням постаті чугайстра (зазвичай саме він полював на мавок, а не лісовик) і лісовика. Частково мене це спочатку роздратувало, бо дотошна (я 4 роки не терпіла перетворення драконів на людей, мені треба час на таке). З часом мені здалося це хорошим ходом: нема сенсу тримати 2 окремих персонажі, коли можна використати одного. Це гарний хід.Постать Лісовика і його історія дуже добре, це було гарно 🖐Окремо відзначу як використані песиголовиці. Це було дуже добре! І польовики мені дуже подобаються, зокрема Колос (я не пробачу авторці за нього 🙃). Ну це все було дуже гарно, просто, але без фанатизму. Гарно! Авторка чудово попрацювала з матеріалом по міфології 🥺⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️У нас тут є любовний трикутник між Яромиром, Олесею та Миколою. Я не фанатка любовних трикутників, тому не коментуватиму це. Єдине, що я до кінця не розумію рішення Миколи наприкінці книги. Технічно розумію, але практично це продовжило їхній любовний трикутник. ⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️⭕️Загальне враження щодо книги позитивне. Книги про підлітків, вона певний час мені нагадувала «Русалочку із 7В» (я не памʼятаю навіть її, але чимось нагадувала).Читалося швидко, легко. Авторка не пхала зайві деталі, не створювала зайвих метафор. Текст простий, але не в поганому значенні. Я б хотіла сказати, що книжка добра, але… *дивиться в бік свого улюбленого персонажа і однієї дитини* не можу вам сказати таку брехню.З хорошими персонажами будуть ставатися погані речі. Чи в них все вийде? Прочитаєте.Я спочатку посміхалася, бо було хі-хі-ха-ха, дітки пішли собі геройствувати, а потім мені стало сумно. Ще більше мені стало сумно, коли причини Посухи викрилися. Це проста причина, але мені сумно 🐸 я сплакнула 😔Всі кажуть, що це казка, але якщо і казка, то в стилі в братів Ґрімм, а не переписані для сучасників. Попри те, як книжка закінчилася, мені було дуже сумно.З одного боку, через те, що теж хочеться, щоб і ми перемогли зло. З іншого боку, просто сумно, що це може статися не найближчим часом.Починала читати отак: 😀😩🥺Закінчувала отак: 😢😞😭Хороші фрази авторка вклала у слова персонажів, але щоб не розтягувати відгук їх вже не додаватиму ✋Йдіть на сайт авторки і беріть. Якщо пробний уривок вам сподобається, то ціла книга теж піде (перевірено мною).#відгук

«Захисники лісу» 🌳🌟українське фентезі 🌟міфологія 🌟південь України 🌟відьми/ лісові духи / мавки 🌟темна казка 🌟«обраний»🌟любовний трикутник 🌟пророцтво, яке запускає події🌟боротьба за рідну землю / природуісторія про південь України, де здавна панує виснажлива посуха, яку накликала могутня відьма. одного разу провидиця Катря бачить у видінні юнака, здатного це змінити.з перших сторінок відчувається наша атмосфера.український Південь, природа і фольклор, мавки, лісовики, польовики, песиголовці.але на перших розділах було важкувато вникнути в світ.правила не пояснюються, і ти просто кидаєшся в цей вир подій, намагаючись зрозуміти, як тут усе працює. місцями було відчуття, що я щось пропустила.але далі сюжет розганяється, з’являється динаміка та напруга.історія починає відкриватися з іншого боку, темнішого, жорсткішого, місцями навіть неочікуваного.персонажі залишили по собі різні емоції.хтось дуже світлий і майже казковий, а хтось складніший і суперечливий.попри всі нюанси, це справді класна історія, особливо для підлітків – з пригодами, магією, емоціями і важливими темами.варто читати хоча б заради атмосфери, фольклору і тієї самої несподіваної темряви, що ховається за казковою обкладинкою.7/10⭐️

🛡"Лицар Сімох Королівств" Джордж МартінВидавництво: @KM_Books5/5 ⚔Опала зірка приносить щастя тому, хто її побачить, — подумав Дунк. — А всі суперники нині в шатрах — витріщаються на шовкову стелю, а не на небо. Отож ця зірка принесе щастя лише мені. Дуже-дуже хороша книга. Неймовірно класний головний герой Дункан — він такий добрий, наївний та чесний, що мимоволі хочеться його обійняти 💔У книзі є три історії, кожна з яких по-своєму цікава, але особисто для мене перша — ну просто найкраща! Тут і трохи смішно, і щемко, і геть сумно. Буквально з перших сторінок стає зрозуміло, що цей здоровило Дункан має добре серце.Лицар-бурлака — ось справжній лицар, Дунку, — давним-давно навчав його старий. — Інші лицарі служать лордам, які їх утримують або які надають їм землі, а ми служимо із власної волі тим, у чию справу ми повірили. Всі лицарі присягаються захищати слабких і невинних, але ми єдині, гадаю, по-справжньому дотримуємося обітниці. Цю книгу можна сміливо обирати тим, хто раніше не читав Мартіна, адже це інші, окремі пригоди, хоч і у тому ж всесвіті. Ну і читається вона набагато легше і швидше, бо гг тут один, немає 100500 інших героїв, від імені яких також є оповідь (як у циклі "Пісня льоду й полум'я") 🌟Місцями за вайбом нагадує першу частину "Відьмака", яка складалася із невеличких оповідань. Герой постійно подорожує, а тому стає свідком цікавих подій, у які ще й вплутується сам того не бажаючи. Ну і куди ж без маленького напарника — хлопчика, що трапився Дункові випадково, але саме відтоді почалася їхня весела (місцями не дуже) подорож. Постійні підстьобування одне одного, жарти, сварки — та кожен із них готовий віддати за друга життя.— Коли я повернуся, щоб ти був тут, чув мене? Якщо пограбуєш мене й утечеш — я тебе вистежу, присягаюся. Собаками зацькую.— Немає в тебе собак, — зауважив малий.— Знайду, — мовив Дунк. — Навмисно для тебе. Ще мені здалося, що історій має бути більше, ніж три. Можливо, вони не перекладені ще? Я б із радістю почитала про всі-всі пригоди Дунка💙🌟Окремий кайф — серіал від HBO (дивися, Netflix, як треба поважати першоджерело!). Він чудовий! Як буде час — напишу про нього детальніше🌟Дуже раджу вам і книгу, і серіал 🌟#прочитане

«Втрачена бібліотека» Ребекка Стед, Венді МассВидавництво: @starlev 5/5 🌟Анотація: Однієї ночі в містечку Мартінвіль, просто посеред вулиці, з’являється саморобна бібліотечка, яку охороняє великий рудий кіт. Одинадцятирічний Еван бере з полички дві пошарпані книжки, навіть не підозрюючи, що його життя ось-ось зміниться. Разом зі своїм найкращим другом Еван швидко виявляє зв’язок між однією зі старих книг і давньою подією, про яку ніхто з дорослих не хоче розмовляти. Тож двоє хлопців починають власне розслідування — і знаходять відповіді, які назавжди змінять не лише їхнє майбутнє, а й майбутнє всього міста.«Втрачена бібліотека» — зворушлива й таємнича історія про відданість, вибір, пошук правди та силу хорошої книжки, яка може творити справжні дива. Я нічого не очікувала від цієї невеличкої книжечки, просто хотіла відволіктися на щось легке, що можна прочитати за вечір-два🌟Та іноді мені здається, що це не ми обираємо книги, а вони — нас. Буває, стоїть собі книга на поличці місяць, два, рік, і ти постійно її оминаєш, а потім, у якийсь особливий (хоча тобі так і не здається) день, рука чомусь тягнеться саме до неї. І виявляється, що це саме те, що тобі було потрібно: і сама історія, і ті емоції, що вона у тобі пробудила — ідеальний таймінг, неймовірно вчасно й так доречно🌟Пані Скоджин знала, що в мене теж не було мами. Фактично я не мала жодного спогаду ні про маму, ні про тата. У дитбудинку, бувало, казали, що тим із нас, хто нічого не пам'ятав про своїх батьків, пощастило. Але я ніколи не погоджувалася з цим до кінця.Це правда, що я не сумувала за батьками так, як ті, хто пам'ятав своїх маму й тата. Але хіба батьки не є основою життєвого шляху людини? Якщо життя — це лінія, яка кудись веде, хіба батьки не є точкою відліку?Цю точку мають навіть ті, хто не любить своїх батьків, як-от дехто з моїх друзів з дитбудинку.А я?Мені сказали, що я можу сама її вигадати.— Придумай собі, що душа забажає! — радила завідувачка дитбудинку. — Будь-що з того може бути правдою. Що завгодно!Але я не знала, з чого починати. Мої батьки були фермери? Акробати? Лікарі? Шпигуни? Мореплавці? Вершники?Чи були вони добрі? Легковажні? Злі?Коли я не спала вночі, то вигадувала собі батьків. І це було дуже важко. Натомість значно легше було читати історії, які вигадали інші люди. Тож я узялася за них, щойно навчилася читати. 🌟Книга про любов до книг — напевно, ось так мені хочеться її описати. Історія розвивається поволі: спочатку не до кінця зрозуміло, що і до чого, але в тому і вся краса. Написано, що ця книга для молодшого і середнього шкільного віку, але вона набагато глибша, дорослим теж сподобається. Так, місцями книга дитяча й дуже наївна, але місцями — настільки зворушлива, що я заливалася сльозами, читаючи її. А книг, що доводили мене до сліз, було ну дуже мало.До пожежі я ніколи не замислювалася, чи мають привиди спати. А вони мали. Принаймні ми точно мали. #прочитане

Стівен Кінг "Переслідуваний/Схудлий" 🖤3/5🌟Переслідуваний — перші враження є отут. Ця історія сподобалася мені найбільше, окремо б поставила їй тверду 4.Тут зрозуміла тема, зрозумілий герой та всі його дії. Людина проти системи, виживання, бажання захистити родину.— Ти ворог Мережі, — сказала вона. — Так кажуть по ДБ. Я бачила, скільки бридоти ти наробив.— Ти знаєш, що таке бридота? — спитав Річардс, підкурюючи сигарету з пачки, яку взяв на приладовій дошці. — Зараз розкажу. Бридота — це коли тебе вносять у чорний список, бо ти не хочеш працювати в "Дженерал атомікс" на роботі, де заробиш собі безпліддя. Бридота — це коли ти сидиш удома й бачиш, як дружина ноги розсуває, щоб заробити гроші. Бридота — це коли ти знаєш, що Мережа щороку вбиває забрудненим повітрям мільйони людей, хоч і може виробляти носові фільтри по шість баксів за штуку. Чудова антиутопія, прям просякнута тотальною безвихіддю. Фінал дуже кінематографічний, але чудово відповідає жанру — тут справжнього хеппі-енду ну просто не вийде.Все гуд, мені сподобалося.🌟Схудлий — на жаль, не дочитала. Дуже нецікаво, занадто рівно й геть не викликає емоцій. Герою не співчуваєш, сюжет дуже провисає. Таке відчуття, що автор вигадав непоганий зачин, але не зміг нормально розвинути історію. Якось занадто мені було душно.Герой морально не змінюється протягом історії: його прокляли, бо він збив людину й зміг уникнути покарання через свої зв'язки, при цьому сильно винним він себе не почуває, просто вирушає на пошуки того чоловіка, який його прокляв. В якийсь момент на допомогу гг приходить його знайомий, аби самотужки з усім розібратися. Він кудись ходить, щось робить та рухає сюжет, але ми цього не бачимо: лише потім друг повертається у готель й переповідає гг, що він робив. От на цьому моменті я вже закинула читання, бо стало нудно. Може там, звичайно, й фінал класний, але більше не хочу себе мучити 😅Враховуючи, що в обох історіях головні герої стикаються з дуже серйозними, невідворотними проблемами, мені особисто сподобалося, як поводив себе перший герой. Його бажання вижити та помститися було сильнішим.#прочитане

Катерина Колесник «Захисники Лісу»Як почати читати PG-13, але отримати NC-17😅Це не клікбейт. І не гейт. Просто чиста правда. Авторка каже, що історія розрахована на 15+, проте насправді читач отримує достатньо темну (і дуже цікаву) і доволі жорстоку історію (і не без скла, до речі — похрумтєл я знатно😁)Обожнюю, коли мене може здивувати жанр, від якого я взагалі нічо не очікую. Ну а шо там може бути прям ТАКОГО? Чого я ще не бачив?Все стандартно: маги, лісові хранителі, мавки, відьми, всі діла. Умови здаються на перший погляд знайомими і зрозумілими. При цьому Катерина каже: холд май бір, сучка, і пристібайся!))І шо? Рілі довелося пристібнутися (хоча і є до чого попристьобуватися, якщо чесно)🤭Давайте спочатку пройдемося по коментарям «нітакусі»:На самому початку книжки мені було дуже важко. Я навіть пріхєрєл настільки, шо думав закинути. Ото тільки спільночит з подругою врятував. Чесно, без купюр. Я бісився. Доводилося перечитувати перші 5 розділів ТРИЧІ!! Тричі! Вже почав думати, що я просто тупий і книжка не для мене. А потрібно було просто розібратися. І дуже важко розібратися у Всесвіті, якого не існує. Нема за шо зачепитися: намагаєшся зрозуміти як працює все, в яких умовах проживають герої, розібрати на молекули і докопатися до істини. І це дуже важко, коли автор на самому початку не будує для тебе по цеглинках сюжет. Не повірите, довелося півтори години обговорювати це разом з подругою, робити нотатки і задавати багато питань, на які немає відповідей. Ну як травинка може зрозуміти Олесю, якщо читач в цей момент навіть не розуміє яким чином відбувається ця магія?А тепер коментарі в режимі «фром гейтер ту лавер»:Треба було просто забити хєр і просуватися далі. Отаке рішення з «Захисниками» найкраще працює. Далі чи то авторка розписується, чи то мозок адаптується (можливо і то, і то), але історія починає лягати легко і зрозуміло. Подій стає все більше, фігури починають рухатися, а іноді і босими ногами по стежці зі скла (ммммм, люблю таке♥️).Кожен плот-твіст змушує завалити хлєбало — це каєф!!Досі не можу зрозуміти як ця історія може існувати з клеймом «15+». Тут потрібно обовʼязково ставити «18+» (і це я зараз не про сєкси оці ваші) і трішки додати жесті. ЩЕ БІЛЬШЕ ЖЕСТІ!!!😈Загалом мені «Захисники Лісу» дуже сподобалися! За останні півроку довелося трішки почитати різного фентезі. І Катерина точно займає почесне місце в моїй бібліотеці. ЗІ. Катерино, не хочу ображати Миколу, але….😁 Це дивний якийсь мув. Просто мазохіст якийсь. З таким же успіхом можна було піти до мавок спарюватися і віддавати себе на з'їдання🤭