Щоразу, як у мене запитують про шлях цієї книги, я тяжко зітхаю, перш ніж розповідати 😅Бо, як бачите, «Захисники лісу» багато чого пройшли — і я разом із ними. Вирішила зібрати трохи інформації про видання моєї книги. Хто не любить гортати картки — дублюю вам текстом:🌟2022 рік — початок повномасштабного вторгнення. Я далеко від дому, розгублена й розбита...Випадково бачу конкурс українського фентезі, з’явилося бажання щось написати. Потроху працюю над рукописом та відправляю на конкурс.🌟2023 рік — з першим конкурсом не вийшло, але тут трапився інший: саме про південь України. Він був ніби створений для мене :)Довге очікування, а потім повідомлення: ваш твір переміг! Плачу від щастя, адже мені так потрібно було упевнитися, що я вмію гарно писати...Книгу обіцяють видати й продавати у відомій мережі книгарень. Я радісно очікую початку роботи над виданням та підписанням договору. Очікування дуууже затягується ;(🌟2024 рік — Книгу нарешті видали, але не сольну, а збірку, де є твори й інших учасників конкурсу. Тиражом усього 100 шт, який, звичайно ж, ні в які книгарні не поїхав...Розумію, що на цьому історія мого рукопису завершилася. Інші видавництва або відмовляють, або мовчать. Сумно, образливо, але нічого не зробиш.Та думка про Захисників лісу не полишала мене. Особливо коли мені траплялося читати якісь посередні, але доволі розпіарені книги видавництв. Щоразу я думала: ну якщо ось цю історію видали, чому я маю ховати власну?🌟2025 рік — задумуюсь над тим, аби видати книгу самотужки. Вона заслуговує бути почутою. Я заслуговую. Страшно, адже стільки усього треба продумати, проконтролювати...Та якимось незбагненним чином мені у потрібний момент трапляються: чудова редакторка, ілюстраторка, верстальник. Починаю розпитувати, шукати варіанти, паралельно сподіваючись, що якесь видавництво ще скаже мені “так”.Обережно розповідаю про своє рішення підписникам, отримую величезну підтримку. Вирішую йти до кінця. Починається робота над книгою.Замовляю свою першу обкладинку.Доповнюю та редагую текст після правок редакторки та коректорки. надсилаю оновлений рукопис (вже без надії, просто так) у різні видавництва. Знову відмови або мовчання. Також приймаю рішення про зміну обкладинки на іншу.Аж ось, десь на етапі верстки, я нарешті отримую омріяне “так”! Якийсь час не знаю, що робити, адже я так чекала цього, проте стільки шляху вже пройдено, стільки сил вкладено... Рішення не змінюю. Відкриваю ФОП, збираю передзамовлення.🌟2026 рік — у лютому нарешті виходить перший тираж. Маленький: усього 130 примірників. Адже саме стільки людей повірили в мене. Я не хотіла ризикувати й замовляти книг більше. Спойлер: дарма ;)Пішли відгуки. Все добре: мою книгу хвалять, а я не вірю, що все це насправді. Люди пишуть, що хочуть купити, а в мене більше немає. Вирішую цього разу замовити 500 шт (і влізаю в борг).Пишу книгарням, і вони погоджуються взяти на продаж мої книги! Потроху примірники продаються, але що буде далі — ще не знаю. Хочеться вірити, що усе це — лише перші кроки до чогось великого й важливого.Дякую вам за підтримку🌟#захисники_лісу