Поговоримо про книжки? 📚

«Левіафан» Шіро Куроі 🖤4/5🖤 Загалом мені сподобалося: дуже темна та жорстока історія, свого роду гра на виживання, "королівська битва" серед дітей. Як я вже казала раніше, це чимось схоже на «Володаря мух», тільки у космосі.Тут ми теж бачимо дітей, що лишилися без нагляду, поділення на слабких та сильних, поступове знищення у собі моральних принципів, адже коли постаєш перед вибором вбити або бути вбитим — внутрішній світ невідворотно змінюється.Чому там узагалі з'явилася така проблема — краще читайте, не хочу багато спойлерити 🖤🖤Тут усього три томи — ідеальний формат для тих, хто уперше знайомиться із манґою, або просто не любить довгих історій на 20+ томів (я підпадала під обидві категорії, і мені чудово зайшло).🖤З мінусів: трохи не вистачило розкриття героїв, щоб ще більше їм співчувати та хвилюватися за їхню долю. З іншого боку — це, скоріше, такий формат, тим паче історія коротка.Ще було кілька доволі непередбачуваних сюжетних поворотів, після яких на все дивишся під іншим кутом.Мені сподобалося, щиро раджу.🖤#прочитане

Щоразу, як у мене запитують про шлях цієї книги, я тяжко зітхаю, перш ніж розповідати 😅Бо, як бачите, «Захисники лісу» багато чого пройшли — і я разом із ними. Вирішила зібрати трохи інформації про видання моєї книги. Хто не любить гортати картки — дублюю вам текстом:🌟2022 рік — початок повномасштабного вторгнення. Я далеко від дому, розгублена й розбита...Випадково бачу конкурс українського фентезі, з’явилося бажання щось написати. Потроху працюю над рукописом та відправляю на конкурс.🌟2023 рік — з першим конкурсом не вийшло, але тут трапився інший: саме про південь України. Він був ніби створений для мене :)Довге очікування, а потім повідомлення: ваш твір переміг! Плачу від щастя, адже мені так потрібно було упевнитися, що я вмію гарно писати...Книгу обіцяють видати й продавати у відомій мережі книгарень. Я радісно очікую початку роботи над виданням та підписанням договору. Очікування дуууже затягується ;(🌟2024 рік — Книгу нарешті видали, але не сольну, а збірку, де є твори й інших учасників конкурсу. Тиражом усього 100 шт, який, звичайно ж, ні в які книгарні не поїхав...Розумію, що на цьому історія мого рукопису завершилася. Інші видавництва або відмовляють, або мовчать. Сумно, образливо, але нічого не зробиш.Та думка про Захисників лісу не полишала мене. Особливо коли мені траплялося читати якісь посередні, але доволі розпіарені книги видавництв. Щоразу я думала: ну якщо ось цю історію видали, чому я маю ховати власну?🌟2025 рік — задумуюсь над тим, аби видати книгу самотужки. Вона заслуговує бути почутою. Я заслуговую. Страшно, адже стільки усього треба продумати, проконтролювати...Та якимось незбагненним чином мені у потрібний момент трапляються: чудова редакторка, ілюстраторка, верстальник. Починаю розпитувати, шукати варіанти, паралельно сподіваючись, що якесь видавництво ще скаже мені “так”.Обережно розповідаю про своє рішення підписникам, отримую величезну підтримку. Вирішую йти до кінця. Починається робота над книгою.Замовляю свою першу обкладинку.Доповнюю та редагую текст після правок редакторки та коректорки. надсилаю оновлений рукопис (вже без надії, просто так) у різні видавництва. Знову відмови або мовчання. Також приймаю рішення про зміну обкладинки на іншу.Аж ось, десь на етапі верстки, я нарешті отримую омріяне “так”! Якийсь час не знаю, що робити, адже я так чекала цього, проте стільки шляху вже пройдено, стільки сил вкладено... Рішення не змінюю. Відкриваю ФОП, збираю передзамовлення.🌟2026 рік — у лютому нарешті виходить перший тираж. Маленький: усього 130 примірників. Адже саме стільки людей повірили в мене. Я не хотіла ризикувати й замовляти книг більше. Спойлер: дарма ;)Пішли відгуки. Все добре: мою книгу хвалять, а я не вірю, що все це насправді. Люди пишуть, що хочуть купити, а в мене більше немає. Вирішую цього разу замовити 500 шт (і влізаю в борг).Пишу книгарням, і вони погоджуються взяти на продаж мої книги! Потроху примірники продаються, але що буде далі — ще не знаю. Хочеться вірити, що усе це — лише перші кроки до чогось великого й важливого.Дякую вам за підтримку🌟#захисники_лісу

🙌 Під куполом — Стівен Кінг 3.8/5Перші враження є отут— Ні, хлопчику, ні! — знову закричав по той бік Купола якийсь солдат, одночасно присідаючи з розкинутими руками.Хлопець не звертав уваги. Так завжди буває з грандіозними ідеями.На його нещастя, постріл був точним. Високоударна куля стукнулася об Купол під прямим кутом, зрикошетила і, мов на гумці, відскочила назад. Хлопчик не відчув різкого болю, тільки потужне біле світло спалахнуло в його голові, коли менший з двох фрагментів кулі вирвав йому око і засів у мозку. Що сподобалося:🌟багато політичних інтриг та жорстокості🌟 негативні персонажі, яких дійсно починаєш ненавидіти так сильно, що аж закипаєш від злості та несправедливості🌟саме ідея того, що люди опинилися в обмеженому просторі — за таким завжди цікаво спостерігати🌟є певний життєвий бумеранг, який чудово спрацьовував, базуючись на попередніх виборах персонажів🌟останні 100 сторінок були для мене найкращими, бо там дядечко Кінг розгулявся й дуже красиво перекосив багато персонажів 😁— Один з експертів сказав мені по телефону, що склад повітря всередині Купола зараз може не сильно відрізнятися від атмосфери на Венері. Що не сподобалося:🌟Чотири (чи навіть більше!) рази автор використав оцей дурний прийом, коли хороший герой приходить до поганого й розповідає, що знає все, і обов'язково всім все розкаже, але, — о жах! — не встигає🤷‍♀️. Чого б одразу всім не розповісти, або бодай не попередити друзів, куди йдеш — загадка. В якийсь момент це вже стало смішно, от чесно.🌟Трохи було там роялів з кущів, але не те щоб прям критичноНейтрально: 🌟Фінал як такий може бути, окей, але хотілося, можливо, чогось цікавішого, бо якось все скомкано + герої обдумували наступні кроки за принципом "пальцем у небо" 😅Ну якщо підсумувати, то книга непогана, є багато цікавих моментів, неочікуваних поворотів. Також не бракує тут людської жорстокості, що проявляється здебільшого від відчуття, що тобі все можна й ніхто тебе не покарає (адже тут і зараз закон — ти).— Допоможіть нам, — каже Генрі.Кокс дивиться на вогняну бурю і припускає, що та досягне місця розташування десь через п'ятнадцять хвилин, можливо, плюс-мінус три. Це не просто пожежа, і не просто вибух, в замкненому і вже забрудненому просторі це справжній катаклізм. #прочитане

Тут у моїх колег скоро вийде збірка затишних осінніх оповідань 🤎Придивіться, може вам треба. «Брунатні історії» — це затишна збірка оповідань від українських авторів і авторок про осінь як стан душі, час змін і внутрішнього вибору.У цій книзі реальність межує з магією, буденне — з містичним, а прості розповіді розкривають важливі сенси. Кожен з авторів створив свою неповторну історію — зі щирими почуттями, прикрашену жовто-багряними барвами осіннього листя, туманними ранками та приправлену особистим.Осінь — це сумна музика дощу, що навіює спогади й ностальгію за прожитим і втраченим. Це вірні друзі та неквапні розмови в тихій кав’ярні. Це відверті слова й пристрасні поцілунки під парасолькою. Це час сміливих рішень і складних обітниць, пошуки себе самих та одне одного.«Брунатні історії» — для читачів, які шукають емоційну глибину, пастельну естетику та якісну сучасну українську літературу. Тож сідайте зручніше, загортайтеся в теплий плед, беріть чашку гарячого какао й пориньмо в осінній світ наших «Брунатних історій»! Ось тут можна передзамовити, і вже у вересні триматимете книжечку в руках ✨

Прочитано 170/400 сторінок ✨✨Що подобається:🌟читається швидко🌟гарна мова авторки🌟сам зачин доволі непоганий (саме початок історії Емріса, як гг)✨Що не подобається:🌟безцільна метушня: вже половина книги пройшла, а шо куди чого — не зрозуміло. У героїв немає якоїсь цілі, яка б підштовхувала їх до дій + немає зовнішнього конфлікту. Наприклад, із обмеженим часом: ось є якісь дрібні проблеми героїв, але також є щось глобальне, що насувається й змушує нас, читачів, хвилюватися. Мені здається, що саме через відсутність цих елементів в історії відбувається ось ця не до кінця зрозуміла й не дуже цікава метушня. 🌟лайка одного з персонажів. Ну ок, він такий характер має, але чом би йому не лаятися якоюсь прикольною лайкою (тим паче, що він з іншої країни)? Постійно казати іди нахуй і похуй не те щоб прикольно й не надто пасує до цієї історії.🌟 Якщо чесно, то тут може бути проблема у позиціонуванні книги. Багато хто міг розчаруватися, бо те, як подають книгу в рекламі, трохи відрізняється від того, що ми маємо всередині.Я не знаю, що там по сюжету далі й чи будуть сцени 18+, але поки що я б сказала, що це просто непогане пригодницьке підліткове фентезі. От як підліткове — де багато чогось смішного, де на героїв постійно припадають якісь негаразди, де вони можуть навіть не мати якоїсь великої цілі — чудово. 🌟Це ні в якому разі не образа, а навпаки: у авторки є оцей чудовий легкий стиль оповіді, який так пасує підлітковим історіям. І гумор, і кумедні ситуації, і самобутній світ.#перші_враження

🌹 ДАРУЄМО «ТРОЯНДОВУ УГОДУ» умови участі: ▫️ підписка на канали ANASSTEP та ПОГОВОРИМО ПРО КНИЖКИ?;▫️ залиште один + в коментарях під оригінальним дописом на каналі anasstep;▫️ перешліть цей допис книголюбу;▫️ проявіть активність на наших каналах. Лондон, 1848 рік. Уже чотириста років Англією править королева-фейрі, а кожен охочий може укласти з нею угоду — отримати найзаповітніше бажання в обмін на спогад із дитинства, зуб чи палець, здатність усміхатися тощо. Дебютантка Айві Бентон угоду укладати не планує — врятувати її соціальний статус може хіба що диво. Та коли королева несподівано оголошує конкурс на руку принца Брема, Айві вирішує, що титул принцеси кращий за будь-яку угоду — і підписує свою участь кров’ю. Незабаром, з допомогою брата принца — Еммета, Айві стає фавориткою. Хлопець відомий репутацією розпусника й обіцяє допомогти Айві завоювати серце Брема. Та що більше дівчину захоплює змагання, то ясніше вона розуміє: на кону стоїть не лише весілля, а можливо, її власне життя. Кількість переможців: 1Дата закінчення: 21.06.2026 20:00

#рецензія на "Захисники лісу" — Катерина Колесник🌿Південь України захопила Посуха — не просто природне явище, а нещастя магічного характеру, яке нікому досі не вдавалося здолати. Покоління навчених молодих чарівників так і не повернулися зі своїх місій, а звичайний люд змушений рятуватись втечею. Допоки провидиця Катря бачить видіння про хлопця, який матиме змогу розірвати це зачароване коло. 🌱Перш за все — сподобалось, що події відбуваються в сетингу півдня України, у нас не так багато сучасної літератури про цей регіон і видно, як Катерина з любов'ю і болем описує загарбані території.Водночас — знищена земля, покинуті домівки, відчуття постійної тривоги — виглядає не як щось абстрактне в наших реаліях, а тому моторошно реалістичне, що вже додає градус розповіді.🌿Також авторка вдало переосмислює й інтегрує українську мітологію в текст, створює світ, де нечисть існує не задля атмосфери, а повноцінно — польовики, лісовики, мавки та песиголовці, всі мають своє призначення і устрій, деякі з них моторошні, страшні й химерні, але бувають і винятки з правил.🌿Головними героями оповіді є зграйка підлітків: Микола, Сашко та Олеся володіють магією, Степан та Пилип їхні охоронці, Яромир також охоронець, але саме йому напророковано долю обраного, який має врятувати світ, хоч на момент їхньої подорожі його сили так і не проявились.🍃Темп оповіді доволі швидкий, спочатку треба звикнути до того, як povи переключаються одразу між усіма персонажами, але до кінця мені навіть сподобалось, єдине, що хотілось би трохи більше Олесі, iykyk.В любовному трикутнику я бачила куди все йде та, однаково, вболівала не за того (може це мої особисті вподобання, або я навмисне вирішила помучитись як і наш герой вкінці🫣), зате інша любовна лінія стала досить неочікуваною і знатно покатала мене на емоційних гойдалках.🌱Загалом мені подобається, що герої не поводяться ніби мають диплом з відзнакою за курси з підготовки до порятунку світу, вони навпаки більше покладаються на імпровізацію, а тому часто роблять помилки та безглузді речі.Хотілось би, звісно, щоб Яромир мав більше часу і нам показали адаптацію до нових сил, але зважаючи на те, що це підліткова історія абсолютно спокійно можу заплющити на це очі.☘️Я, звісно, через вік ЦА не очікувала, що історія місцями може бути такою темною, але це також гарно працює — нема відчуття, що це просто казочка, а дійсно переймаєшся хто із героїв дійде до кінця і чи дійде взагалі.З того, що мені не вистачило — трохи більше деталей про природу магії, навіть після того, як нам пояснили її джерело.🌾У підсумку — це дуже атмосферна, трохи наївна, пригодницька історія із чіткими моральними акцентами про добро і зло, дружбу, силу єдності й ціну перемоги. Для підліткового віку підійде взагалі чудово.А ще тут ну дуже особливий рудий кіт🐱🌿Міністерство Читацьких Справ 📖

Тягну цей відгук сюди, бо хочу зберегти на пам'ять 🥹«Яка ж це була прекрасна історія💚Я прочитала її за 3 ночі, відірватись практично було неможливо! Це етнічно-міфологічне фентезі «Захисники лісу» від української авторки Катерини Колесник. Події відбуваються на півдні України, ця територія страждає від посухи… скільки людей загинуло, природа страждає, тварини помирають, здається віри в порятунок вже зовсім не лишилось… Але одного дня провидиця бачить у своїх видіннях хлопця, який матиме вдосталь сили, щоб перемогти прокляття! Так Яромир стає надією на порятунок. Проте ніхто не усвідомлює якою ціною…✨Аааа! Як це добре написано! Для мене - це казка! Казка, яка має світлі та темні сторони. Підлітки з надзвичайними здібностями, духи природи, мавки, лісовики, темні створіння, відьми — все це створює нереально класну картину, яка просто оживає перед очима! Дуже влучні описи, яких якраз вдосталь! За ними не губляться основні події, тож читаючи можна легко уявити, що відбувається в книзі 😍І хоч головним рятівником виступав Яромир, я не менше зацікавилась і іншими персонажами! Кожен особливий, розумний, сильний, совісний та людяний. Щодо Олесі… я рада, що все ж вона зробила такий вибір в цьому «любовному трикутнику»Сюжет сподобався, книга була досить динамічна, атмосфера передана, події відбувались досить послідовно і розвʼязка теж була цікавою! Однозначно рекомендую цю книгу всім, хто як і я палко обожнює українське фентезі з елементами міфології ✨Єдиний мінус — мені було мало! От справді, хотілось ще пожити в цій історії. А також хотілось трішки більше романтичної лінії, але це таке — бажання моєї романтичної натури 🤭🥹9/10 💚»Взяла тут#захисники_лісу

Ось і настав той момент, коли я вперше познайомилася з книгою-самвидавом і повністю задоволена цим 😌На перший погляд Захисники лісу Катерини Колесник — це українське фентезі: духи, ліси, провидиці, темні сили, боротьба за виживання світу. Але насправді роман значно глибший. Це книга про втрату зв’язку — з природою, з пам’яттю, з самими собою. І про сильну надію знайти його наново. З перших сторінок авторка змальовує майже постапокаліптичну атмосферу: висохлі річки, мертві землі, темні ліси, дивні істоти й відчуття великої біди. Але найбільше мене у цьому зачепило відчуття сильної паралелі з бідою, яка захопила українські землі у цілком собі реальному житті:— Добре-добре, я зрозуміла: ніякого навчання, доки я не розкажу легенду, — вона підсунула стілець ближче й прочистила горло. — Багато-багато років тому, коли Таврія ще була густо заселеною, а півострів омивало море, сталося страшне...Діти завовтузилися, уже знаючи, що буде далі.— Нищівний буревій спершу налетів на Херсон, а звідти розкинувся на усі боки. Був цей вир страхітливим: потрапивши в нього, тварини й рослини гинули, а люди не могли дихати. Він змітав будинки, виривав дерева з корінням та здіймав у небо чорний пісок, затуляючи сонячне світло. Минали дні, місяці, роки. Він не зник, навпаки — продовжував розширюватися вусібіч, захоплюючи більше й більше наших земель. А там, де вже не було людей, з'явилися монстри... Відгукується, правда?Насправді, я не знаю, Катерина зробила це свідомо чи ні, але описи покинутих домівок і прагнення головних героїв знайти своє місце не тимчасово, а назавжди — щемило мені дуже сильно. Набагато більше, ніж це могла б зробити звичайна казка.Це історія про вибір між страхом і відповідальністю, про внутрішню силу та про те, що у найтемніші часи комусь доводиться ставати на захист своєї землі.Щось дуже-дуже знайоме 😔Мені також щиро імпонує, що книга написана з великою любовʼю до природи. Ліс тут живий. Він пам’ятає, відчуває, страждає. І у цей момент знову повертаєшся до того, що історія говорить не лише про вигаданий світ, а й про наш реальний — втомлений, поранений, але все ще живий.Єдине, що мене трохи збивало, це подекуди швидкість, з якою переходили з однієї події до іншої, від одного абзацу до іншого. Я буквально думала «стоп, як ми тут опинилися» 🤔😅 Але не скажу, що це заважало розвитку історії.Чи це казка? Насправді так, ця історія дуже схожа на казку. Але вона й залишає за собою щось магічне, рідне та важливе. Я хочу, щоб цей жах нарешті припинився... — прошепотіла Надія. — Хочу, щоб люди перестали гинути, щоб усі знову повернулися додому. Защемило, чи не так? 💔P.S. Ви бачили отого шикарного кота на обкладинці? 😻P.P.S. Фото стягнула у авторки книги, але з її ж дозволу. Ну бо красиві 😌

Ще маю ось такі новиночки від @vivatbookstore🌟🌟Батьковбивця Олени КузьміноїПорядні фрейрці з острахом і презирством ставляться до сусідів-тінерійців — дикунів, розпусників та навіжених магів.Принцеса Маріт Фрейрська на прізвисько Жабенятко — лише бліда копія красуні-сестри, але саме їй доведеться вийти заміж за султана Тінерії та покласти край століттям ворожнечі.Принц Емріс — її недолугий молодший брат, якого вся країна винуватить у смерті короля.Дорогою до нареченого на Маріт чинять замах, а рятувати її доводиться саме Емрісу. Однак замість сестри він примудряється витягнути з кораблетрощі тінерійського мага, який змусить сумніватися в усьому, у що раніше вірив принц. 🌟Мавка і ко Вікторії ДорофеєвоїУ світі, де офіс на Рибальському — це точка перетину буденного й магічного, мавка Наталка працює на гарячій лінії «Берегиня» вдень, а вночі виводить на чисту воду тих, хто заплутався між совістю й зиском. Разом із подругами — римською чаклункою Беатріс і кібервідьмою Аліною — вона намагається врятувати Київ, який переживає вторгнення, зраду й пробудження прадавніх сил. Київ під обстрілами, але справжні битви не лише на передовій. Магія проривається в офіси, у квартири й у гаджети волонтерок, але є ті, хто все пам’ятає і боротиметься за місто. Іронічне урбаністичне фентезі про війну, справедливість і про ті місця, куди краще не телефонувати після десятої вечора. Обидві книги такі компактні, гарненькі, ще й з кольоровими зрізами.Ну і теж від сучасних українських авторок🌟 Дуже-дуже тішуся, що наших письменників та письменниць видають такі круті видавництва.#приїхало