– Наступного дня Ганна пішла купатися в озері, а я, як і завжди, залишився в лісі, бо вона плавала без одягу, а я не міг собі дозволити дивитися на неї. Дівчини не було цілий день, але я все ще боровся із собою, не знаючи, чи йти мені до неї, чи ще почекати. Увечері я не витримав і пішов на те кляте озеро… На березі я знайшов тільки охайно складений одяг, а сама Ганна немов щезла.Відчуття чогось жахливого в’їлося в мене, наче смола, що повільно заливала моє тіло. Я вирішив пірнути у воду. Спочатку я нічого не побачив, а потім… Потім помітив її, – Лісовик здавлено схлипнув. – Щоб не виплисти на поверхню, вона прив’язала мотузку до своєї шиї, а на іншому кінці був камінь. Він спочивав на дні, забравши з собою любов усього мого життя.Я відірвав ту кляту мотузку з такою силою, що каменюка тріснула, і витягнув Ганну на берег. Вона була холодна, синя, з набряклим обличчям. Здається, я кричав. Я був злий на себе, на неї, на той камінь та навіть на озеро. Мені хотілося зникнути, забравши із собою все, що причетне до її смерті.#захисники_лісу ❤️