Закінчила читати "Вовчі землі" 🐺✍️ (відгук буде скоро)Тепер починаю книгу "Загублений принц" від Наталі Кош.Але перед цим хочу трохи подушніти 🤏Якось на взаємному читанні мені трапився твір авторки, і навіть сподобався, про що я й написала їй у відгуку, але мене дико поплавило (і плавить досі, коли згадую) від її відповіді в дусі "дякую, що похвалили, але взагалі-то потрібно було хвалити так і так, бо ви у відгуку спиралися на досвід прочитання інших авторів, але я не хочу, щоб мене порівнювали". Загалом це не заважає мені прочитати її книгу, але оцей неприємний осад залишився. Хто зі мною давно, має пам'ятати, що я тут колись робила багато дописів на тему того, як авторам варто або не варто реагувати на критику. Не нехтуйте цим, пліз, бо інакше можете запам'ятатися, як автор-скандаліст, що виставляє скріни та насміхається над відгуками читачів (був колись десь такий срач), або як автор-страждалець (постійно жаліється на те, як його ранять погані відгуки, шо вони завжди невчасні й узагалі-то читач повинен щось там [підставте своє]. Не повинен.) Якщо ви зрозуміли, про кого я — отже, автор запам'ятався саме так.В моєму випадку навіть критики не було, що, власне, і здивувало мене. Загалом це все дрібнички, які навіть не варті уваги, але #перші_враження вже не такі, якими могли б бути.#Катя_пише #душніла