Вижив - не означає пережив... Скільки ниток обірвано! Скільки сердець утрачено! Наче скотилось колись із гір воно, Наче і гори - запались небачено! Книжки читать... Отак, щоб час прогаять... І дослухатися, до голосів чужих... Ну, що ж... Життя зберіг! І зберігаю… Але хто вижив — ще не значить пережив. Війна минула... Тиша пойнялаНапівзруйновані міста і села. Вже світло може бути, але млаЗакоренилась в душах невеселих. Далека мила. Я цілком самотній І може так скінчу життя. Немає миру в тиші цій мертвотній,Нема - до миру вороття. Ми розгубили все: рукописи й знайомих,Зубні щітки й покликання в житті. Проте чи був це огріх, омил, промах? Ми чесно йшли,по збоченій путі. Тепер закрилися джерелаЖивих і творчих споглядань. Човнів нема, а каравелиВезти не можуть через хлань! Учитись запахи ловитиВ гіркавих і чужих словах, І шанувать чужий епітет,Не знаючи, чи вірш - прочах? Річки біжать, і люди плещуть,Але над усім подвійне скло, І вечір вже — літературний вечір -Живе закрилось джерело... Автор цього вірша… Юрій Шевельов.