Побачила у фейсбуці пост з фразою, яку можна перекласти так:"Я бажаю вам зцілитись настільки сильно, щоб ви знову почали займатись своїми хобі"Це відгукнулось мені, бо в процесі свого зцілення, якось само собою вертається інтерес до моїх хобі – до того, чим я захоплювалась, що мені подобалось та цікавило.Зокрема і допис у блозі я нарешті написала, бо писати – то моє.. Я оце згадувала і за фотографію, це одне з моїх перших хобі, раніше я багато фотографувала і любила обробляти фото.Це змусило мене згадати те, коли я востаннє багато фотографувала. І я згадала про свій перший блог – "Життя шматочками". Зокрема і тому, що цей блог здебільшого про навчання за кордоном, де я теж переважно багато була на самоті.Бо разом з тим, як я почала одужувати від депресії, я почала знову відчувати стан свідомості, який у мене був тоді, я почала пригадувати якою я є у глибині душі. Це був зовсім інший час, 2015 рік, більше 10 років тому, але я віднаходжу знову в собі ту зачаровану дівчину, сміливу, гумористичну та вільну.А позаяк тут у нас є багато поціновувачів Толкіна та Люїса, то може вам буде цікаво глянути як я їм фіш-ен-чіпс у пабі, де вони колись тусили?