Слизеринка

Шо робити з тюльпаном на восьме березня? І чому краще без нього? Спробую пояснити, опираючись на нинішній контекст.Війна з росією - це ціннісна війна. Це війна минулого з майбутнім. Це війна колгоспу проти індивідуалізму. Війна малєнькіх людєй проти людей великих, які вирішують самі. Це війна ідеологічна.⠀Сексизм, гомофобія, расизм, ксенофобія - всі ці печерні і поzорні світогляди притаманні радянській людині. Коли віздє врагі, всі анекдоти про чурок або блондинок і страх гомосексуальності в контексті жорстокої тюремної культури. Росія - гідна правонаступниця радянського союзу. Вона успадкувала нелюбов до яскравості, індивідуальності та рівних прав для різних людей.⠀Сьогодні я відзначаю день боротьби за права жінок. Поруч зі мною фантастичні жінки. Я захоплююсь жінками з ЗСУ, лікарками і доброволицями! Я захоплююсь мамами, які ладні на все, щоб зберегти життя своїх дітей. І мамами, які голосно співають у сховищах, щоб малеча не чула вибухів. Я захоплююсь провідницями, продавцчинями і волонтерками! Я захоплююсь жінкою, яка збила ворожий дрон банкою з помідорами. Я захоплююсь директоркою бару, яка купує тактмед та екіпірування для наших військових. Я захоплююсь вихователькою садочка, яка розказує дітям смішні історії, спускаючись з ними в підвал під звуки сирен. Я захоплююсь журналісткою, яка перекрикуючи вибухи розказувала мені про любов до Керуака. Я захоплююсь ведучою новин, якій у перші дні вторгнення губи обсипало ранами через відсутність сну і нормальної їжі. Я захоплююсь візажисткою, яка тонувала їй мішки під очима тремтячою рукою. Я захоплююсь продюсеркою, яка розрулювала пледи, матраци, гарячу їжу і шукала, де зробити манікюр під час воєнного стану. Я захоплююсь редакторкою, яка п’ять хвилин ридає в нюзрумі, а потім шість годин включала гостей у прямий ефір. Я захоплююсь країною, де всі ці жінки - не меркантильні сволоти, не прикраса світу, а люди. Люди з гідністю, розумом, почуттями, різноманітними навичками і талантами, а не лише красою і сукупністю стереотипних нісенітниць про шубу.⠀Я люблю квіти у всі дні протягом року, крім 8-го березня. Зокрема, бо «день весни і краси» святкують у країні, яку я ненавиджу всіма потужностями свого серця. Там жінка - це мать, яка нарожає ще. І атрибут, до якого не клеїться фемінітив. Там взагалі пиzдець із цінностями.⠀А в нас, сестри, попереду ще розбудова своєї країни, манікюр, боротьба, мрії, рефлексії, солодкі парфуми, нові сукні, бандажі, книги, протиопікові пов‘язки, ефіри, побачення, сюжети, броніки, подорожі, благодійні збори і квіти… у нас попереду життя.

Як ставитесь до Спартака Суботи?Я маю чітко сформульоване однозначне ставлення. Гадаю, воно зрозуміле із власне бесіди.У мене склалося враження після інтерв’ю від Спартака Субботи, що він психопат. Що скажете?Скажу, що не сильна в психіатричних діагнозах. Але розумію, що саме наштовхнуло вас на таку думку.Я не погоджуюсь, що інтерв’ю зі Спартаком Субботою - слабка робота. Є над чим працювати, але ви 🔥Хороше в’ю, це коли герой чи розуміння героя трансформується в процесі бесіди. Як на мене, цього не трапилось.Чому ви не хотіли виставляти інтерв’ю зі Спартаком?Бо це велика відповідальність. Для мене важливо не «дати майданчик», а показати суть. Важко показати суть, коли людина погодиться з усім, що ти скажеш, навіть в максимально суперечливому контексті. Я мала сумніви, чи створює наша бесіда чесний вайб для висновків у глядачів. З рештою, гадаю, що радше так, ніж ні.Чи були складнощі, коли говорили зі Спартаком?Так. Я не вірила спікеру, але не знайшла правильних інструментів, щоб в кадрі пропрацювати свої емоції.Чи здався вам Спартак на інтерв’ю щирим? І чи таким він був ввічливим, як із вашим менеджером?Спартак був найввічливішим зі всіх гостей. Вам було комфортно записувати інтерв’ю зі Спартаком?НіЧи змінилась у вас думка про Спартака після інтерв’ю?ТакЩо б запитали у Спартака по-іншому?Запитала б те саме, але інакше. Якби мала другий шанс прожити це в’ю, не розгубилась би після епізоду з кривавою разчлєньонкою. Це був пиздець. Як запитати: «ви справді науковець?» і отримати у якості доказу фотку молекули. Тільки замість молекули - тіло без члена і голови.Які висновки ви зробили після інтерв’ю з С С особисто для себе?Коли не можеш зорієнтуватись, як реагувати, говорити про свої емоції від того, що відбувається в моменті. Опиратись не на слова, а на почуття. Не боятись образити героя, який зі всіх сил намагається сподобатись. Тобто партнерські пологи - це ок, а фото трупа травмує? Ти суперечиш сама собі?Партнерські пологи - це про підтримку і включеність у складний і важливий процес, а не про погляд безпосередньо у вагіну під час народження дитини. Людина має право не хотіти брати участь у цьому процесі. Людина з мільйонною аудиторією має проговорювати це з відчуттям такту та відповідальності. Фото порізаних трупів - також, до речі, про такт і відповідальність.Як вам особисто Спартак, чи вірите ви йому?Я не вважаю етичним говорити публічно про людину того, що не було сказано в очі, коли була така нагода. Тому проявляю максимальну обережність в оцінках. Особисто мені Спартак здався людиною, яка зробить усе можливе для уникнення суперечки. Навіть, якщо питання тригерне і наші погляди різняться. Тут ідеться не про ціннісну дискусію, а ретельне згладжування гострих кутів.

​​Ця книжка здавалася мені надто простою і очевидною. А потім дивувала. А потім захоплювала. Багато різних емоцій. І от, перегорнувши останню сторінку, констатую: і все-таки це було дуже добре. "Покоївка" - це чергова історія про людину, яка відрізняється. Головна героїня має легку неназвану ментальну особливість (щось типу ОКР). Вона помішана на чистоті і правильності, усе сприймає буквально, не зчитує емоцій та ніяк не може зрозуміти, коли люди сміються над нею, а коли - з нею. У неї була людина, яка усе їй пояснювала - бабуся. Але бабуся померла, і Моллі лишається сама у цьому незрозумілому світі, де всі люди чужі, і не ясно, як з ними взаємодіяти. Їй здається, що до неї проявляють приязнь - а насправді її використовують. Вона думає, що її кохають - а насправді маніпулюють. Ми, як глядачі, усе бачимо зі сторони і розуміємо, але нічого не можемо вдіяти. У Моллі є дві радості: 1) закриватися ввечері вдома самій, де не треба зчитувати нічиїх емоцій та намагатися зрозуміти людей. Та 2) прибирання у VIP-готелі, де Моллі віддраює все до блиску, і кайфує з того. Бо це та площина, де вона все розуміє, і може контролювати. А тому - це стає порятунком для її психіки. Аж раптом героїня знаходить труп в одному з номерів, стає головною підозрюваною, і розмірене, передбачуване та одноманітне життя змінюється... У цієї книжки є несподіваний ефект: так і хочеться все кинути і відмити свою квартиру до блиску. Авторка так натхненно описує той кайф, який отримує від цього героїня, що хочеться пережити те саме. А ще описи, як влаштований готель, я читала з задоволенням - люблю таке. Детективом чи трилером це ніяк не назвеш, бо все стає зрозуміло майже спочатку. Але сенс книжки не в тому. Вона по-наївному світла, неправдоподібно добра і така підкреслено легка, повітряна. Рожеві єдинороги об'єднуються і перемагають всіх монстрів. Для наших часів якраз те, що треба. Втім були два моменти в самому кінці, коли я вголос сказала "Ого" від сюжетних поворотів. Тобто не настільки все й очевидно, як здавалося. Ну і звісно, цей відгук був би неповним без згадки Бакмана - бо тут так і стирчать його вуха. Абсолютно уявляю собі цей роман у виконанні Бакмана: схожий настрій, схожа атмосфера наївної доброти і оцей поступовий прогрес трохи дивакуватої та побитої життям людини, яка все одно лишається на стороні добра. Словом, якщо вам свого часу зайшов Бакман, то "Покоївка" - теж має зайти. P.S. А ще в лютому цю книжку планують обговорювати у книжковому клубі Емми Антонюк на Youtube-каналі "Палає". Тепер хочу послухати ☺️

Любі друзі, дорога родино! На мій ютуб канал поскаржилися, ютуб вимкнув монетизацію. Це означає, що майбутні інтерв’ю я публікуватиму за власний кошт і вони не окупляться. Ідеться про оренду техніки, гонорар режисеру монтажу та оператору, оренду студії. Ні, я це пишу не для того, щоб просити у вас гроші, боже збав🤣Учора я репостнула сторіс Раміни про книжку російського видавництва, яку вона рекомендує своїм підписникам. Після цього Раміна в особистих повідомленнях писала щось про «дорослішання» і важливість езотеричних практик. Вже сьогодні відео з розбором її інтерв’ю з Олексієм Арестовичем (того самого, де під традиційне кивання Раміни Арестович накидує совкодрочерства і кремлівської пропаганди) стало причиною вимкнення монетизації на моєму каналі.Ви чули про ефект Барбари Стрейзанд? Коли щось, що забороняється, стає вірусним? У мене нема ілюзій, що відео з критикою проросійської маячні набере стільки ж переглядів, що й саме інтерв’ю Олексія в Раміни. Але найближчий місяць я не видалю його, щоб відновити монетизацію, а поститиму контент за власні кошти. А от вас попрошу максимально поширити це відео, щоб якомога більше людей почуло розвінчування шкідливої та небезпечної маячні, яку активно ширять в українському ютубі.Цінності - це штука, яка часто приносить дискомфорт. За яку треба платити. А також - активно плекати і не відступати. Дякую усім, хто розділяє їх зі мною. Дякую усім, хто допоможе поширити це відео.https://youtu.be/ANQzVwrX44c

Інстаграм традиційно видалив цей допис через мову ненависті 🤷‍♀️(тобто емоджі тепер заборонені, ге?)Одного дня я отримала повідомлення від Раміни.Вона побачила мій розбір інтерв’ю Фаріон на «Ходят Слухи» і запропонувала допомогу, як зв‘язатись із Фаріон, щоб запросити її на Палає.⠀Прочитавши повідомлення, я спитала Яну: «Може, покликати Раміну до нас на інтерв’ю?» Яні сподобалась ця ідея. Я ж завагалася, бо звісно, Раміна не погодиться. У нас вдесятеро менше підписників і запитання будуть явно не про «любімий цвєт» і «як цілується Козловський».Сорян, я помилялась.⠀Раміна без роздумів погодилась. І навіть написала, що добре розуміє, якою буде бесіда.⠀Перша дата інтерв’ю зірвалась через масовані ракетні обстріли Києва.⠀Якщо чесно, я була впевнена, що це інтерв’ю не відбудеться взагалі. І до останнього мала план Б, що видавати в понеділок, якщо запис таки не зірветься.⠀Запис відбувся.⠀До цього інтерв‘ю я мала сформоване і однозначне ставлення до Раміни. Ця жінка могла бути класною рольовою моделлю. Обожнюю затятих героїнь, які зациклені на меті і будь-що досягають бажаного. Але цим «будь-що» для неї стали базові цінності. Тому замість бути яскравою блогеркою і рольовою моделлю, у моєму Всесвіті Раміна була медійною персоною, яка світила рублями на Контрактовій, під час війни тягала 🐶🐷 в український простір і дозволяла множити на своєму каналі сексистські та інфошахрайські меседжі.⠀Чому я дуже хотіла записати це інтерв’ю? Бо Раміна має мільйонну аудиторію, велика частина якої - це українці. Після початку повномасштабної війни існує суспільна дилема: як ставитись до медійних персон, які відбили, що відбувається, лише почувши свист балістичної ракети.⠀Я не вірю у прості відповіді на складні запитання. Але це інтерв’ю допомогло мені краще зрозуміти кейс Раміни-блогерки та історію Раміни-людини. Я не ділитимусь враженнями, бо я - не суддя. Сенс нашої розмови у тому, щоб власні враження мав кожен, хто гляне «Це ніхто не буде дивитись».⠀https://youtu.be/kKSD8FegeKs

Колись я думала, що існує недоступна «магія інтерв’ю». Я дивилась на інтерв’ю Опри та Роллінґ Стоунз і офігівала: як ці люди за дві години розмови розкручують спікерів на історії, які найталановитіший психотерапевт не добуде за 10 інтенсивних сесій з кушеткою і паперовими серветками.⠀Потім я почала копати, як динозаври типу Даяни Сойер чи Стівена Сакура роблять цю магію. Виявляється, найбільша робота з людиною відбувається не в кадрі, а поза ним. Ролінги місяцями з героями і їхніми близькими п’ють каву (і не тільки) у барах, перш ніж нарешті увімкнути диктофон. А в Даяни є щонайменше 17 сценаристів, які виконують роль емоційного поліграфа з героєм, перш ніж їхня шефиня сяде з ним один на один під прицілом об’єктивів.⠀У сьогоднішньому інтерв’ю з Максом прихована «магія» відбувалась за вечір до запису. Після третього келиха я наважилась попросити: «розкажи мені те, що ти не розказував іншим інтерв’юерам, давай разом зробимо цю розмову особливою, допоможи мені». Як тобі таке, Даяно? 🤣⠀Так само я не вірю в хороше інтерв’ю без хімії з героєм чи героїнею в кадрі. Вона не залежить від якості роботи офф рекордс і базується на драйві і тоні власне розмови.⠀Сьогодні ввечері у «Це ніхто не буде дивитись» - смішний, але дуже серйозний баланс обох частин цієї взаємодії. Ви здивуєтесь, порегочете, прокачаєте емпатію і послухаєте про круті книжки.⠀Хто буде дивитись? - ❤️https://youtu.be/scY92Lk_2K8