дорогі земляки, під звуки сирен, вибухів і фейспалмів на адресу книги Пономарьова, - коротше кажучи, попри все, - лебедине розслідування триває!⚠️ цей допис для тих, кому цікаві всілякі дрібні деталі і обірвані ниточки. якщо хочете найголовніші підсумки - то сміливо гортайте на наступний.тооож що відбулося за останні три дні:🌟 я знайшла звукорежисерку, яка записувала "Лебедину зграю" у 2006 році 😎🌟 вона зв'язала мене з колишнім директором студії звукозапису, який повідомив, що дозвіл на запис тоді брали у доньки Василя Земляка, а от у кого сам текст - він не пам'ятає. порадив звернутись до Євгена Шаха (заслужений і народний артист України, який начитував роман) і дав його номер. також дав контакти жіночки, яка була консультанткою на момент запису аудіокниги🌟 спецагент Роман взяв на себе найскладнішу роботу: дзвонити по телефону! (😰). він поговорив з "консультанткою", і вона порадила звернутись до Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України (ІЛНАН).

🌟 уявіть собі, Рома подзвонив навіть туди!! але в ІЛНАН, не оцінивши подвигу, сказали написати листа на пошту.

🌟 мені ж випала честь подзвонити прям народному артисту Євгену Шаху, що викликало в мене інтровертський інсульт. але пригадавши, що моє телевізійне минуле так-то включало спілкування з усілякими шахами і падишахами (я колись писала листа королеві Єлизаветі, дітлахи 😎) я уявила, що мені все ще 18, і таки набрала пана Євгена.

🌟 на жаль, голос андроїда Гоші у слухавці повідомив, що абонент наразі не може прийняти мій дзвінок. я пішла більш звичним і менш стресовим шляхом - рискать по фісбуках.

🌟 звідти я зрозуміла, що Євген Шах з дружиною перебуває зараз не в Україні. написала його дружині, і вона навіть відповіла мені, але, на жаль, не змогла допомогти (не думаю, що можу розголошувати особисту інформацію, тож просто констатую, що ця ниточка пошуків привела в тупік)🌟 тим часом прийшла відповідь від директора з наукової роботи ІЛНАН (ця свята людина відповіла мені в той же день о 10 ночі!

🥹), що у них зберігаються лише 3 листа Земляка, рукописів нема (та бля!)🌟 в перервах між задовбуванням людей я коротала ночі (бо вдень ще треба працювати, якшошо я не у відпустці 😆) за складанням простенького текстологічного співставлення чотирьох версій "Зграї". подумала, шо така душна бумажка виглядатиме переконливіше, аніж словесні запевняння, що "аудіоверсія має бути досліджена і перевидана, мамай клянус!"‼️ сьогодні зранку стався прорив і розрив, бо мені приїхало видання "Зграї" 2002-го року ("Махаон-Україна"). і знаєте шо? там 13, мать його, розділів у другій частині. і там є ВСІ ЗГАДКИ ГОЛОДУ, які я почула в начитці. алілуя, браття й сестри! цей текст існує, а значить я таки не йобнулась!

🌟 ще важливою деталлю цього видання є редакційна колегія, наповнена іменами вумних серйозних чоловіків. що, втім, ніяк не гарантує, що вони прям занурювались в усю цю епопею.

🌟 окремо привертає увагу передмова від Слабошпицького (сучасник і колега Земляка), де прям написано, що викинуті раніше уривки зі "Зграї" публікувались у "Літературній Україні" та журналі "Україна" (будь ласка, не змушуйте мене їх шукати), а також ввійшли і в цю книгу.

🌟 поки я ошаліло гортала книгу прямо на пошті, мені відповів Наш Формат. вони вказали, що "Махаон-Україна" були одними з двох правовласників на момент запису аудіо; другим було "Державне спеціалізоване видавництво "Україна" (вопше хз що це за звір).

🌟 окремо висловлюю свої співчуття Михайлу Бриниху, на якого я без усіляких прелюдій вивалила весь цей детектив (він мав необережність сказати, що йому цікаво 🤔). як справжній доктор Падлюччо, він не поспішає тішитись віднайденому літературному Граалю, і каже, що потрібні ще докази автентичності отих крамольних уривків (на жаль, я згодна).підсумок читайте нижче, а що було у попередніх серіях шукайте за тегом #душна_зграя  🦢