Шекспірові, звичайно, далеко було до родини Борджіа, але своїх героїв він отруїв чимало: достатньо згадати Ромео, Гамлета-батька, Гертруду, Клеопатру, Регану, а також ще кілька спроб і задумів, які не здійснилися. Та вперше драматург вивів на сцену отруту саме в "Ромео і Джульєтті": приголомшений чутками про смерть Джульєтти, Ромео купує в аптекаря каламарчик з отрутою й таємно вертається до Верони, щоб вкоротити собі віку на могилі коханої. Йому не може завадити навіть ошуканий наречений Паріс - видовищна бійка у фамільному склепі Капулетті й безглузда загибель Паріса мали б додати драматизму цій і без того напруженій сцені. У Ромео була про собі зброя - чому ж він обрав такий "немужній" спосіб піти з життя? Можливо, тому, що Шекспір підживлював тут ксенофобський стереотип про італійців-отруйників (так, слава сімейства Борджіа не лише добре розповсюдилася континентальною Європою, а й перетнула Ла-Манш). Взагалі, отрута вважалася ознакою підступу й моральної слабкості; труїти могли жінки, яким була недоступна зброя, або ж, як покаже "Гамлет" ниці й підлі чоловіки. Ромео, звісно, не такий, але після бід, які впали на його голову, складно звинувачувати його в тому, що він шукав легкої смерті. До речі, що ж там за рідина була в тому каламарчику, який Ромео придбав за сорок дукатів? Спочатку розберімося, це багато, чи мало? У середньовічній роздробленій Італії уніфікованої валюти не існувало, кожна місцевість карбувала свою монету. Верона 14-15 сторіччя випускала срібні гроші, а от золоті дукати (так, ті самі, які давав у борг Шейлок) карбувала Венеційська Республіка. Одна така монета важила 3,5 грами золота, і її ціна сьогодні, враховуючи злет цін на золото, в середньому дорівнює 9-10 тисяч доларів. Можете самі порахувати, що Ромео віддав за пляшечку вартість непоганої квартири в центрі Києва. Аптекар наобіцяв йому, що отрута там така, що Хоч вдвадцятеро більше сили майте,вона вас прожене зі світу враз.(пер. Василя Мисика)То що ж там за така вбивча й швидкодійна отрута? Мусимо визнати, що ксенофобський стереотип про італійців був таким обґрунтованим - у середньовічній Італії зналися на отрутах. У тексті трагедії назва рідини у каламарчику не уточнюється - отрута та й отрута. З того, що нам відомо про популярні у Середні віки смертельні рідини, це може бути настоянка аконіта (його інші назви - вовкобій та чернечий каптур) або арсен - ці отрути діють миттєво, блокуючи дихальні шляхи. Інколи до цього переліку додають цианістий калій, але Ромео точно ним не труївся, адже цианід вперше був синтезований лише у 1782 році.