Про сьогоднішній Дванадцятий день Різдва, і про Дванадцяту ніч, яка йому передує, ми вже неодноразово писали, але сьогодні згадуємо про традицію дванадцятої ночі - весселінґ. Вессел - традиційний напій Дванадцятої ночі, який готували з гарячого елю з додаванням прянощів і печених яблук. Вважається, що найперша церемонія весселінґу описана у хроніці Джеффрі Монмутського "Історія королів Британії": Ровена, донька саксонського найманця Хенгіста, піднесла майбутньому королю Вортігерну чашу гарячого вина зі словами "Waes Hael!" (доброго здоров'я). В тюдорівські часи весселінґ був дуже популярною розвагою останньої різдвяної ночі - у велику ємність наливали вессел і ходили з нею вулицями, пригощаючи всіх бажаючих. Звісно, хода супроводжувалась піснями, найвідоміші з яких - Here We Come A-Wassailing (нам відома версія ХІХ століття, але вважається, що ця вессельська пісня значно старша) і Gloucestershire Wassail. Для любителів кулінарних експериментів, навчитися готувати вессел можна у авторки каналу That Shakespeare Life - вона ділиться рецептом традиційного яблучного напою. У Шекспіра wassail теж згадується, але не в різдвяних, а скоріш у загальносвяткових або загальпиятикових контекстах. А от його сучасник Бен Джонсон у віршованій присвяті "To Sir Robert Wroth" пише саме про веселу традицію публічного частування: "The jolly wassail walks the often round,In their cups are their cares drowned...".