2025 рік, здається, буде такий же рясний на шекспірівські прем'єри, як і попередній. Вже завтра на "головній сцені країни", у Київському театрі імені Івана Франка відбудеться перший показ трагедії "Макбет". За два, тижні в київському Театрі драми і комедії на Лівому березі - "Король Лір", а в Одеському драматичному театрі імені В. Василька - "Комедія помилок". На День театру прем'єра "шотландської п'єси" відбудеться на сцені Дніпровського театру "Драміком". Тобто, висловлюючись мовою бухгалтерів, вже в першому кварталі маємо таке непогане сальдо. Звісно, що до "Макбета" модного Івана Уривського прикута неабияка увага, пов'язана не лише з тим, що один із головних хітмейкерів української сцени взявся за головного хітмейкера світової драматургії, але й зокрема з новими правилами відвідування Театру Франка, які керівництво театру хоче запровадити вже від завтра. Йдеться про заборону заходити до глядацької зали після третього дзвінка, яка збурила дискусії в соціальних мережах. Але ми тут все ж не про дзвінки, а про Шекспіра. Франківський "Макбет" привернув до себе увагу й "глянцевої" журналістики, що вилилося в промоматеріал в українському Vogue. Тут дійсно цікавий кейс, як краплина дьогтю (в нашому випадку, кричуща фактографічна помилка) може підважити в цілому цікавий й інформативний матеріал про народження вистави. Журналістка пише, що "Макбет" був написаний у 1623 році. Вочевидь, сім років як мертвий Шекспір постав з могили, швиденько написав "Макбета" на пошану вже добряче розбитого артритом короля Якова, й мерщій назад. Насправді 1623 - це рік першої публікації трагедії, адже на відміну від багатьох інших п'єс Шекспіра, вона не публікувалась у прижиттєвих виданнях кварто. Вперше "Макбет" був надрукований лише у Першому Фоліо 1623 року. А от прем'єра відбулася, скоріш за все, у 1606 році. Звертаючись до шотландської теми, Шекспір мав на меті вшанувати нового англійського короля, небіжа королеви Єлизавети І Тюдор, Якова І Стюарта, до того - Якова IV Шотландського. Той, крім іншого, ще й цікавився різноманітними потойбічними й макабричними штуками, і написав й опублікував присвячену їм книжку під назвою "Демонологія" (1597), тому п'єса про Шотландію і відьом, зіграна трупою "Слуги короля" просто приречена була стати хітом, яким вона й досі є, попри дещо похмуру репутацію.