Запекла книгожерка

Мій роман «Боги мого краю дуже люблять кров» от-от анонсує видавництво Vivat. Перед тим, як відкриється передзамовлення, ви маєте знати, чому вам потрібна ця книжка⬇️1. Це дарк академія про київську гімназію в 1917-1918 роках. Революція, війна, вбивства, спіритичні сеанси2. Історія про одну з перших демократичних шкіл у Києві, де дівчата і хлопці могли навчатися разом3. Головна героїня — Вероніка Черняхівська. Так, історична особа. На момент подій в романі їй сімнадцять, і вона переходить в нову школу з жіночої гімназії Аделаїди Жекуліної4. В романі діють і інші історичні особи — літературний критик, літературознавець і викладач Микола Зеров, художниця Олександра Екстер та ін.5. Буде загадка, темрява, смерті, розслідування, захоплення Вайльдом і проклятими поетами, закоханість, орфічні культи, таємничі майстерні художників, біль і фаталізм6. І Перші визвольні змагання як тло усіх подій7. «Боги мого краю дуже люблять кров» — цитата з дуже особливої для мене книги Оскара Вайльда. Питайте, якщо ще щось цікаво

Це типовий випадок, коли авторка один раз адаптувала для себе шаблон написання трилеру і може клепати книжки по цьому лекалу вічно, міняючи лише локації і імена персонажів — самі ж характери, хід подій і сюжетні твісти лишаються незмінними.Тому в цілому, про цей трилер я можу сказати те саме, що і про попередню книгу цієї авторки — реалізму мінімум, сюжет рухається штучно, логіка покинула чат, але розважити історія цілком може, якщо хочеться чогось вбивчо-різдвяного.Сюжетно це десь те саме, що й «І не лишилось жодного» Агати Крісті — герметичний трилер про помсту, учасників якої одного за одним виносить таємничий вбивця, тож їхня головна задача не тільки вижити, а й докопатись до причин того, чим вони заслужили на таку долю.А причини ці, треба сказати, дуже забавні😄Щоб без спойлерів, натякну тільки, що той вбивця якось надто обмежив вибір жертв. Враховуючи мотивацію, їх мало б бути як мінімум в десяток разів більше 😁Найкраще читати з кимось, в компанії з ким потім можна буде обговорити всі ці смішні провтики, нестиковки і надмірності.📖 «Вбивство у різдвяній крамничці»✍️ Андрейна КорданіВидавництво Книголав

Хотіла ще на хвилі Ліндквіста проговорити одне спостереження щодо тенденцій у сучасному горорі, відмінних від класики типу «Дракули».✝️ У своїх витоків, горор часто був моралізуючим. Тобто, читач мав чітко бачити, хто тут хороший, хто поганий, і зло невідворотно мало бути покаране наприкінці.І найчастіше в плані добра і зла ці історії були одновимірними — тобто, поганець був беззаперечно лихим, протистояли йому безсумнівно хороші і світлі герої, і це й була основна лінія. Зло не мало багатьох шарів і проявів поза цими чітко визначеними ролями, а справедливість не викликала сумнівів.Ну, може я трохи гіперболізую, але якщо подивитись на того ж «Дракулу», «Карміллу», «Сонну лощину» тощо, тенденція була приблизно такою — горор ніби ніс виховну функцію, світло і темрява були чітко марковані, а ідея обʼєктивної моралі була домінуючою.👁 Сучасні ж горори дуже далеко відійшли від концепції моральної дуальності, де є чітке «добро» і чітке «зло», хороші хлопці проти поганців, однозначно позитивні герої і стовідсоткові лиходії.Простіше кажучи, горорні тексти зараз переважно у морально сірій зоні, і навіть коли у творі є явно окреслений монстр, він майже ніколи не виступає головним джерелом зла і далеко не завжди є беззаперечно негативним персонажем.😈 У Ліндквіста, Кінга, Гендрікса, Джо Гілла і Мони Авад та інших сучасних горористів монстр часто є лише каталізатором, щоб проявити справжнє зло, джерелом якого є звичайні люди.І хоча історії досі в основному завершуються перемогою над більшим злом, ця перемога майже ніколи не вичерпна, а хаос і руйнування, спричинені в процесі, часто невідворотні.💀 І якщо, коли йдеться про неоднозначність зла, ця концепція може бути сумнівною і навіть шкідливою, бо в певній мірі може вести до виправдання кривдника, то цікавіше те, що саме позитивні герої в горорі стали морально сірими.Тобто, автори роблять акцент на тому, що нема абсолютно хороших людей, що доброта часто є лише маскою, яка приховує дуже спотворений внутрішній світ, і що уявна правильність і високоморальність зовсім не є ознакою того, що людина добра. Більш того, нерідко саме ці риси притаманні найбільш жорстоким і відбитим героям, бо роблять їх неемпатичними, фанатичними і безжальними.🪶 Це співзвучно сучасному дискурсу в цілому: ми стали багато говорити про травмованість, відкрито рефлексувати, вже не боїмось того, що відрізняємось від інших і не вписуємось у чиїсь уявлення про нормальне і правильне.👄 Сьогодні прагнути ідеальності не модно, бо суспільство тримає курс на прийняття себе.Тут, звісно, є винятки у вигляді табору прихильників всяких скрєпів, але їх ми не чіпатимемо, бо навряд ці приторно приємні люди є аудиторією горору. 🌹 Тож позитивні герої тепер також здебільшого травмовані, мають вади, не завжди чинять правильно, а позитивними їх робить те, що вони здатні співпереживати і розуміти інших, а не те, що вони дотримуються правил добропорядності і зберігають цноту до шлюбу.Це, до речі, стосується не тільки горору, але решта жанрів не є фокусом цього каналу, тому я обділю їх увагою.#темнатеоріяІлюстрація — офорт «Сон розуму породжує чудовиськ» Гойї. Просто бо пасує до теми 😌

Цей трилер був би в рази краще, якби його скоротити десь вдвічі, а то і втричі, бо його основна проблема в тому, що події в ньому досить одноманітні і повторюються цілу вічність.Я розумію, нащо це зроблено — авторка мала на меті розкрити всі огидні аспекти особистості антагоніста і висвітлити його маніпуляції та те, як саме його жертви потрапляють у ці тенета, але в певний момент я просто втомилась читати одне й те саме, доки герої топчуться на місці, нічого особливо не роблячи і нікуди не просуваючись.Друга ж проблема — надто позитивний фінал, от прям хепі-хепі. І хоча за ним слідує епілог, який натякає на неоднозначність розвʼязки, виглядає воно досить штучно і притягнуто.Але є в нього і кілька істотних плюсів.По-перше, він заснований на реальних подіях, навіть на кількох справжніх подібних злочинах, на яких я не зупинятимусь, бо всі вони перелічені в подяках. Як мінімум про одну з цих справ я вже чула, але вони всі досить подібні. Йдеться про шлюбне шахрайство — чоловік створює фіктивні особистості, одружується з різними жінками, а тоді викрадає їхні статки — і так по колу, аж доки його нарешті не викриють.Такі справи зазвичай дуже складні, затяжні і марудні, як власне і книга — тож все вийшло досить реалістично, але не те щоб від цього читати було цікавіше.По-друге — і це, мабуть, найсильніший бік книги — тут чудово показано, що подібні злочинці зовсім не обовʼязково мають конкретний типаж жертв, і у небезпеці буквально кожна жінка, яка б прагматична і поміркована вона не була.Маніпуляції розкриті шикарно, портрет антагоніста вийшов дуже обʼємний і правдоподібний — цього не відняти. І шлях до його викриття теж реалістичний і схожий на правду — аж до фінальної епічно-оптимістичної сцени, в якій авторка трохи перегнула.Книга доволі виснажлива, не дуже захоплива, але далеко не найгірший трилер, який мені доводилось читати. Щось у ній таки є.📖 «Не впускай його»✍️ Ліса ДжуеллВидавництво РМ

Тут я не буду писати дуже багато, бо по суті мої враження від цієї книги мало чим відрізняються від тих, які я мала від першої частини цього циклу — «Вбивайте усвідомлено».Єдине, що цього разу вже нема ефекту неочікуванності, проте чітко зрозуміло, на що чекати від персонажа і в якому напрямку розвиватимуться події.Герой досі не вивозить життя, має проблеми із гнівом, часто горить від поведінки людей навколо і їхнього впертого небажання зважати на його плани, емоції і бажання — дууууже знайомо і дуже відгукається.Ще багато стьобу над сучасним суспільством і надмірною гонитвою за тим, щоб бути ідеально правильним.Звісно, тут багато перебільшень, і так само багато проблем з логікою і реалістичністю, але цій книзі все це пасує.Не розривна, а скоріше спокійна іронічна комедія з легким терапевтично-заспокійливим ефектом.Думаю, я продовжувати у читати нові томи по мірі виходу, бо настрій вони підіймають класно.📖 «Моя внутрішня дитина хоче вбивати усвідомлено»✍️ Карстен ДюссВидавництво Книголав

🏆 Топовим горором цього року за результатами Goodreads Choice Awards став роман Ґрейді Гендрікса «Witchcraft for Wayward Girls» про пʼятнадцятирічну дівчину, що вагітна і не зізнається, хто батько, через що її відправляють до культоподібної комуни для дівчат з тією ж проблемою. Героїня звертається до магії, щоб вибратись із комуни, але їй доведеться заплатити високу ціну за нову силу.Серед номінантів були:📖 Кінг з його новим романом про Голлі Гібні «Never flinch» — чекаємо від КСД 🥰📖 Стівен Грем Джонс і його «The Buffalo Hunter Hunter»— історичний горор про кровну помсту. Певна, що побачимо у Жоржі📖 «The Bewitching» Сільвії Морено-Гарсія — багатопоколіннева горорна сага про відьомство📖 «Play Nice»Рейчел Гарріс про дівчину, що має зіштовхнутися з демонами свого минулого під час спроби відновити дім свого дитинства. Попередній роман авторки, «Чорна вівця», виходив у Старого Лева, тож придивляймося до анонсів від них 😏📖 Роман Кайлі Лі Бейкер з дуже цікавою назвою «Bat Eater and Other Names for Cora Zeng» про прибиральницю місць злочину, що стала свідкою вбивства своєї сестри і почула дивну фразу від вбивці, після чого і в її житті починаються непоясненні події📖 «Hungerstone» Кет Данн — гарячий сапфічний роман, що описують як феміністичне переосмислення «Кармілли»📖 Новинка від Мони Авад «We Love You, Bunny», пріквел-сіквел до «Зайчика» з оптики «зайчиків». Жорж вже анонсував, чекаємо📖«The Possession of Alba Díaz» Ізабель Каньяс про молоду мексиканську жінку, яку переслідує прадавнє зло з недрів землі📖«The Lamb» Люсі Роуз про дівчину, що все життя прожила із мамою в лісі, бо її матір обожнює підгодовувати і розчленовувати бродяг, які іноді ненароком заходять в гості 😱📖«When the Wolf Comes Home» Нет Кессіді про акторку, що випадково знаходить 5-річного хлопчика, який втік з дому, і вже незабаром теж змушена тікати разом із ним від його жорстокого батька📖 «You Weren't Meant to Be Human» Ендрю Джозефа Вайта про виживання і пошук власної ідентичності у розпал вторгнення іншопланетян. Одна з книг автора виходила у Букшеф, тож і цю можемо побачити там📖 Джоанна ван Він з готичним горором про вампірів «Blood on Her Tongue»📖 Надприродній горор про будинок з привидами на березі озера і химерні родинні таємниці «The Haunting of Paynes Hollow» Келлі Армстронг📖 «Lucky Day» Чака Тінгла, якого незабаром почне видавати Жорж📖 «How Bad Things Can Get» Дарсі Коутс про відпочинок мрії, що перетворюється на пекло📖 Лінг Лінг Хуанг (можу помилятися у написанні імені українською 😭) з шокуючим романом про межу між любовʼю і одержимістю «Immaculate Conception»📖 Готична казка «What Hunger»Кетрін Денг про дорослішання і непрості стосунки з родиною📖 «Coffin Moon» Кіта Россона про вампірів і помсту📖 «Breathe In, Bleed Out»Брайяна МакОлі про дівчину, яку переслідує привид її померлого нареченогоХотілося б побачити в анонсах і на полицях книгарень як мінімум ще кілька книжок зі списку 😌

Varvar Publishing відкрили передзамовлення відразу на 4 книги з всесвіту «Зоряних війн» ✨🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾💫 «Майстер і учень»Це глибока, напружена історія про довіру, обов’язок і спадкоємність, написана майстринею розширеного всесвіту Star Wars Клаудією Ґрей.🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾💫Легендарна трилогія Дарта Бейна — книга 1Історія народження Темного Лорда, який створив Правило Двох і поклав початок новій епосі ситів.🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾💫«Загублені зорі»Панування Галактичної Імперії дійшло навіть до віддаленого світу Джелукан на Зовнішньому Кільці.Там доля поєднала шляхетного Тейна Кайрелла та рішучу Сієну Рі — двох молодих пілотів, яких об’єднує любов до неба й польотів.🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾💫«Темна послідовниця»Війна за галактику палає з новою силою.Колишній майстер-джедай, граф Дуку, занурюється в морок, а його злочини стають дедалі жахливішими.Рада Джедаїв приймає відчайдушне рішення — зупинити Дуку будь-якою ціною.І тепер лицар Квінлан Вос мусить об’єднатися з тією, кого ще недавно вважали ворогом — Асажж Вентресс.🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾🗓 Орієнтовна дата релізу всіх книг: грудень 2025💰 Ціна 600 510 грн за книгу#реклама

🔪Я обіцяла розповісти про 2 трукрайм-епізоди, які виринають на сторінках «Воно», тож саме час, доки я не відійшла від цієї книги надто далеко.Нагадаю, що про перший було тут, а другий має дещо спільне з основним сюжетом, хоча у книзі згадується дуже побіжно — хтось із персонажів (доросла Беверлі, якщо не помиляюся) між іншим згадує його в одній з розмов, і це історія про масові серійні вбивства дітей в Атланті.💀Протягом двох років, у 1979-1981, в американському місті Атланта, штат Джорджія, хтось викрав і вбив щонайменше 29 темношкірих дітей і підлітків віком від 7 до 17 років, переважно хлопчиків.Тіла знаходили через якийсь час після зникнення у безлюдних місцинах — у річці, під мостами, за сміттєвими контейнерами.Ці зникнення були такими регулярними і масовими, що у місті дуже швидко розгорнулась справжня паніка — чого, до речі, у Деррі за схожих обставин не сталося.👁 Діти зникали посеред дня: дорогою до школи, з парків та майданчиків чи просто з вулиці.Через кілька днів після зникнення, тіла більшості дітей знаходили із ознаками задушення, побиття чи ножовими пораненнями, тобто злочинець не дотримувався якогось чіткого паттерну, ніби уникаючи одноманітності і прагнучи просто позбавити своїх жертв життя у будь-який спосіб.Через це та через расову і політичну напругу, злочини не відразу визнали серійними.🔎У травні 1981 року, на одному з місць злочину поліція знайшла докази, що нарешті могла повʼязати із підозрюваним — волосся деяких жертв виявили в автівці чоловіка на імʼя Вейн Вільямс, а волокна, схожі на волокна з килима його автівки, відповідно, були присутні на тілах декого з вбитих.🎩 На радари слідства Вейн потрапив, коли поліцейські влаштували засідку вночі біля річки, де частіше за все знаходили тіла.Доки офіцери ховались у кущах, вони почули гучний сплеск, а за хвилину побачили авто, що стрімко відʼїжджало. За кермом був Вейн, 23-річний темношкірий продюсер-початківець.До речі, я отут якось писала про теорію Вейна.💀 Вейн ніби як дійсно тієї ночі позбавився тіла, але те тіло належало дорослому чоловікові, 27-річному Нейтанові Кетеллу, і знайшли його лише через 2 дні після арешту Вейна.Засудили ж його тільки за це і ще одне вбивство дорослого, Джиммі Рея Пейна.🤔 Але фактично не було переконливих доказів ані того, що Вейн Вільямс вбив цих чоловіків, чиї травми, до речі, істотно відрізнялись, ні тим більше доказів його причетності до вбивств дітей.🩸 Та після суду над Вейном, усі справи тихо закрили, і розслідування більше не велося, хоча викрадення і вбивства не припинились, а одне з них сталося буквально відразу після затримання чоловіка.Тож багато хто, включаючи батьків жертв, досі переконаний, що відповідальність за ті вбивства лежить не на Вейнові.👁 Більш того, злочини дійсно могли не бути серійними, бо відрізнявся і спосіб вбивств, і типаж жертв, і локації викрадення.🔒 Втім, Вейн Вільямс отримав 2 пожиттєві терміни. Наразі йому 67 років, і він досі відбуває покарання. В умовно-достроковому звільненн йому відмовили.У 2019 справу відкрили знов, проводиться повторний аналіз ДНК, але результати цих тестів досі не оприлюднили.#запеклий_трукрайм

🦇 Невеличка казкова історія, переосмислення «Сплячої красуні» у чарівному незрівнянному стилі Кінгфішер — легке, але в міру темне, просочене тонесеньким влучним гумором і чарами, хоча й приземлене до реалістичності.🌹 Дуже сподобалась частина, де осмислюється субʼєктивність краси і те, що краса само по собі є соціальним конструктом.🦋 Дуже захоплює те, яка авторка бере традиційні і вже давно і ретельно досліджені теми і сюжети, але розглядає їх під геть нетрадиційним кутом, знаходячи найцікавіше саме там, куди зазвичай ніхто не дивиться.😈 Дуже зачепив ракурс, під яким історія подається — при всій властивій авторці легкості, основний сюжет доволі темний і моторошний. Тематично, це мій улюблений троп у горорних текстах, бо йдеться про дитячу жорстокість чи навіть психопатію.❤️ І дуже класно авторка переосмислює традиційну казкову любовну лінію — її герої далеко не ідеальні, не закохуються одне в одного сліпо і з першого погляду, не втрачають від кохання розум, тож їх історія надзвичайно правдоподібна і не перетягує на себе всю увагу.👄 Я дуже люблю Кінгфішер за її оригінальний погляд і особливий та впізнаваний стиль оповіді. Її тексти емоційно чіпляють, але не виводять з рівноваги — скоріше, навпаки розслабляють і приземлюють, викликаючи легку посмішку і лишаючи приємний післясмак.Рекомендую.📖 «Колючий живопліт»✍️ Т. КінгфішерВидавництво Жорж

І тут зненацька — допис-знайомство😄 Бо, по-перше, вас тут останнім часом стало значно більше, а я давно не розповідала, шо я / хто я, а по-друге, коли як не сьогодні 🥳🍷Тож я Саша, і краще звертатись до мене саме так, а не повним іменем 😌Вже 10+ років живу в Києві з двома дітьми-підлітками і трьома котами різного віку, але приїхала сюди з Донецька, а по дорозі ще кілька місяців пожила в Ужгороді.👩‍🌾 Віднедавна ще іноді живу в селі неподалік Білої Церкви, і тут до мене в гості приходять ще три кицьки😸 Про досвід сільського життя розповідаю тут і тут, якщо вам раптом цікаво.🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾🐾📚 На цьому каналі розповідаю, що читаю, іноді трохи копаю в бік теорії темних жанрів, а ще пишу про трукрайм, тим чи іншим чином повʼязаний із книжками.😈 В основному тут про горори, трилери, іноді трохи комедій, драм або фентезі, а трапляється і всрате порно, коли у мене є на те настрій 😜Ще часом бувають згадки про кіно і анонси.🔪 Я авторка трукрайм нонфікшену «Вбивчі письменники» про (неочікувано) письменників-вбивць. Отут можна придбати книгу, а тут — мій авторський мерч до неї.🪶 Зараз непишу ще два трукрайм нонфіки, один з яких — у співаторстві з кількома дуже цікавими людьми. Про це скоро розповім більше, щойно дійдуть руки знов зайнятись цим проектом😄📱 У справжньому житті працюю UX-дизайнеркою у міжнародній компанії. Люблю це страшно, але розповідаю про це рідко😅 Але про роботу в мене теж є канал, який я майже не веду👀Із жодним видавництвом не повʼязана, хоча і ширились такі чутки. Ну, хіба на півшишечки😅 — зробила дизайн для вже двох обкладинок видавництва Жупанського: шикарної збірки «Скотомогильник» Дімки Ужасного і ще однієї збірки, яку незабаром анонсують.І також обкладинку для своєї книги ☺️З усіма іншими видавництвами співпрацюю як незалежна оглядачка або спікерка на подіях — мабуть, із більшістю, але найчастіше із Жоржем і КСД, бо так😅💀 Але, здається, повʼязана із Бабаєм — ну, у всякому разі, вони не заперечують, а часом і підтверджують😅 Це найбільша і дуже крута горорна спільнота, якщо ви раптом не в курсі, і саме зараз у них йде прийом робіт на новий конкурс оповідань. 📖 Ще веду два регулярні книжкові клуби — один на Борщагівці для місцевих і відчайдушних, інший — загальний міський. Про нього більше розповідала тут.🤫 А скоро запущу ще один офлайн проект у «запеклій франшизі», тож стежте за анонсами.❓Це ніби все, але якщо вас щось цікавить — питайте в коментарях. Жодних табу 😁І останнє, для тих, хто питав і хто не питав 😅 — мій вішліст отут ☺️Дякую, що читаєте, всіх люблю, ви бусінкі 💋