Саакян 🇺🇦

А тут вже: як гренландці можуть «зчитувати» дії Трампа: архетипи, тригери, інтерпретаціїАрхетипи/стереотипи-«лінзи»А) “Нас продають/купують” (об’єктивація)У культурі, де земля/море — не товар, а відносини й відповідальність, риторика “купити/забрати/анексувати” автоматично читається як приниження суб’єктності. Саме тому політичні меседжі “Greenland is not for sale” виникають так природно — це не просто гасло, це світоглядна межа.B) “Тупілак-ефект” (агресія, що повертається)Якщо зовнішній актор запускає шантаж/погрозу/силову гру, спрацьовує інтуїція: це «нечиста» тактика, яка зрештою вдарить по всіх — і по тому, хто її застосував. (Не буквально віра в магію, а культурний сценарій наслідків.)C) “Морська Мати” (ресурс як відповідь на повагу)Доступ до ресурсів (бази, мінерали, логістика) зчитується не лише контрактом, а якістю стосунків: повага → відкритість; зневага → закриття/опір.D) “Суд громади” (легітимність через публічність)Усе, що робиться “за спиною” або виглядає як змова великих держав, буде токсичним. Публічні консультації й місцева згода — критично.Сценарії дій Трампа і найбільш імовірні реакції в Гренландії1) Риторика «анексії/взяти під контроль/купити»Ймовірна реакція: масова відраза + мобілізація ідентичності + консолідація з Данією ситуативно, навіть якщо в довгій перспективі курс на незалежність. Це вже видно в протестах і загальному політичному тоні.2) Посилення військової присутності США без “мови власності”Якщо подано як безпекова співпраця на основі існуючих угод, з повагою до Nuuk і прозорими вигодами — сприйняття може бути прагматичним (не обов’язково теплим, але робочим).Якщо подано як “ми тут головні” — реакція швидко стане оборонною.(Довідково: США вже мають ключову базу в Гренландії, і в дискусіях це часто фон.)3) “Гроші та інвестиції” (інфраструктура/робочі місця/мінерали)Працює лише за умов:повага до місцевих процесів,екологічні запобіжники,відчутний локальний бенефіт,і головне: не як «ви нам — територію, ми вам — кеш», а як партнерство.Контекст: видобуток і консультації в громадах — реально чутлива тема. 4) Публічна підтримка права Гренландії на самовизначення (без “приватизації”)Це єдиний сценарій, де США можуть отримати симпатію як контрколоніальний союзник, але Трамп-стиль (“угода, я виграв”) може звести це нанівець.З практики: гренландські лідери підкреслювали, що майбутнє вирішують гренландці.5) Тарифи/шантаж Данії/“або так, або буде погано”Для Nuuk це читатиметься як повернення колоніальної логіки іншими руками: вас не питають, вами торгуються. Результат — зростання антиамериканського настрою та пошук інших партнерств.Практичний висновок: що в Гренландії “працює”, а що “ламає контакт”Працює (дає шанс на нейтрально-прагматичне прийняття):мова партнерства, а не володіння;чітка публічна повага до Nuuk як суб’єкта;прозорість і «легітимність через громаду» (консультації, місцеві вигоди);безпекові аргументи без приниження (“разом захищаємо Арктику”, а не “ми забираємо Арктику”).Ламає контакт (вмикає архетипи загрози):“купівля/анексія/тотальний доступ” риторикою;угоди “через Данію, але не з Гренландією”;зневага до екологічної/соціальної чутливості (особливо щодо видобутку);непередбачуваність + погрози (бо невизначеність в Арктиці = страх виживання).Важлива ремарка про межі узагальненняГренландці не є монолітом: є різні партії, різні регіони, різні погляди на інвестиції/видобуток/темп незалежності. Але “червона лінія” — не бути об’єктом торгу — виглядає надзвичайно стабільною, що підтверджують і соціологія, і політичні реакції.

Канада має те, чого хоче світ. Ми — енергетична наддержава. Ми володіємо величезними запасами критично важливих мінералів. У нас найосвіченіше населення у світі. Наші пенсійні фонди є одними з найбільших і найдосвідченіших інвесторів у світі. У нас є капітал, таланти та уряд з величезним фіскальним потенціалом для рішучих дій.І у нас є цінності, до яких прагнуть багато інших.Канада — це плюралістичне суспільство, яке працює. Наш публічний простір — гучний, різноманітний і вільний. Канадці залишаються відданими принципам сталого розвитку.Ми є стабільним, надійним партнером — у світі, який є яким завгодно, тільки не стабільним — партнером, який будує та цінує відносини в довгостроковій перспективі.Канада має ще дещо: усвідомлення того, що відбувається, і рішучість діяти відповідно.Ми розуміємо, що цей розрив вимагає більшого, ніж просто адаптація. Він вимагає чесності щодо світу, яким він є.Ми знімаємо плакат із вікна.Старий порядок не повернеться. Ми не повинні за ним оплакувати. Ностальгія — це не стратегія.Але на уламках розриву ми можемо побудувати щось краще, сильніше і справедливіше.Це завдання середніх держав, яким є що втрачати у світі фортець і які можуть найбільше виграти у світі справжнього співробітництва.Могутні мають свою силу. Але ми теж щось маємо — здатність перестати прикидатися, назвати реальність своїм ім'ям, розбудувати власну силу вдома і діяти разом.Це шлях Канади. Ми обираємо його відкрито та впевнено.І цей шлях широко відкритий для будь-якої країни, яка готова пройти його разом з нами».

Цей гастрономічний, а не політичний, день настав👨🏻‍🍳😅Нижче інгридієнти та пропорції рецепту страви, яку готуватимемо сьогодні на стрімі - грецький сочевичний суп "Φακές"Інгредієнти які знадобляться:250 г зеленої сочевиці2 ст. л. оливкової олії1 середня цибулина2 моркви2 стебла селери2 зубчики часнику2-3 лаврові листки1 ч. л. кумину (зіри)1 дрібка гострого перцю чи паприки400 г подрібнених томатів (томат консервований 1консерва)1 кубик овочевого бульйону або овочевий бульйон1,5 л води1 ч. л. соліДля подачі:- Дрібка орегано- Винний/бальзамічний/лимонний оцет- ОреганоРецепт приготування:Підготовка овочів:Нагрійте оливкову олію в великій каструлі на середньому вогні. Додайте цибулю та смажте 3–5 хвилин, поки вона стане м’якою та прозорою.Додайте решту овочів:Додайте моркву, селеру та часник, перемішайте та готуйте ще 3–5 хвилин. Спеції:Додайте кмин, гострий перець (паприку/чілі) та лаврові листки, перемішайте.Додайте сочевицю та рідину:Додайте сочевицю, подрібнені томати, кубик овочевого бульйону і влити 1,5 л води. Доведіть до кипіння.Варіння:Зменшіть вогонь до помірного та варіть під кришкою приблизно 30–40 хвилин, поки сочевиця й овочі стануть м’якими. Періодично перевіряйте та, за потреби, додавайте воду.Фінальний смак:Додайте сіль, поперчіть за смаком. І ще 5 хвилин під кришкоюДля подачі, вже вєу тарілку додати 1 ч.л. винного/бальзамічного оцту, 1.5 ч.л. оливкової олії, дрібку орегано👨🏻‍🍳

Замість висновку про переговориТрамп і далі готовий ставити себе на місце путіна, а Україну — поруч із собою. Він із задоволенням звинуватив би Україну у зриві переговорів, але не може. Він може й має можливість будь-якої миті звинуватити РФ, але не хоче. Тому й надалі імітуватиме власні «перемоги» та те, що «росія хоче успіху України».Зеленському та Україні вдається маневрувати: погоджуватися на другорядні поступки, поступки з умовами та залишати запобіжники (референдум, вибори, голосування гарантій у Конгресі), з розумінням, що це радше імітація переговорного процесу. Фактично Україні вдалося виграти тіло з 20 пунктів. Вони для нас погані, але неприйнятні для РФ у тій редакції, яка була запропонована. Підмінити, відкотити назад тощо росіянам так і не вдалося.путіну ж вдається й далі тягнути час і «жити» в голові у Трампа. Він отримав запуск робочих груп. Він виграв загальну логіку (філософію) документу на старті, але програв конкретні пункти. Натомість тепер отримав шанс нав’язувати свою інтерпретацію.Але нагадаю свою незмінну позицію: усе це — буря в трилітровій банці, яка має мало спільного з реальністю. Все ключове відбувається не в переговорах, а поза ними, у реальному світі. І по периметру залишиться те, що визначатиме порядок денний, коли «ложечки знайдуться» (тобто переговори проваляться).Тож скажу парадоксальну річ: те, що «путін грає Трампом», у довгу перспективу може бути цілком робочою ситуацією для нас.По-перше, це той самий «чарівний підсрачник», який отримала Європа, щоб нарешті почати реально рухатися і робити те, що давно потрібно.По-друге, це стає вразливістю самого Путіна. Таку «іграшку» втрачати не можна, бо це вже про його персональну велич, про ризик підміни інструменту й цілі. Майже як Крим, який для РФ і вразливість, і валіза без ручки в умовах війни. Тож і «Трамп без ручки» цілком не фантастика.По-третє, увесь позитивний ефект для РФ від його активності несталий і хиткий, як і все, що робить Трамп. Він тримається виключно на відкладеному негативі, на ефекті «стиснутої пружини», адже всі інші ключові суб’єкти виступають проти цих дій.

Святкова зірка сходить над усіма нами. Над тими, хто захищає – і тими, хто чекає. Цього року багато хто з нас знову зустрічає Різдво на відстані від близьких, але ми залишаємося разом. У кожному дзвінку з дому, в кожному повідомленні «Як ти?», щоразу дивлячись на зоряне небо й знаючи, що твої близькі дивляться на нього з тією ж надією. Ми залишаємося сьогодні на війні, щоб завтра мати змогу святкувати з тими, кого любимо й кого захищаємо, зі своїми сім'ями, з тими, хто чекає на нас і на диво.Різдвяна зірка – це знак нашого повернення до тих, хто чекає на нас, аби почати святкувати. Ми зробимо все, аби повернутися до близьких, і повернути додому всіх, хто сьогодні змушений святкувати Різдво на відстані від своїх родин. Це наша найпотаємніша мрія, і всі ми працюємо, щоб вона здійснилася.У відео лунає колядка, в записі якої взяли участь бійці «Азову». Почути її можна буде вже завтра — слідкуйте за оновленнями.Вітаємо зі святом!Офіційний сайт | Соціальні мережі | Актуальні збори | Струм підписка

А ось і документальний фільм Ірини Сампан «10 втрачених років» про який говорили в ефірі. Тепер у відкритому доступі на YouTubeСтрічка розповідає про пʼятирічну спецоперацію ГУР з повернення українських жінок та дітей із сирійських таборів. У 2014 році українки поїхали за своїми чоловіками в Сирію і потрапили в пастку «Ісламської держави», вони та їхні діти були свідками жорстоких страт терористів, пережили голод під час блокади, а згодом пройшли випробування таборами для вдів.Ризикуючи своїм життям, розвідники під прикриттям та силою перемовин, вивезли з Сирії 89 українських громадян — жінок та дітей. Операція тривала 5 років. Україна — чи не єдина держава, яка репатріювала з таборів Аль-Хол і Родж усіх своїх громадянок, що виявили бажання повернутися додому. Ми з операторкою Євгенією Таранченко поїхали в сирійську пустелю, аби побачити все на власні очі та висвітлити історії жінок. Попри нестабільну ситуацію в Сирії, загрозу нападу ІД, наявність російської агентури нам вдалося потрапити в закритий табір для вдів терористів «Ісламської держави» Родж. І тепер ми готові презентувати це вам. Приємного перегляду!

Продовження👇...На додачу до всього ми вдалися до магічного мислення. Росія, мовляв, напевно виявиться розсудливою і погодиться на компроміс – «справедливий і тривалий мир». Насправді ж ми забезпечили, щоб будь-яке припинення вогню не було ні справедливим, ні тривалим.А що далі? Якщо ми не були готові воювати з Росією тоді, коли мали вас – великого, згуртованого, стійкого й спроможного союзника – на своєму боці, то чому ми мали б воювати, щоб захистити вас, коли ви знекровлені, травмовані й принижені? Якщо ми викрутимо вам руки, нав’язавши перемир’я, і підтримаємо його символічними силами «коаліції бажаючих», ми пожертвуємо не тільки вашою справою, але й нашим стримуючим фактором.Ми не можемо виправдовуватися лише боягузтвом. У нас є інші, кращі виправдання. Одне з них – егоїзм. Ми не дуже хотіли йти на економічні жертви. Через це ми виключили з порядку денного санкції такого рівня, які паралізували б воєнну машину Кремля. Дехто з нас – зокрема довірливі американці – бачать у повоєнній Росії привабливу бізнес-можливість. Цинічні люди вважають, що добре зароблять на мирі. Виявляється, жадібність – це добре.Але справжнє пояснення ще ганебніше. Ми втомилися. Колись ви були такими модними – з веселими синьо-жовтими прапорами, фотогенічними людьми та дотепними мемами. Нам було приємно почуватися шляхетними й сміливими, приймаючи ваших біженців і везучи гуманітарні конвої через Європу (Україна, як з’ясувалося, дивовижно близько).Але тепер це виглядає так по-2023-му. А як же Газа? Судан? Нашої уваги просто не вистачило надовго. Як поганий бойфренд, що намагається викрутитися з відносин, ми робимо все це про себе, а не про вас. Ми хочемо залишитися друзями. Ми сподіваємося, що ви будете добрими сусідами й «гідним переможеним»: жодних актів помсти, будь ласка. Правда ж у тому, що ви пішли далі. Ви вже за межами почуттів розчарування чи зради. Хоча нині ви активно (і цілком слушно) не довіряєте адміністрації Трампа, політичних лідерів Західної Європи ви вважаєте неважливими. Ваш пріоритет тепер – виживання і самодостатність; альтернатива – зникнення.А ми? Егоцентричні до самого кінця. Перепрошуємо за це.

«Слуга народу»: казка для дорослих, що стала інструкцією до помилок[Знову актуалізувалася тема виборів і, на тлі цього, іноземний журналіст нагадав мені, що виходу серіалу "Слуга народу" днями виповнилося 10 років. У зв'язку з чим, запитав в чому його феномен. Не вдаючись в глибокий аналіз, зафіксував для нього декілька думок, якими ділюся і з вами]1. Чому «Слуга народу» вистрілив свого часу?Головний успіх серіалу - у надзвичайно простому, майже інстинктивному наративі: потрібна людина не з політики. Такий собі всенародний улюбленець, який самим фактом появи покарає "старих політиків" і поверне людям відчуття справедливості. Це була суміш помсти й надії - двох найефективніших політичних емоцій.Корупцію в серіалі піднесли до рівня абсолюту: вона пояснювала все, виправдовувала все і розв'язувала все. Виборець отримав дуже комфортну картину світу, в якій є одна велика проблема - і один «простий хлопець», який її розчавить.2. Чому серіал сьогодні виглядає вирваним із контексту?Минуло лише десять років, але здається, що ми дивимося на уламки іншої епохи.Уже сам факт, що серіал російськомовний, сьогодні ріже слух - як експонат з музею політичної наївності. Там немає російської загрози, немає війни, немає АТО. Ідея, що Україна існує у вакуумі, де головний ворог - побутова та інституційна корупція, сьогодні виглядає наївною як фреска з довоєнних ілюзій.Насправді серіал і на момент виходу був казкою для дорослих. Він свідомо ігнорував майже всі реальні виклики країни - крім корупції. Її розкрутили до рівня вселенської змови, такого собі "української місцевої глобальної змови", де олігархи - остаточне зло, а перемога нпд ними - ключ до ідеальної держави.Такий собі політичний ескапізм у стилі "було б добре, якби все було так просто". Фільм критично доклався до інфантилізації дискурсу і виборця.3. Що серіал все-таки передбачив?Не варто перебільшувати роль серіалу в приході Зеленського до влади - реальність завжди складніша. Але він таки став самосправдженим пророцтвом, щось на кшталт інструкції "як створити політичний феномен із телевізійного героя".У серіалі люди голосують за "простого хлопця", бо вірять у чарівне рішення системних проблем.У реальності - значна частина виборців сподівалася, що "нове обличчя" саме по собі принесе швидкі зміни.У серіалі Голобородько не може провести реформи через недружній парламент.У реальності Зеленський заходить у владу й отримує першу монобільшість в історії незалежної України - інверсія сюжету, яка виглядала б надто фантастично навіть для сценаристів.Але далі реальність зробила крок, на який не наважився б жоден автор: вона зняла грим.Зеленський перестав бути вчителем Голобородьком і став собою - людиною, вихованою в культурі криворізьких дев'яностих, шоуменом, що опинився перед відповідальністю керувати воюючою країною, лідером, якого творить виклик, а не сценарій. Це вже не пострадянський "Барбіленд" з легкими конфліктами та простими розв'язками. Це реальна історія, яка не про казку, а про втрати, втому, рішення і ціну кожної помилки.І, як завжди, життя виявилося кращим сценаристом. І жорсткішим. Головне тепер засвоїти ці уроки, щоб все, що було - не стало марним.

Крим2.0Здача Донеччини, яку так вимагає Трамп в рамках пакту Віткоффа-Ушакова - це вигідний для росії воєнний плацдарм йти далі та інструмент деморалізації України та Європи.План рімейк американського "не провокуйте росіян у Криму, а то буде кров", що відкрило шлях для російської операції на сході України в 2014 році і коштувало ще більшої крові, але вже не потенційної. Проходили, дякую, вдруге не хочемо таких "порад, поки хоч якісь кури цілі".Без реальних гарантій безпеки та припинення вогню, як передумов переговорів, Україні не можна погоджуватися на будь-які пункти - це пастка. Навіть якщо путін обіцятиме нам Кубань та українську державною в росії навічно.Штати потім скажуть: "ну ми спробували, але не вдалося... так буває, спроба добитися миру того вартувала", а для нас - це ризик втрати державності та додаткові мільйони скалічених доль, сотні тисяч втрачених життів.Спочатку, припинення вогню і гарантії, тоді є шанс хоча б на заморозку у стилі 2014-2022. Щоб не казали, як не шантажували би нас. Якщо цього немає, це шлях до ще кривавішої бійні, де ми будемо в значно уразливішому становищі ніж зараз.Найближчі місяці найскладніші дипломатично, можливо, за весь час війни. Треба визнати, росії вдалося хакнути Трампівські США, сподіваюся тимчасово. Отже, на зараз, - ми один проти двох, при активному співчутті і моральній підтримці Європи, яку США намагаються навіть недопускати до столу переговорів. Вистоїмо, але додаткова мудрість та витримка нам зараз ой як не завадить.

Для повноти залишу тут і транскріпт розмови Ушакова з Дмітрієвим. З нього чітко зрозуміло, що план з 28 пунктів писали росіяни і передали його Віткоффу, щоб він його від штатів подав... Все ж, Віткофф фєєрічний довбограйУшаков: АлеДмитриев: Юрий ВикторовичУшаков: Да, Кирилл Александрович, ну, я там все отправил. Завтра будем разговаривать там.Дмитриев: Ну здорово, здорово. да, да, да. Я в Саудовскую Аравию улетел, но мне кажется очень важно, да, потому что это очень хороший путь вперед.Ушаков: Ну, нам нужно по максимуму, думаешь, наверное, как считаешь? А так передавать-то чего?Дмитриев: Не, смотрите. Мне кажется, вот эту бумагу, просто мы сделаем как бы в нашей позиции и я просто неформально прямо передам, что все это неформально. А они пусть делают как свою. Но я думаю, что они не совсем нашу версию возьмут, но по крайней мере, максимально близко к ней.Ушаков: ну в том то и дело что они могут не взять, а скажут что это с нами согласовано. Вот что я боюсь.Дмитриев: Нет, не, не. Это точно я ну прямо вместе с вами, ну как вы скажете слово в слова, я скажу.Ушаков: Они могут потом переиначить и все. Ну есть такая опасность. Есть. Ну ладно, ничего. Посмотрим.Дмитриев: Да, мне кажется просто так так.. И потом вы тоже можете со Стивом поговорить по этой бумаге. То есть мы сделаем аккуратненько.Ушаков: неразборчивоДмитриев: Спасибо вам громадное, Юрий Викторович. Спасибо вам громадное. Спасибо. До свидания.